Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій

У країнах Стародавнього Сходу винайшли колесо і порох, папір, різні системи писемності, сейсмограф, компас, сонячний і місячний календар, розвинулись астрономія, математика, географія, медицина, створювалися навчальні заклади і бібліотеки.

В історії господарства ранніх цивілізацій Стародавнього Сходу науковці виділяють три періоди:

1) окремих номових міст-держав з двосекторним державно-громадським і державно-палацово-храмовим господарством;

2) бюрократично-централізованих монархій із державно-палацово-храмовою системою організації господарства, редистрибутивною системою панування із регламентацією усіх сторін життєдіяльності людей;

3) кризи ранньокласової соціально-економічної системи, заснованої на централізованому управлінні виробництвом та редистрибуції матеріальних благ. Зростання економічного значення сільської громади, ремісничо-торгових корпорацій із дрібними приватними виробниками при збереженні влади-власності, контролю верховного правителя та бюрократично-чиновницького апарату. Формування приватної власності у промисловості та сфері обігу.

Економічна думка цивілізацій Стародавнього Сходу аналізується на основі писемних джерел, що відображають господарську практику (переписи населення, земельні кадастри, звітність) і спроби її осмислення та регулювання (закони, настанови, повчання). Ці першоджерела мають переважно нормативний (рекомендаційний) характер, свідчать про зародження знань з конкретних економічних наук, зокрема статистики, обліку та аналізу, управління.

У середині І тис. до н. е. в добу "осьового часу" VIII ст. до н. е. давньосхідний тип ранньокласових суспільств вийшов на рівень традиційних регіональних цивілізацій (станово-класових суспільств ), які розглядаються як друга стадія доіндустріальної цивілізації.

Становлення ранніх цивілізацій суспільств західної моделі розвитку хронологічно відповідає періоду раннього залізного віку - І тис. до н. е. їх основою були пізньопервісні суспільства неполивного землеробства з автономними домогосподарствами, які були самостійними соціально-економічними одиницями. Важливим зовнішнім чинником розвитку була індоєвропеїзація скотарськими племенами впродовж кінця IV - початку І тис. до н. е., які створювали власні ранньополітичні об'єднання. Тваринництво, зокрема скотарство, індивідуалізувало економічне та соціальне життя, оскільки було власністю окремих сімей. Важливе значення мав також вплив давньосхідних цивілізацій, які зумовлювали попит на метали та сировину.

Скотарсько-кочівницькі ранньокласові суспільства (помади) склалися на території Середнього Сходу, Аравії, Північної Африки, євразійських степів від Північного Причорномор'я до Китаю у II- І тис. до н. е. Найбільш відомими на території України є цивілізаційні суспільства кіммерійців, скіфів, сарматів, гунів. На думку вчених, в історії ранньоцивілізаційних скотарсько-кочівницьких суспільств велику роль мало створення макродержавних утворень типу кочових імперій: Гунського, Тюркського каганатів і Монгольської імперії Чингізхана і Чингізидів.

3.2. Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії

У кінці IV тис. до н. е. у межиріччі Тигру та Євфрату виникла ранньоцивілізаційна система, яку греки називали Месопотамією, або Дворіччям. Цивілізація сформувалася на півдні Месопотамії і отримала назву Шумерської. Основу її населення становили шумерські племена, які заселили ці землі в середині IV тис. до н. е.

Шумерська цивілізація була конгломератом держав-номів, що виникли на основі племен-вождівств. їх адміністративними центрами були міста (Ур, Ерида, Ларс, Лагаш, У рук, Кіш тощо), засновані навколо храму. Сформувався адміністративний апарат із верховного жерця, жерців і дружинників. Господарство кожного нома - це державно-храмовий комплекс, що складався з двох секторів: державно-храмового (корпоративного) і державно-общинного. Соціально-економічне життя характеризувала корпоративна влада-власність на землю. Земля належала верховному власнику - державі. Державно-адміністративний апарат організовував колективні роботи і редистрибуцію матеріальних благ.

