Розділ «ТЕМА 14. Грошовий обіг і кредитна система»

До другого рівня банківської системи, крім комерційних, належать також інші банки: ощадні, іпотечні, інвестиційні, зовнішньоторговельні. Ощадний банк - це фінансова установа, що спеціалізується переважно на обслуговуванні населення шляхом залучення грошових заощаджень громадян і надання кредитних, розрахункових та інших послуг. Іпотечний банк - це фінансова установа, що надає довготермінові кредити під заставу нерухомості. Інвестиційним є банк, що залучає вільні грошові кошти для фінансування інвестиційних проектів підприємств. Зовнішньоторговельний банк здійснює операції з кредитування експорту та імпорту за зовнішньоторговельними розрахунками, гарантує і обліковує векселі з експортних кредитів, виданих комерційними банками.

14.6. Ринок цінних паперів

Складовою частиною фінансового ринку є ринок цінних паперів, або фондовий ринок. Об'єктом його є цінні папери. Цінний папір - це документ, що засвідчує майнове право володіння або відносини позики, визначає взаємовідносини між емітентом цінного папера та його власником, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з нього, іншим особам. Він складається в установленій формі і повинен мати всі необхідні реквізити. В ньому мають бути чітко закріплені права володіння або відносини позики чи визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний власник цінного папера (одержання доходу у вигляді дивідендів або відсотків чи певного майна). Способи передачі грошових та інших прав, що випливають з цінного папера, залежать від його виду і можуть бути різними - від вільного обігу до заборони передачі іншим особам. Цінний папір, маючи свій номінал, виражає певну величину реального капіталу, що інвестується. Його ринкова ціна може істотно відхилятися від номіналу, тому він є "фіктивним капіталом".

Основною метою цінних паперів є забезпечення переходу коштів інвесторів до громадських організацій і підприємств. Випускаючи цінні папери, уряд, громадські організації і підприємства створюють собі можливість отримати кошти для реалізації власних проектів.

Окремі види цінних паперів, які може випускати емітент, встановлюються законодавством країни. Так, відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" в нашій країні функціонують такі види цінних паперів: акції, облігації, казначейські зобов'язання, сертифікати (ощадні та інвестиційні), векселі.

Акція - це вид цінних паперів без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову (часткову) участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденди), а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції поділяються на привілейовані і прості, іменні і на пред'явника.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачене умовами випуску. Таким чином, облігація є стандартизованим борговим свідоцтвом. Власники облігацій не мають права участі у прийнятті рішень у справах емітента. Згідно з чинним законодавством в Україні випускаються облігації таких видів: облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; зовнішні (так звані євробонди).

Казначейські зобов'язання - це боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних і юридичних осіб та засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право одержання фінансового доходу або надають інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

Сертифікат - це документарна форма цінного папера, що свідчить про сукупність прав, наданих його власнику. Є ощадні та інвестиційні сертифікати. Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків з нього. Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Вексель це офіційне письмове боргове зобов'язання юридичної або фізичної особи, що дає його власнику право вимагати з боржника виплати зазначеної у векселі суми в установлений строк. Вексель може бути простим і переказним.

Ринок цінних паперів є особливим сегментом фінансового ринку. Він виконує такі функції: інвестиційну, перерозподілу власності і притягнення "венчурного капіталу".

Ринок цінних паперів прийнято поділяти на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється розміщення вперше випущених цінних паперів (також первинний ринок охоплює розміщення нових випусків пінних паперів емітентами). Основними Його учасниками є емітенти цінних паперів та інвестори. Значною мірою первинний ринок визначає розмір накопичень та інвестицій в країні, є фактичним регулятором ринкової економіки.

