Розділ «8.5. Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії»

Історія економіки та економічної думки

Джерелом багатства І. Вернадський вважав працю, єдиними факторами виробництва - працю і капітал. Праця, на його думку, визначає ставлення людини до речового багатства і людини до людини. Поділяючи позицію Ж.Б. Сея, вважав продуктивними всі види праці, у тому числі й у сфері нематеріального виробництва. Досліджуючи зміни форм праці нарізних етапах суспільного розвитку, зробив висновок, що у докапіталістичних суспільствах домінували монополія на засоби виробництва, позаекономічний примус до праці, хижацька експлуатація працівників, відсутність стимулів до вільної праці. За умов капіталізму наймана праця та велике машинне виробництво є факторами розвитку ринкових відносин, поглиблення поділу праці, об'єднання продуктивних сил, а тому забезпечують ефективне господарювання. Вчений підкреслював, що капітал має здатність до постійного зростання, наголошував на важливості неречового (духовного) капіталу в розвитку економіки.

І. Вернадського вважають першодослідником теорії потреб. Він проаналізував індивідуальні, національні, регіональні та інші види потреб, довів їх об'єктивний характер, розглянув співвідношення потреб і праці. Властивість речі задовольняти потребу називав гідністю, що створюється працею. Задоволення потреби іншої особи або сприяння цьому - послугою. Розрізняв корисність, яку називав "придатністю", мінову вартість і вартість товару. Визначав обмін як взаємодію попиту та пропозиції, рівень зарплати - співвідношенням праці та капіталу, що залежить від розвитку суспільства.

І. Вернадський брав активну участь в обговоренні аграрної реформи 1861 р. та її наслідків. Його програма обґрунтовувала звільнення селян від феодально-кріпосницької залежності разом із землею, недоцільність викупу селянами повинностей, шляхи розвитку селянського землеволодіння та товарного господарства. Вчений заперечував теорію аграризації економіки Росії, "общинного соціалізму" М. Чернишевського, критикував соціалістичні ідеї, які не відповідають людській природі. У людині, вважав він, закладено природний потяг до приватного виробництва та обміну. На переконання вченого, соціалістичні ідеї виникають за умов примітивної общинної форми господарювання.

Засновником київської школи політичної економії був видатний учений і державний діяч, випускник, професор і ректор Київського університету Микола Бунге

(1823-1895). У працях "Про місце політичної економії в системі народної освіти", "Гармонія господарських відносин", "Основи політичної економії" вчений дотримувався економічного лібералізму А. Сміта, Т. Мальтуса та найбільше

Дж.С. Мілля, хоча його погляди характеризують еклектичність, поєднання висновків різних економістів. Дослідження М. Бунге ґрунтувалися на таких ідеях:

o Процес розвитку капіталізму є природним і об'єктивно зумовленим змінами в суспільному виробництві, забезпечує вільний розвиток приватної ініціативи та вільну конкуренцію. Гармонія соціальних відносин можлива лише за умови, що суспільний устрій ґрунтується на природних законах конкуренції, які створюють умови для доцільного та ефективного економічного розвитку. Будь-які інші форми організації господарської діяльності є неприродними, не сприяють суспільній еволюції. Велике капіталістичне виробництво позбавляє людство від примітивного патріархального устрою і породжує нові прогресивні форми організації виробництва - акціонерні компанії.

o Вільне підприємництво і вільна торгівля найповніше відповідають економічним інтересам як окремої особи, так і всього суспільства. Протекціонізм як метод впливу на економічне життя позбавляє виробників стимулів суперництва та постійного саморозвитку, стримує здешевлення продукції та розвиток технічного прогресу. Природний порядок речей встановлює тільки режим фритредерства.

o Політична економія є наукою про суспільні сторони господарських явищ і законів, яким ці явища підпорядковані. Характерною є еволюція поглядів вченого щодо вартості, або цінності. Спочатку він розглядав вартість, ґрунтуючись на висновках Т. Мальтуса, як властивість засобів, які людина не може придбати безоплатно. Величину цінності визначав співвідношенням попиту та пропозиції, які залежать від корисності, праці та матеріальних витрат. Пізніше трактував цінність благ з позицій теорії "трьох факторів" Ж.Б. Сея. В останніх працях став на позиції австрійської школи: цінність благ визначав суб'єктивною оцінкою їх корисності. М. Бунге вважають основоположником так званої київської економічної школи -o суб'єктивно-психологічного напряму в політичній економи.

o Поєднуючи теорію трьох факторів Ж.Б. Сея та теорію економічних гармоній Ф. Бастіа і Г.Ч. Керрі, стверджував, що вартість створюється працею, капіталом і землею, розподіляється між найманими робітниками, підприємцями і землевласниками у формах заробітної плати, прибутку і ренти. Заперечував висновок Д. Рікардо щодо прибутку як відрахування від заробітної плати, зазначав, що таке твердження є теоретичним підґрунтям класової боротьби. Стверджував, що частка доходів визначається виключно участю факторів виробництва, власниками яких є робітники, підприємці та землевласники.

o Критикував соціалістичні ідеї та марксистську політичну економію. Дотримувався поглядів представників німецької історичної школи щодо необхідності та корисності державного регулювання економічних процесів. Вважав, що спільні дії уряду та народу є формою вільних приватних відносин, забезпечать справедливий розподіл доходів і "гармонію економічних інтересів у країні".

