Цим зачну дещо описувати. Мушу насамперед згадати, що всіх записок про Гуцульську сотню У.С.С. в мене нема, а то тому, що я пішов з поля до Коша У.С.С. Їз причини грудної недуги, котра мене навістила під час офеизиви в липні 1917 року, а що далі сталось, то точно не знаю. Але як довідався від других пізніше, то Гуцульська сотня була ще якийсь час при 19-му полку стрільців і брала участь ще у двох битвах, з котрих вийшла побідно цілком.
В жовтні, як стягнули цілий Легіон У.С.С. з позиції в околицях Чорткова на відпочинок, чи на що там иншого (бо тепер ще не знати напевно, по що стягнули), то рівночасно зістала Гуцульська сотня прилучена назад до Легіону У.С.С. як звичайна сотня і, здаєсь, на тім закінчила своє самостійне існування.
Було в мене ще більше записок, як, приміром, із сотні поручника [Романа] Дудинського й інших, але з ріжних причин не зісталось у мене анітрохи; будь що попав я в полон, мусів лишати і втікати без нічого, будь що ріжні операції за ворожими окопами вимагали, щоби не бути обтяженим сильно і т. и. Досить того, що ніяк не мож затримати коло себе нічого і зробити з того якийсь ужиток.
Хто був в полі часом у прикрім положенню, той мож знати, що можна носити, а що ні. Але інші потрібні записки можна дістати буде в інших товаришів.
Михайло ГОРБОВИЙ, У.С.С. з Косова
Косів, 21.III. 1920.
Зачинаючи провадити цей записник, думав я зразу нотувати всьо з перебування у Гуцульській сотні. Але що Гуцульська сотня не вічна й мені не вікувати в їй, до того я ще постановив собі записувати доки змога, — іменую його не "Записником з Гуцульської сотні", але "Моїм записником від 1916 року". Хоч в їм е записки і сперед 1916 p., як, приміром, згадки про Різдвяні та Великодні свята. Задумав також записати собі важніші події з попередніх трох років, т. є. 1914, 1915 і 1916, але як буде більше вільного часу.
Михайло ГОРБОВИЙ
1916 рікКоли з початком жовтня у днях 1, 2, 3 і 4 [Москалі] розбили Легіон У.С.С. під Бережанами так, що мало що ся лишило, стягнули розбитків з поля до Коша, лишаючи лиш технічну сотню в полі підкомандою сотника [Івана] Сіяка.
Зараз наколи прийшли розбитки до Коша У.С.С., сформувалась там Карпатська сотня під назвою "Гуцульська сотня У.С.С.", котрій було поручено службу партизанську, т. е. передиратись через ворожі лінії і нападати на обози, нищити дороги, дроти, телефон і т. и. Однак не так сталось, як гадалось. 26 жовтня прийшов телеграм з команди 7-ї армії генерала Кевеша, щоби Гуцульська сотня сейчас відійшла.
27 жовтня 1916 р., сівши на двірці в Миколаєві на потяг, поїхали через Стрий — Лавочне — Мункач (Мукачеве. — Ред.) — Батьове — Кіраль-газа (Королеве. — Ред.) — Марамароський Сигіт, де забавили два дні, чекаючи на приказ до Великого Бичкова (Nagy Bocsko), де прибули на 1 листопада 1916 року. У Бичкові, побувши у групі підполковника [Іґнаса] Ґуклера до 7 листопада, пішли до Кучинова (His-Bocsko) до деташми отамана Русса (detachement major Russ).
Як прийшли ми до [майора] Русса, то нас мали за новобранців, але, побачивши, як ми знаємо робити, то не могли нами нахвалитись. Однак поки були військові австрійські офіцери, то і команда була в німецькім язиці. По перегляді і приготованню відійшли ми в поле на 26 листопада 1916 р. на Кирлібабу. До місточка Борші їхали потягом, там переночували і коло полудня пішли пішки аж до Кирлібаби близько 60 км. З 27 на 28 листопада ночувалим на двірці полевої желізниці Присліп, а рано пішли на Кирлібабу, бо там якраз Москалі вдерлися в Кирлібабу. Цілий день, т. є. 28 листопада, триває битва, але вечором таки удалось нам виперти Москалів з Кирлібаби.
Однак вони взяли гору Дндуль (1526 м, котру за позицію мав перед тим 31-й полк стрілецький). Надранком 29 листопада нас затривожено і ми від'їхали польовою желізницею назад на Присліп, де якраз Москалі, побивши Пруссаків (дивізію ґренадирів), хотіли вдертись на Угорщину, бо саме в цім місці добре було переходити і наступати. То був т. зв. ключ на Гуцульщину. Перед полуднем прийшов нам приказ класти побір на вози і поспішним ходом, лише із крісами і набоями, йти на позицію Convul Nadea.
Дорога була дуже болотиста. Всюди було видно купи набоїв від тяжкої артилерії, повивертані вози амуніційні і т. и., котре означало, що тут недавно був наглий відворот, хоч не цілком, бо, певно, цьому запобігли.
Прийшовши на місце команди 1-го полку ґренадистів наслідника престола (Kronprincz grenadier-Regiment № 1), було вже в нашій сотні кілько ранених легко, бо перед хвилею зачала ворожа тяжка артилерія острілювати німців.
Німці дуже гарно нас витали, бо стрільців знали ще з Маківки.
Цілу ніч із 29 на 30 листопада ходили по позиціях, аж рано 30 листопада окопалися на 50 до 100 кроків від Москалів, а що нас всіх не втовкли, то завдячуймо тому, що була дуже густа мряка, така, що за 5 кроків нічо не було видко, то і Москалі не могли видіти, що перед ними робиться. Однак ми мали коло 20 ранених, а одного вбитого. Цілий той день Москалі приготовлялись до наступу. Але і ми не дармували, бо ту позицію мусілось відобрати, інакше треба було робити відворот на задні позиції або ще й дальше. Вночі до нас прийшло скріплення з 246-го (?) німецького полку з-під Бережан, котре мало ліве крило. Наша сотня мала праве крило, а решта деташми (деташми Мадярів і машинові кріси) було на двірці на Прислопі в полковім запасі.
Рано, як зійшло сонце, зачали Москалі наступати. Артилерія з обох сторін зачала сильно обстрілювати позиції. Середина нашої лінії, де найбільше Москалі наступали, зачала маркувати відворот. Наше крило стояло на місці. Москалі думали, що тут є мало війська, тим більше почали перти. Тим часом німецьке ліве крило окружало вже наступаючу московську силу. Та позиція так була покручена, що, як лише Москалі мали почати приступ, Німці відтяли їм відворот, злучили з нами, і Москалі відразу зробились всередині. Вони побачили, що ся стало, що нема вже жадного рятунку, тож мусіли здатись.
По обчисленню було всіх полонених коло 800 мужа і три машинові кріси, до того ще й позиція була наша. Убитий у нас Ковалюк із Кут, а до 30 ранених (за цю битву дістало кілька стрільців німецькі відзначення).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гуцули у Визвольній боротьбі» автора Горбовий М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „М. Горбовий. Записки Гуцульської сотні 1-го полку Українських січових стрільців з pp. 1916 — 1917“ на сторінці 1. Приємного читання.