Дід плаче, баба плаче,
А курочка кудкудаче...
Народні казки переказуються переважно прозою, але за мовою вони високопоетичні. Цікаво, що герої їх, як і діти, теж забавляються чи спілкуються за допомогою дитячих пісеньок. Такі казки дітям подобаються особливо, до того ж швидко й майже на все життя вкарбовуються в пам'ять ("Колобок", "Котик і півник", "Як вовк забажав козенят", "Коза-дереза", "Івашко", "Дивна сопілка", "Кривенька качечка"). Відомою всім є казка "Ріпка". Наші діти знають цю народну казку в класичному переказі І. Я. Франка як чудовий вірш у прозі. Казка славить колективну працю, переконує дітей, що трудовий внесок навіть найменших у спільну справу дуже потрібний. Така прекрасна казка не випадково складена саме про ріпку. Колись, до завезення картоплі, для наших предків ріпка заміняла картоплю й була основним продуктом харчування.
Помітне місце в розвитку мовлення дошкільнят займає дитячий фольклор, що складається з творів для дорослих, які згодом стали дитячими, і об'єднує такі жанри, як заклички, примовки, приспівки, ігрові пісні та лічилки.
Назва заклички походить від слова закликати – звати, просити, запрошувати, звертатися, як і примовки – від примовляти, приговорювати. Походження їх дуже давнє й пов'язане з язичницькою вірою в магічну силу людського слова, його здатність приборкувати навіть стихію. Зародилися заклички та примовки в землеробському середовищі. Вони спрямовані переважно до життєдайності землі, сонця та води, а також погоди в різні пори року, від чого найбільше залежить труд хлібороба. Зміст їх тісно пов'язаний з календарним циклом сільськогосподарських робіт. Тому пісенні заклички та словесні примовки можна віднести до календарного фольклору. Діти в селянських родинах рано залучалися до праці, разом з дорослими турбувалися про врожай, переживали радості й невдачі, переймали духовну культуру, у тому числі й такі словесні дійства, як заклички та примовки, знання про послідовність і види сільськогосподарських робіт.
Нині заклички та примовки втратили, звичайно, своє початкове значення, назавжди перейшли від дорослих до дітей і стали дитячою грою, якої діти найчастіше навчаються в колі своїх ровесників і співають хором або поодинці. Діти просять:
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику.
Тобі каша, мені борщ,
Щоб густіший ішов дощ.
Якщо ж настала сльота, то зміст заклинки інший:
Дощику, дощику, перестань,
Та поїдем на баштан,
Та зірвемо диньку,
Тобі половинку.
Або:
Не йди, не йди, дощику,
Дам тобі борщику
У глинянім горщику,
Поставлю на дуба,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія вітчизняної педагогіки» автора Москаленко А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Жартівливі віршики та пісні“ на сторінці 11. Приємного читання.