Землі храмів ділили на три частини. Одна використовувалася на потреби храму. На ній працювали економічно залежні робітники, які не мали власного домогосподарства та засобів виробництва, експлуатувалися храмовими органами влади, отримували "натуральне забезпечення" (22-58 кг зерна на рік). Переважали "рабині та їх діти". Частину землі наділами розміром 1/3-4 га надавали робітникам "на прогодування". Земельні ділянки (приблизно 4-6 га) за певну частину врожаю отримували також члени громади. Серед них відбувалася майнова диференціація. Зерно храму вважалося багатством всієї громади, його використовували в голодні роки.

Державно-громадський сектор охоплював половину землі. Члени громади володіли засобами виробництва, платили храму ренту податок, виконували громадські роботи: будували храми, палаци, міські стіни тощо. Наприклад, у м. Лагаші (XXIV ст. до н. е.) з 36 тис. населення у храмовому господарстві працювали 10-15 тис. Документи того часу свідчать, що громади продавали землю, у тому числі правителям.

Землеробство було плужним, розводили корів, дрібних домашніх тварин. Ремісники випікали хліб, варили пиво, були ковалі та мідники. Культивували фінікову пальму, садові дерева. Рабство формувалося як економічний уклад. Рабами були військовополонені, боржники. Щоб захистити поля від весняних паводків у зв'язку з таненням снігів у горах Вірменського нагір'я, будували іригаційні споруди (канали, плотини, водосховища). Це була найдавніша іригаційна цивілізація.

Розвивалися внутрішній обмін і зовнішня торгівля. Месопотамія була пов'язана дорогами, річками, каналами, караванними шляхами з різними країнами. Із Півночі привозили мідь, дорогоцінні метали, камінь, дерево, будівельні матеріали, із Півдня - худобу, сукно, шкіру, з Індії - золото, слонову кістку, прянощі. Вивозили продукти землеробства, ремісничі вироби, зокрема килими, тканини, холодну зброю, глиняний посуд.

У 2369 р. до н. е. номи Шумера були об'єднані в Аккадське царство, що мало характер східної деспотії. Розгромлене племенами гутіїв, воно відродилося з центром у місті Ур, відомому в історії як період III династії Ура (2132-2024 рр. до н. е.).

В умовах централізованої держави панувало державно-палацово-храмове господарство, що поглинуло державно-громадське, із тотальною державно-редистрибутивною організацією суспільного та економічного життя. Земля вважалася власністю держави. Фактичним розпорядником землі та трудових ресурсів був правитель. Панувала адміністративно-бюрократична регламентації всіх сторін життєдіяльності. Чиновникам за службу надавали земельні володіння. Селяни отримували лише натуральне забезпечення. Збереглися документи купівлі-продажу землі, що, на думку вчених, свідчить про формування приватного землеволодіння. Зросла кількість рабів. Джерелами рабства були війни, борги. Переважало державне рабоволодіння, поширилося приватне. У приватних володіннях раби могли мати сім'ю, викупитися на волю.

Позитивні зрушення в економіці відбувалися за рахунок поліпшення організації виробництва. Було побудовано єдину іригаційну систему. Використовували мідь і бронзу. Застосовували плуг із сіялкою. Вирощували ячмінь, пшеницю, тростину, садові та городні культури. Розвивалося тваринництво. Ремесло, залишаючись складовою палацового господарства, поступово виокремлюється в самостійну галузь. Існували такі професії, як ткачі (виготовляли сукняні та лляні тканини), пекарі, кухарі, ковалі, ювеліри, теслі, столярі, каменярі, суднобудівники, гончарі, канатники, парфумери.

Держави Дворіччя торгували з Єгипетською, Крито-Мікенською, Хараппською, а також з іранськими та середньоазійськими ранніми цивілізаціями. Розвиток торгівлі зумовив виникнення товарних грошей, роль яких спочатку виконували хутро, худоба, шкури, мідь, а з часом - лише срібло та ячмінь. Товарні гроші функціонували як мірило вартості та засіб обігу. В XX ст. до н. е. почали використовувати монети у формі зливків з печаткою (шекелі вагою до 8 г). Розвивалося лихварство. Великими лихварями були храми, які надавали землевласникам і торговцям позики в натурі. Сформувалася аккадська система мір і ваги. Знайдені господарські документи свідчать про різні форми господарських угод.