Розділ «ТЕМА 14. Грошовий обіг і кредитна система»

Щоб розкрити механізм пропозиції грошей, необхідно з'ясувати форми їх прояву. Най загальніше поняття грошей зводиться до ліквідних активів, тобто таких засобів, що можуть бути порівняно швидко та без великих втрат переведені в готівку. Грошова маса країни і є масою таких активів, що виступає як сукупність усіх грошових засобів, що є в економіці у готівковій та безготівковій формах і виконують функцію засобів обігу, платежу та накопичення. Залежно від рівня ліквідності цих засобів у грошовій масі виділяють декілька грошових агрегатів, які позначаються через МІ, М2, МЗ тощо. Поділ цей у різних країнах неоднаковий, що зумовлено відмінностями у їх фінансово-кредитних системах. Так, у США виділяють 4 агрегати, у Великій Британії - 9, в Україні - 4 (див. схему 14.3).

Грошовий агрегат МІ - це грошова маса у вузькому розумінні або гроші для операцій. Це найважливіша і безпосередня видима міра грошей, яка складається з тих грошей, що використовуються як платіжний засіб. Цей агрегат включає декілька складових. Першим елементом є МО - готівкові гроші поза фінансовими закладами, що е зобов'язаннями держави та її агентів і включають банкноти та монети. Банкноти в сучасних умовах є різновидом кредитних грошей, емісія яких здійснюється центральними банками, має загальну оборотність і абсолютну ліквідність. До них належать і розмінна, або білонна, монета, яка, по суті, є різновидом паперових грошей.

Схема 14.3. Структура грошової маси

Другий елемент - це чекові вклади, або депозити, тобто вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки та ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів згідно з комерційними угодами, що здійснюються з допомогою чеків або електронних грошових переказів. Це зручна форма, бо замість готівкових грошей випускається чек на певну суму, що передається продавцю товарів. Ці депозити називають ще трансакцій ними депозитами, або трансакційними грішми.

У деяких країнах до цього грошового агрегату, крім названих елементів, включають такі форми грошей, як чековий рахунок, який є депозитом, по якому, крім платіжних послуг, забезпечується набір банківських послуг - кредитні картки, дорожні чеки, сейфове зберігання грошей.

У складі грошового агрегату МІ виділяють агрегат МО, який включає банкноти та монети. Цей агрегат разом із депозитами комерційних банків у центральному банку країни називають грішми високої ефективності, або грошовою базою, що позначається літерою Н.

Другим грошовим агрегатом є агрегат М2. Він включає МІ та ті високоліквідні фінансові активи, що одержали назву "майже гроші". Вони використовуються переважно як засіб нагромадження купівельної спроможності. Як засіб обігу, вони безпосередньо не функціонують, але їх можна легко, без ризику фінансових втрат перевести у наявні гроші чи чекові рахунки. Агрегат М2, крім агрегату МІ, включає безчекові ощадні вклади в комерційні банки, строкові вклади невеликого розміру (у США - до 100 тис. доларів) та акції взаємних фондів грошового ринку. В Україні це МІ + строкові депозити й валютні заощадження.

Третім агрегатом є агрегат МЗ. До нього, крім агрегату М2, належать:

1) великі довгострокові вклади підприємств, якими, як правило, володіють підприємства, представлені на грошовому ринку у вигляді приватних депозитних сертифікатів, що забезпечує їм достатню ліквідність і можливість конвертації у грошові форми вищого рангу;

2) інші види грошових активів.

В Україні це М2 + кошти клієнтів у трастових операціях банків.

Розглянемо, як відбувається пропонування грошей. В сучасних умовах пропозиція грошей здійснюється банківською системою у процесі взаємодії центрального та комерційних банків країни (див. схему 14.4).

У сучасних умовах право емісії грошей надається лише центральному банку країни (або установи, що виконує його функції; у США, наприклад, це Федеральна резервна система). Це перший рівень. Саме центральний банк країни має виключне право випуску банкнот в

Схема 14.4. Механізм пропонування грошей

обіг. Крім того, він має право на вклади до запитання у безготівковій формі (так звані вклади на прорахунках). Надання грошей в обіг центральним банком здійснюється шляхом обміну банкнот на державні боргові зобов'язання виробничих підприємств або надання кредиту у безготівковій формі комерційним банкам. Отже, створення грошей центральним банком відбувається тоді, коли він набуває активи (майно) в інших економічних суб'єктів за банкноти або надає кредити комерційним банкам у вигляді строкових вкладів. Таким чином, гроші у вигляді банкнот або безготівкових депозитів пропонуються суб'єктам економічної діяльності. Це перший рівень пропозиції грошей.

Другий її рівень здійснюється комерційними банками. Розглянемо цей процес. Приміром, банк отримав депозит на 10 тис. грн. Здавалося б, що він повинен ці гроші тримати у себе у сейфі, щоб у будь-який момент видати необхідні суми вкладнику. Але в такому випадку він просто зберігав би ці гроші, а вкладники платили б йому за цю операцію. Насправді банку немає потреби тримати у себе всю суму вкладів, бо практично за нормальних умов одночасно всі вкладники не забирають усі свої вклади. Банк повинен мати у себе лише частину вкладу як резерв. Його розмір встановлюється центральним банком як норма резерву. Нехай у нашому прикладі вона становить 10%. Тоді одержаний депозит буде використано таким чином. Облік руху грошей банк здійснює з допомогою так званих Т-рахунків. Він матиме такий вигляд (у гривнях):

З одержаного депозиту у розмірі 10000 грн банк формує резерв у розмірі 1000 грн, а 9000 грн використовує для надання позики і цим самим, по суті, збільшує на цю величину пропозицію грошей. Однак пропонування грошей на цьому не завершується.

Позичальник, одержавши у борг 9000 грн, використовує їх для виконання своїх платіжних зобов'язань, розраховуючись, наприклад, за придбану партію товарів. Продавець товарів, одержавши за них 9000 грн, вносить їх як депозит у банк, який здійснює з ними операцію, аналогічну попередній, тобто 900 грн направляє у резерв, а 8100 грн використовує для надання позики і тим самим збільшує пропозицію грошей ще на 8100 грн, бо позичальник, отримавши позику, має можливість здійснити платіжне зобов'язання на таку суму.

Цей процес триватиме до того моменту, поки вся сума первісного депозиту (у нашому прикладі - 10000 грн) не буде використана у вигляді резерву. Шляхом алгебраїчного розв'язання визначимо, що в нашому прикладі сума запропонованих через систему банків грошей дорівнюватиме 100 тис. грн. Таким чином, банки на кожну гривню нових резервів, вкладених у банк, створили 10 грн банківських грошей у вигляді наданих позик. Відношення нових грошей до резервів, що забезпечили їх, називається грошовим, або кредитним, мультиплікатором. Його розмір пов'язаний із нормою резерву. Якщо норма резерву низька, то це відношення буде більшим і навпаки. Тому кредитний мультиплікатор можна визначити і через норму резерву за такою формулою:

де ш - кредитний мультиплікатор; г - норма резерву.