На вторинному ринку здійснюється обіг цінних паперів у вигляді перепродажу раніше випущених таких паперів. Основними учасниками у цьому випадку є спекулянти, які отримують прибуток у вигляді курсової різниці. Вторинний ринок не впливає на розміри інвестицій в країні, він забезпечує лише постійний перерозподіл уже акумульованих коштів між різними суб'єктами. За допомогою вторинного ринку формується рівноважний курс цінного папера на підставі попиту і пропозиції. Таким чином, вторинний ринок забезпечує ліквідність цінних паперів, але треба враховувати, що не всі цінні папери допускаються на вторинний ринок (цінні папери з обмеженим обігом). Вторинний ринок буває організований (біржовий) або неорганізований (позабіржовий).

Від володіння цінними паперами можна одержати два види доходу: інвестиційний і спекулятивний. Інвестиційним є дохід від простого володіння цінними паперами. Він відносно стабільний. Це, для прикладу, дивіденди від акцій. Тих, хто при придбанні цінних паперів орієнтується на мінімальний ризик і стабільність доходу, називають інвесторами. Спекулятивний дохід - це дохід від володіння цінним папером, ціна якого зросла більше очікуваної. На відміну від інвестора, спекулянт готовий на розрахований ризик.

Ринок цінних паперів в Україні перебуває у стані формування. Основна мета при цьому - створення організованого, цілісного, прозорого і високоліквідного фондового ринку, що регулюється державою, має певні функції, саморегулювання та спроможний інтегруватися у світові ринки цінних паперів. Важливу роль у цьому процесі відіграє створення достатньої і систематизованої законодавчої та нормативної бази, а також створення привабливого інвестиційного клімату у країні.

14.7. Грошово-кредитна політика держави

Грошовий обіг, його стан суттєво впливає на національну економіку. З рухом грошей пов'язані такі явища, як інфляція, безробіття, обсяг національного виробництва. Тому держава, здійснюючи регулювання економіки, використовує заходи впливу на стан грошового обігу і кредитних відносин, що становлять її грошово-кредитну політику. Остання є сукупністю таких методів, що впливають на обсяг грошової маси, рівень і структуру відсоткових ставок, величину банківських резервів та ін. Суть грошово-кредитної політики полягає в зміні пропозиції грошей з метою стабілізації зайнятості і цін, економічного зростання та балансу зовнішніх платежів. Основне призначення грошово-кредитної політики - впливати на економіку через систему грошового обігу з метою досягнення такого рівня національного виробництва, що характеризується повною зайнятістю і помірною інфляцією.

Грошово-кредитна політика є складовою загальнонаціональної економічної політики, і її дієвість залежить від того, як вона кореспондується з іншими складовими економічної політики, зокрема з фіскальною, валютною, зовнішньоторговою політикою.

Обґрунтування і реалізація грошово-кредитної політики країни здійснюється такими суб'єктами, як центральний банк країни, комерційні банки, урядові структури, що згідно з чинним законодавством здійснюють контроль за станом грошового обігу і діяльністю його суб'єктів. При цьому використовуються як прямі, так і опосередковані методи впливу. Прямими є ті нормативи, що встановлюються центральним банком і є обов'язковими для виконання всіма адресатами. До них належать облікова ставка і норма обов'язкових резервів, визначення максимальних обсягів кредитів, що надаються комерційним банком, встановлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, мінімального розміру статутного фонду комерційних банків та ін.

Центральним банком використовуються і засоби опосередкованого впливу на грошовий обіг. До них насамперед належать операції на відкритому ринку, регулювання облікової ставки, зміни резервної норми. Операції на відкритому ринку - один із найважливіших засобів здійснення грошово-кредитної політики, бо найсильніше впливає на обсяг грошової маси в обігу. Це купівля та продаж державних цінних паперів центральним банком на відкритому ринку. Купуючи або продаючи такі папери, центральний банк може збільшити або зменшити рівень банківських резервів і таким чином регулювати пропозицію грошей комерційними банками. Схема цього впливу така. Якщо центральний банк купує державні цінні папери у комерційних банках, то тим самим збільшує обсяг їх резервів, а це через мультиплікаційний ефект приведе до збільшення пропозиції грошей комерційними банками через надання позик. При продажу центральним банком цінних паперів результат буде протилежний: купуючи їх, комерційні банки зменшать свої резерви, що приведе до скорочення ними пропозиції грошей у вигляді позик.