Розділ «ТЕМА 14. Грошовий обіг і кредитна система»

Першим видом кредиту є банківський кредит, об'єктом якого є грошові кошти. Він може бути прямим і опосередкованим. При прямому кредиті банк надає позику безпосередньо позичальнику, а при

Схема 14.7. Основні види кредиту

опосередкованому - через посередника. За терміном розрізняють короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до 3 років), довгостроковий (понад 3 роки). Залежно від забезпечення виділяють незабезпечений (або бланковий) кредит та забезпечений (майном чи цінними паперами). Класифікують банківський кредит і за способом погашення: це кредит, що погашається частинами (в розстрочку), і кредит одноразового погашення. За методом стягнення банківського відсотка виділяють кредит із стягуванням відсотка в момент отримування кредиту, тобто позичальник отримує суму кредиту, зменшену на відсотки, кредит із поверненням відсотка по закінченню його терміну і кредит з виплатою відсотка рівними частинами протягом його терміну. Розрізняють кредит і за методом надання. За цією ознакою виділяють кредити на підставі індивідуальної угоди між банком і позичальником, та кредит, що надається у межах попередньо встановленого банком ліміту (так звана кредитна лінія).

Другим видом є комерційний кредит. Його об'єктом є товарний капітал. Такий кредит надають один одному підприємці у формі продажу товарів з відстрочкою платежів. Продавець товарів отримує від покупця не гроші, а вексель як боргове зобов'язання. Таким чином прискорюється процес реалізації товарів, що вигідно як продавцю, так і покупцю. Відсоток за цією формою кредиту включається до ціни товару і фіксується у векселі. Його норма залежить від відсоткової ставки, але при банківському кредиті, як правило, нижча, бо головною метою цього кредиту є не прибуток, а прискорення товарообігу.

Третьою формою кредиту є споживчий кредит. Це продаж товарів та послуг безпосередньо споживачам із відстроченням платежу. Він, як правило, короткостроковий. Існує у двох формах: купівля товару у розстрочку безпосередньо у продавця і одержання кредиту від банку для купівлі товару у розстрочку. Відсоток за такий кредит зазвичай перевищує середню відсоткову ставку. Роль цього кредиту суперечлива. З одного боку, він прискорює обіг товарів і сприяє підвищенню рівня життя позичальників, оскільки створюється можливість придбання товарів, що без кредиту було б неможливим. З іншого, він нерідко призводить до погіршення становища позичальників, оскільки характеризується жорсткими умовами.

Близький за сутністю до споживчого кредиту іпотечний кредит. Це довгостроковий кредит, що надається під заставу нерухомості: землі, будівель, споруд виробничого і житлового призначення. Його надають переважно спеціалізовані банки (земельні, іпотечні). Умови цього кредиту надзвичайно жорсткі: при невиплаті хоча б частини позики застава, якою є придбана нерухомість, відчужується у позичальника на користь кредитора.

Специфічним видом кредиту є лізинговий. Це форма довгострокового кредиту, що відображає відносини власності між економічними суб'єктами з приводу оренди засобів виробництва. Особливість його полягає в тому, що він здійснюється трьома суб'єктами: 1) лізинго-отримувачем (суб'єкти господарювання, які орендують засоби виробництва для тимчасового використання; 2) постачальниками, що виготовляють і реалізують ці засоби, та 3) лізингодавцями (банки або спеціальні фінансові компанії), що фінансують купівлю цих засобів виробництва і надають їх в оренду. Право власності на одержаний у кредит засіб залишається за лізингодавцем, а лізингоотримувач має право лише його використання, хоча після закінчення терміну лізингу може його викупити за залишковою вартістю.

Поширеним у сучасних умовах видом кредиту є державний. Він виражає відносини щодо акумуляції державою грошових коштів недержавних осіб на принципі поверненості і строковості для фінансування державних витрат. Це кредит, наданий державі (у тому числі й місцевим органам влади) фізичними та юридичними особами. Держава виступає позичальником грошових засобів. При цьому запозичення можуть бути як у грошовій, так і в натуральній формі. При грошовій формі держава продає власні цінні папери, а при натуральній може брати у тимчасове користування продукцію недержавних осіб. Гарантується державна позика усім майном, що є власністю держави. На загальнодержавному рівні, на відміну від місцевого, цільовий характер позики не визначається.

Кредитні відносини характерні і для міжнародних зв'язків. Вони виступають у формі міжнародного кредиту. Це кредит, наданий державою, банком, іншою юридичною та фізичною особою однієї країни іншій країні або юридичним чи фізичним особам іншої країни. Суб'єктами цього виду кредиту можуть бути міжнародні організації, регіональні об'єднання держав, асоціації виробників та експортерів товарів, юридичні та фізичні особи.