Переконаним прихильником економічного лібералізму був професор політичної економії Київського та Харківського університетів Григорій Цехановецький (1833-1898). У працях "Значення Адама Сміта в історії політико-економічних систем" (1859), "Короткий огляд політичної економи" (1866) він доводив переваги вільного підприємництва та невтручання держави в економічне життя. Значне місце в його працях займав аналіз марксистської теорії. Як наслідок, вченого звинувачували в їх пропаганді, а у 80-х роках звільнили з роботи.

До питань економічного розвитку України зверталися представники українського громадівського руху.

Громади були організаційною формою національного руху в Україні, існували в 60-70-х роках XIX ст. у Києві, Харкові, Чернігові, Полтаві та інших містах України. Громади об'єднали передових українських ліберальних інтелігентів, яких в офіційних документах називали українофілами. Громадівський рух був національним підґрунтям, на якому розвивалася демократична суспільно-економічна думка.

У часописах "Основа" (1861-1862, Санкт-Петербург), "Записки Географического общества", які видавав Південно-Західний відділ Російського географічного товариства у Києві, газеті "Киевский телеграф" (1874-1875) висвітлювалися питання скасування кріпацтва, господарських відносин між поміщиками і селянами, стану поміщицького господарства. Для розвитку ринкових відносин пропонувалося організовувати банки і акціонерні товариства, розвивати експортне виробництво та збільшувати експорт товарів, економно витрачати державні субсидії, вдосконалювати податкову систему, вибудовувати нові трудові відносини.

Видатним представником громадівського руху був Михайло Драгоманов (1841-1895) - історик, етнограф, письменник, публіцист, фольклорист, літературний критик, філософ і економіст.

Економічні погляди М. Драгоманова зосереджувалися, по-перше, на критиці ринкових відносин, їх негативних ознак - економічних криз, безробіття, надмірної диференціації населення за рівнем доходу і власністю, антинародного змісту реформи 1861 р.; по-друге, на обґрунтуванні необхідності радикальних змін: знищення приватної власності та встановлення соціалістичного суспільства. Соціалізм він трактував як таку організацію господарства, коли промислові засоби виробництва та результати праці належатимуть робітничим громадам, а земля і продукт праці в сільському господарстві - сільським громадам. Будучи соціалістом за переконанням,

М. Драгоманов водночас був переконаним опонентом марксистської теорії класової боротьби, насильницької соціалістичної революції і диктатури пролетаріату. Досягнення соціалізму, як процесу тривалого та еволюційного, він відкладав на далеку перспективу. Пропонував конкретні заходи, спрямовані на поліпшення умов праці робітників, підвищення заробітної плати, поширення освіти.

М. Драгоманов розумів значення поширення в Україні новітніх європейських економічних теорій, їхню роль в інтелектуальному розвитку народу та розумінні законів розвитку економіки. Він пропонував створити популярний курс політичної економії, в якому б просто і зрозуміло викладалася суть сучасних економічних теорій.

Серед українських економістів того часу чільне місце посідає Сергій Подолинський (1850-1891), автор космогенно-енергетичної теорії розвитку економіки та фундатор наукової школи фізичної економії. У книзі "Праця людини та її відношення до розподілу енергії" (1880) він простежив взаємозв'язок природних, біологічних, економічних і суспільних процесів з космопланетарними. Джерелом вартості є не лише земля і праця, а й сонячна енергія, що акумулюється на Землі завдяки людській праці. Праця - це діяльність, пов'язана з регулюванням потоків енергії, тому трудова теорія вартості має бути доповнена енергетичним балансом. Прогрес суспільства вчений пов'язує із збільшенням енергетичного бюджету кожної людини і людства загалом, із збереженням і нагромадженням енергії, що відбувається завдяки усвідомленій, творчій праці людини.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюка В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „8.5. Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • 1.2. Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни

  • 1.3. Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Цивілізаційна парадигма суспільного розвитку

  • 1.4. Мета і завдання навчальної дисципліни "Історія економіки та економічної думки"

  • Частина І. Господарство первісних суспільств. Господарство та економічна думка суспільств доіндустріальних ранніх і традиційних цивілізацій

  • Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій

  • Розділ 4. Господарський розвиток та економічна думка суспільств традиційних (регіональних) цивілізацій у VIII ст. до н. е.- V ст. н. е. становлення суспільств східної та західної цивілізацій

  • 4.4. Розвиток господарства на території України в "осьовий час". Господарство давніх слов'ян

  • Розділ 5. Господарство та економічна думка суспільств середньовічної Європи (кінець V-XV ст.)

  • 5.2. Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації

  • 5.3. Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI-XV ст.). Пам'ятки економічної думки

  • Частина II. Становлення та розвиток ринкового індустріального господарства в суспільствах європейської цивілізації та їх відображення в економічній думці (XVI - початок XX ст.)

  • 6.2. Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини

  • 6.3. Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи і США

  • 6.4. Становлення класичної політичної економії

  • 6.5. Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму.

  • Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

  • 7.3. Розвиток соціалістичних економічних ідей

  • Розділ 8. Становлення ринкових форм господарства та економічна думка України в XVI - середині XIX ст.

  • 8.3. Меркантилізм у суспільно-економічній думці України. Започаткування основних засад демократичної течії української суспільної думки

  • 8.4. Господарство України в останній третині XVIII-середині XIX ст.

  • 8.5. Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії
  • Розділ 9. Господарство провідних суспільств європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX - на початку XX ст. Розвиток економічної думки

  • 9.3. Втрата Великою Британією світового економічного лідерства. Кембриджська школа неокласики

  • 9.4. Перетворення США на провідну індустріальну державу світу. Американська школа неокласики

  • 9.5. Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму

  • 9.6. Економічний розвиток Франції

  • Розділ 10 Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрями економічної думки в Україні (кінець XIX - початок XX ст.)

  • 10.2. Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи