Розділ «ЧАСТИНА І. Загальні засади економічного розвитку і ринку»

Найхарактернішою ознакою потреб є те, що запити в благах практично задовольнити ніколи не можна. А це означає, що вони є безмежними. Водночас блага, якими задовольняються потреби, в кожний даний період є обмеженими, бо ресурси, з допомогою яких вони створюються, теж є обмеженими. Тому виникає проблема класифікації потреб залежно від їх значимості, тобто ранжування. Кожен суб'єкт потреб постійно вирішує, які потреби можна задовольнити, а які можуть бути задоволені у майбутньому або ніколи. Цим створюється ієрархія потреб. Найважливішою ієрархією потреб є так звана піраміда Маслоу. Відповідно до неї виділяються такі види потреб:

- фізіологічні (в їжі, воді, одягу, взутті, житлі, відтворенні роду);

- потреби безпеки (захист від зовнішніх ворогів та злочинців, від зубожіння);

- соціальні потреби (які випливають із суспільних контактів особи і виражені в бажанні жити в суспільстві, спілкуватися з іншими людьми);

- потреби поваги (повага з боку інших людей, досягнення певного суспільного стану);

- потреби у розвитку (саморозвитку), які спрямовані на вдосконалення всіх можливостей і здібностей людини, бажання самоствердження.

Ієрархія задоволення існує і в межах однієї потреби, починаючи з насичення достатньою мірою до повного та надлишкового насичення. Якщо у людини гостра потреба в їжі, то їй байдуже, чим задовольнити голод. Але за наявності достатку виникає прагнення до якісніших форм задоволення основних потреб.

Економічні потреби пов'язані ще з однією рушійною силою розвитку економіки і суспільства в цілому, якою є економічні інтереси. Щоб задовольнити свою потребу, людина здійснює певні дії, пов'язані з придбанням блага, яким і задовольняється потреба. В ході цих дій суб'єкт потреби вступає у певні відносини з іншими особами. Саме через ці відносини, насамперед економічні, і проявляються економічні інтереси. Здійснюючи ці відносини, їх суб'єкт отримує благо, яким задовольняє потребу, і тим самим отримує певну вигоду, користь. У цьому і полягає суть економічного інтересу.

Тому інтереси виступають передусім як форма вияву економічних потреб, відображають певний рівень і динаміку задоволення потреб. Інтерес має об'єктивний зміст і суб'єктивну форму прояву. Зміст інтересу зводиться до вигоди, користі для особи, отримання якої пов'язано із відносинами, в які вона вступає з іншими особами, щоб одержати благо, яке приносить цю вигоду, корисність. Проявляється цей зміст у формі прагнення суб'єкта інтересу до певних дій з метою задоволення своїх потреб. Як такий інтерес є спонукальним мотивом економічної діяльності суб'єктів господарювання, а отже, є рушійною силою економічної діяльності людей. До речі, поняття "інтерес" походить від латинського interesse, що означає "мати важливе значення". Носіями інтересів, або їх суб'єктами є особи, що вступають в економічні відносини. Це фізичні особи або окремі індивіди, юридичні особи та держава у формі своїх певних інститутів. Залежно від суб'єктів виділяють особисті, групові або колективні та суспільні інтереси. Кожен суб'єкт економічних відносин є носієм певного інтересу. Оскільки суб'єктів економічних відносин багато, причому вони певним чином взаємопов'язані між собою, то багато і суб'єктів економічних інтересів, які у кожному суспільстві утворюють певну взаємопов'язану систему.

Однією з ознак системи інтересів суспільства є їх єдність. Вона досягається тоді, коли інтереси переважної більшості їх суб'єктів є в основному однонаправленими, спрямованими на реалізацію спільної мети. Реалізація інтересів одних суб'єктів створює умови такої ж реалізації інтересів інших суб'єктів. Цим створюються сприятливі умови нормального функціонування економіки, бо обумовлюється однонаправленість господарської діяльності.

Однак єдність економічних інтересів суспільства не виключає їх суперечливості. Інтерес кожного суб'єкта має специфічний характер, і його реалізація вступає у протиріччя з інтересами інших осіб. Якщо, наприклад, інтерес найманого працівника зводиться до одержання якомога більшої заробітної плати, то інтерес підприємця, що виступає роботодавцем, протилежний - він прагне мінімізувати заробіток працівника, бо завдяки цьому він може збільшувати свій прибуток, а отже, повніше реалізувати свій інтерес. Суперечливість характерна і для інтересів підприємців та держави. Якщо перші прагнуть якомога менших податків, що сплачуються державі, то остання має протилежний інтерес. Розв'язання цих суперечностей здійснюється в процесі економічної діяльності. Найманий працівник не може реалізувати свій інтерес, якщо свій інтерес не реалізує підприємець. Вирішення цієї проблеми можливе за умови, коли збільшується обсяг виготовленого продукту, за рахунок якого реалізуються інтереси як працівника, так і підприємця. А це передбачає підвищення ефективності економічної діяльності, яке забезпечує зростання обсягів виробленого продукту, що створює умови як для збільшення заробітку найманого працівника, так і для зростання доходів підприємця.

Отже, розв'язання суперечностей економічних інтересів передбачає підвищення ефективності господарської діяльності. Оскільки інтереси виступають факторами, що спонукають до такого результату, то стають однією з рушійних сил економічної діяльності, підвищення її результативності, бо спрямовують зусилля на раціональніше, ефективніше використання наявних ресурсів. За висновком Гегеля, інтереси приводять у рух життя народів.