14.5. Банки і банківська система

Одним із найважливіших суб'єктів фінансового ринку є банк. Це кредитно-фінансова установа, що здійснює функції посередника у платежах та кредитах, а також емісію грошей і цінних паперів. Без розвинутої мережі банків ринкова економіка не може нормально функціонувати. Банки виконують дуже важливі функції. По-перше, вони підтримують у робочому стані системи грошових розрахунків між суб'єктами економічної діяльності, здійснюючи прийом депозитів на їх поточні рахунки і переведення їх через використання чеків та інших форм безготівкових платежів. Банки, по суті, є розрахунковими центрами ринкових економік, бо переважна частина розрахунків між суб'єктами економіки здійснюється саме через ці фінансові установи. По-друге, банки виступають посередниками у кредитах, що дає змогу перетворювати заощадження домогосподарств і юридичних осіб в інвестиції і цим суттєво впливати на розвиток економічної діяльності. По-третє, банки надають своїм клієнтам такі важливі послуги, як обмін валюти, фінансування зовнішньоекономічної діяльності, здійснюють операції на оптових ринках грошових ресурсів, надають широкий спектр консалтингових послуг у фінансовій сфері. По-четверте, банки здійснюють пропозицію грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів. У розвинутій ринковій економіці лише банки можуть виконувати названі функції.

Свої функції банки здійснюють через два види операцій - пасивні й активні (див. схему 14.8).

Схема 14.8. Основні види операцій банку

Пасивними називаються операції, через які банки формують свої ресурси для здійснення кредитних та інших операцій. Це операції із залучення грошових коштів у розпорядження банку, формування кредитних ресурсів. До них належать такі операції: формування статутного фонду банку за рахунок внесків засновників, продаж власних цінних паперів банку, залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб у вигляді депозитів (вкладів) та ощадних рахунків, одержання кредитів від центрального банку, рефінансування одержаного прибутку.

Активні операції - це операції з розміщення банками наявних у їх розпорядженні ресурсів. їх поділяють на кредитні (обліково-позичкові), інвестиційні (операції з цінними паперами) та трансформаторні. Кредитні операції - це надання банками грошових позик. До них належать вексельні та лізингові операції. Вексельною операцією є закупівля банками векселів у компаній і видача позики під вексель. Такі операції називаються ще дисконтуванням, або обліком векселів. Лізингові операції - це угоди, за якими один учасник (лізингодавець) за дорученням іншого учасника (лізингоотримувача) укладає угоду з третім учасником щодо придбання у нього майна за кошти лізингодавця і передачу його у платне користування лізингоотримувачу. В Україні такі операції регулюються Законом "Про лізинг".

Другу групу активних операцій становлять інвестиційні операції з цінними паперами, або фондові операції. До них належать придбання цінних паперів для власного портфеля з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів чи відсотків, купівля, збереження та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів. До цього виду належать також довірчі, або трастові, операції, суть яких полягає в тому, що довірена особа (банк) на підставі укладеного договору набуває відповідних прав і виступає розпорядником майна. Ще одним видом цієї групи операцій є факторингові - операції з придбання та відступлення грошових вимог, передачі права на стягування боргів та ведення бухгалтерського обліку за дорученням клієнта. Для їх здійснення банки створюють спеціальні фактор-фірми, які купують у клієнтів право на вилучення боргів і частково оплачують їх вимоги до боржників до настання терміну сплати боргу. Решту боргу повертають після погашення боржником усього боргу. За надану послугу береться плата, як правило, у формі відсотка від суми поверненого боргу.

Банки виконують і трансформаторні операції з переказу іноземної валюти та золота з однієї країни в іншу.

Банки, як правило, є комерційними організаціями, метою діяльності яких є одержання прибутку. Останній називається маржою і є результатом здійснення банком як активних, так і пасивних операцій. Джерелом маржі є, по-перше, дохід від надання у позику власного капіталу банку, по-друге, різниця між сумою платежів, стягнених із позичальників банку, і сумою, виплаченою банком своїм вкладникам, і, по-третє, дохід від операцій з цінними паперами.

У будь-якій країні функціонують різні банки, які у взаємодії між собою формують банківську систему. В умовах ринкової економіки така система є дворівневою. Після одержання незалежності почалося формування такої системи і в Україні. Початок його було покладено прийняттям у березні 1991 р. Закону "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якого на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР було утворено Національний банк України, який і став першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи.

Другий рівень банківської системи України становлять комерційні банки та інші банківські установи, які за умови здорової конкуренції покликані задовольнити потреби юридичних і фізичних осіб щодо банківських послуг і створити сприятливі умови для економічного розвитку країни. Комерційний банк - це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам усіх галузей і сфер економіки. Це головна ланка кредитної системи. Комерційний банк забезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг.