Розділ «ТЕМА 25. Реформування грошово-кредитної та фінансової сфер»

ності на ринку та бере на себе зобов'язання дотримуватись відповідних правил, повинен мати право стати професійним учасником ринку. Принципом фондового ринку є також впорядкованість. Це адекватність правил захисту клієнтів на ринку, правил проведення торгів, механізмів моніторингу ринку та правозастосування. Організований ринок повинен мати чіткі правила захисту клієнтів, які забороняють маніпулювання та зловживання, використання нечесних методів торгівлі.

Завдання створити фондовий ринок, що базується на перелічених вище принципах, і постало перед Україною на початку перехідного періоду ринкової трансформації, тобто на початку 1990-х років, коли було прийнято закони "Про цінні папери та фондову біржу", "Про господарські товариства", "Про інвестиційну діяльність". Водночас в обіг було випущено такі види цінних паперів, як облігації державної внутрішньої позики, акції трудових колективів та ін. Проте вони не стали реальним підґрунтям розвитку фондового ринку, оскільки державні цінні папери не могли вільно обертатися на ринку. Тому необхідні були подальше зміщення законодавчої бази і формування інфраструктури фондового ринку. У вересні 1995 р. Верховна Рада України прийняла "Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України", а у 2006 р. - Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок". Одночасно формувалась і інфраструктура фондового ринку. В 1991 р. було створено Українську фондову біржу, а в липні 1995 р. - Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку, яким згідно з прийнятим у 1996 р. Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів" були надані широкі повноваження.

Розвиток фондового ринку в 1990-х років відбувався повільно. Він характеризувався низьким рівнем прозорості та ліквідності. На ньому переважали операції первинного ринку, це був ринок цінних паперів, що емітуються, а не паперів, що перебувають в обігу. Взаємовідносини на ринку між його головними учасниками - емітентами, інвесторами та фінансовими посередниками - мали нетривалий, спорадичний характер. Для багатьох емітентів вихід на ринок закінчувався на першій емісії. Ринок не став фінансовим інструментом перерозподілу ресурсів тією мірою, як цього потребує сучасна економіка. Нерозвинутість вторинного ринку позбавляє цінні папери ліквідності.

Для активізації роботи фондового ринку у 2001 р. Указом Президента України були визначені "Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки". Були намічені такі заходи, як створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, забезпечення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, розбудова ефективної системи організованої торгівлі, створення умов для підвищення конкурентоспроможності ринку, розвиток Національної депозитарної системи та ін. їх реалізація дозволила певним чином активізувати діяльність ринку. Збільшився обсяг обороту, суттєво пожвавився вторинний ринок. Однак необхідного для сучасного етапу розвитку економіки України фондовий ринок не досяг. Криза 2008 р. продемонструвала основні недоліки функціонування фондового ринку.

25.4. Становлення бюджетної та податкової систем України

Бюджетна система є одним з атрибутів незалежної національної економіки. Тому після здобуття незалежності в Україні почалося створення власної бюджетної системи, яка заснована на економічних відносинах, урегульованих правовими нормами, сукупністю видів бюджетів, що існують на території України. Бюджетна система складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, до яких за чинним законодавством України належить бюджет Автономної Республіки Крим, а також обласні і районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Для прогнозування й аналізу соціально-економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних утворень аналізу ефективності бюджетних видатків і підстав для надання допомоги в Україні складається зведений (консолідований) бюджет. Такі бюджети не затверджується, а мають лише розрахунковий характер.

Бюджетна система України базується на принципах, визначених Бюджетним кодексом України (див. схему 25.7).

Початок формування бюджетної системи на зазначених принципах було покладено прийнятим у 1990 р. Законом України "Про бюджетну систему України". Через недостатність досвіду законотворення цей закон є недосконалим, що позначилося і на якості створюваної бюджетної системи. Тому в червні 1995 р. було ухвалено нову редакцію Закону "Про бюджетну систему України". Утворено Державне казначейство України як урядовий орган державного управління, призначений для забезпеченості ефективного управління коштами держбюджету, оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у держбюджеті, управління державним боргом, контролю за надходженням і витрачанням коштів цільових позабюджетних фондів.

У 1996 р. створено Рахункову палату України, правовий статус якої визначено Законом України "Про Рахункову палату". Вона при

Схема 25.7. Принципи бюджетної системи України

значена для організації і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Держбюджету України, витрачанням бюджетних коштів за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням, утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргів

Схема 25.8. Принципи сучасної податкової системи

України, за фінансуванням загальнодержавних програм розвитку та інших заходів.

Важливу роль у розбудові бюджетної системи відіграло прийняття у 2004 р. Бюджетного кодексу України. Він регулює відносини щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, складання, розгляду і схвалення звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Держбюджету України і місцевих бюджетів. Відтоді в Україні застосовується і бюджетна класифікація, призначення якої полягає у створенні контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади і місцевого самоврядування, пов'язану із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за ним. Створена в Україні бюджетна система має ринковий характер. Однак залишається до кінця нерозв'язаною одна з важливих проблем - розподіл ресурсів між державним і місцевими бюджетами.

Формування бюджетної системи тісно пов'язано із створенням податкової системи. Вона є сукупністю принципів оподаткування, окремих видів податків, відповідних суб'єктів та об'єктів оподаткування у їх взаємодії, підпорядкованих законам розвитку та функціонування економічної системи. Основні принципи сучасної податкової системи такі (див. схему 25.8).

Ефективність податкової системи означає, що вона повинна виконувати стимулюючу та регулюючу функції, а не лише фіскальну. Справедливість передбачає рівномірність податкового навантаження, пов'язану з рівнем багатства і доходів суб'єктів оподаткування. Корисність передбачає поверненість вилучених коштів у формі соціальних виплат. Оптимальне співвідношення між ефективністю і справедливістю передбачає недоцільність надмірного перерозподілу національного доходу через податковий механізм.

Формування податкової системи в Україні було розпочато прийнятим у червні 1990 р. Законом України "Про систему оподаткуван

Схема 25.9. Структура системи оподаткування України

ня". В основу цієї системи було покладено класичну схему податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Було передбачено розгалужену систему податків, притаманних розвинутій ринковій економіці, тоді як виконання їх базувалось переважно на адміністративно-директивних методах.

Застосування такої класичної системи в умовах трансформативної економіки призвело до збільшення кількості збиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально-економічної ситуації в країні. Це зумовлено тим, що акцент було зроблено на фіскальній функції, тоді як регулююча та стимулююча функції фактично ігнорувались.