Розділ «М. Горбовий. Записки Гуцульської сотні 1-го полку Українських січових стрільців з pp. 1916 — 1917»

20 червня йдем до Петрова 19 км і сидимо там до 27 червня.

21 червня приходить курінь буковинських стрільців і Гуцулів-добровольців. Всі дуже до нас приязно успосіблені і тішуться, що можуть нас, стрільців українських, пізнати. Як офіцери, так і мужва за цілий час не могли нами нахвалитись. Цілий той тиждень маємо по годині вправ перед вечором, а решту часу уживаємо на чищення крісів і забави та аркани, за що малим від буковинських офіцерів коньяку і цигар досхочу.

25 червня погиб від ручного гранату стрілець Максимчук, родом зі Старих Кутів. Похорон відбувся 26 червня з належними почестями і при співучасте буковинських стрільців і офіцерів та цивільного населення в Петрові на кладбищі. Нещасний, здається, предчував то, бо ще пару днів перед тим ходив сумний і нарікав на старшину Гуцульської сотні, однак на рибу ходив-таки. І того фатального дня, як пішов на риОу, був задуманий і, певно, як витяг запальний шнур, забув, що треба вже кидати, а то тим часом вибух і стався…

28 червня від'їжджаємо разом з Буковинцями до Сиготу Мармороського.

В Кіраль-ґазі (Королеве. — Ред.) розлучуємось — одні їдуть на полеву пошту (240 стрільців), а за нами прийшов приказ вертати до свого Легіону, бо Москалі зачали офензиву, а під рукою не було жадного війська, то добре було хоч щось. На 28 червня ночуємо на двірці Ezop.

Через Угорщину дуже гарні сторони, а тим більше там гарно видавалось, бо кождий довший час перебув у горах-дебрах, то був спрагнений чимось розвеселити душу.

Жнива добре не виглядали, бо була посуха. На 29 червня ночуємо в Турка — Старий Самбір. До двірця Ужок їдемо через 5 тунелів. У Галичині вже все цілком інакше виглядає. І жнива цілком инші, і все. До Львова приходимо в полуднє, а о 9-й годині вечором їдемо на Перемишляни. На 30 червня відходимо на позицію під Конюхи. Від двох днів роблять Москалі приготовання до наступу барабанним вогнем, по найбільшій часті тяжкою артилерією. Уживають навіть 45 мм моздіри.

Третьої днини, т. є. 1, липня, наступають Москалі цілий день і добувають дві перші позиції. Під проводом французьких і англійських офіцерів проривають нашу лінію на відтинку хорватського полку і чеських 81-го і 88-го піших полків і забирають їх у полон, а також із причини окружения — наших зверх дві сотні і два машинових кріса. Коло дві сотні переміщали і поприсипали землею, через що не можна точно вирахувати наші страти в убитих і ранених.

Перед вечором — наступ. Відперли і відзискали втрачені позиції. Лишилась лише Гуцульська сотня, технічна, будівнича і розбитки з Легіону із двома машиновими крісами. Хто був у сім вогні, то мусів або оглухнути, або сильно подражнити нерви.

2 липня далі продовжуют барабаний вогонь, але без наступів.

3 липня спокій, а 4 липня відходимо із 130-ю бригадою з-під Конюхів до 131 — ї бригади під Курогіатники в ліс.

У лісі (позиція 389) 6 липня зачинаєсь знова московський барабанний вогонь на нас, а перед вечором доходить до найвищого степеня. Вночі — наступ, але ми і сим разом відпираєм, з тяжкими для Москалів втратами.

7 липня спокій. Проти нас стоять московські "польські легіони", котрі сильно піддаються.

На 8 липня донесли полонені, що має прийти супроти нас три дивізії війська, щоби остаточно цілком проломити лінію. Наша ескадра літаків запалила потяги з військом у силі одної дивізії. На решту, т. є. дві дивізії, котрі доходили під позицію і на своє нещастя не мали газових масок, зачала наша артилерія бити барабанним вогнем газовими гранатами і, як донесли пізніше полонені, цілком подушили.

Як доносять 10 липня полонені, мають прийти на позицію баби під назвою "Смертельний батальйон".

До 12 липня спокій. 12 липня ввечері відходимо з лісу (позиція 389) на позицію 35-го полку стрільців і змінюємо 10-ту сотню того ж полку.

На позиції супокій. 14 липня чути, що москалі взяли Калуш, доходять до Галича і беруть нас окрилюючим наступом. Рештки Легіону відходять до села Дришова і зістають надалі при 35-му стрілецькому полку. 15 липня приходить чутка про офензиву з нашої сторони, хоч мало хто хоче в се вірити.

19 липня відходимо до 35-го стрілецького полку яко полковий запас. Наша 10-та приступна сотня у пробнім наступі бере в полон дві сотні Москалів і оден машиновий кріс. Уже третя ніч зряду, як наші ударні відділи роблять пробні наступи з добрими для нас вислідами в різних місцях для змилення Москалів, щоби не знали, в котрім саме місці буде правдивий наступ. На 19 липня відбиваємо всюди свої позиції, здержуємо московський похід на лінії Калуш — Станіслав, причім роблять Москалі відворот 9 км на лінії Золочів — Зборів.

20 липня йдемо до 19-го [львівського] полку стрільців як полковий запас. Німецькі війська йдуть офензивою коло Тернополя. 21 липня рухаємось і ми вперед. Переходимо село Куропатники, причім маємо чотирьох легкоранених, ночуємо за селом.

22 липня йдемо дальше. Здибаємо всюди ділання наших тяжких моздірів, приміром з одної ворожої тяжкої батареї — лише порозкцдувані тріски, а на місці складу амуніції лише велика яма, повна всякого рода повної і порожньої амуніції артилерійської. Ідемо наліво від місточка Козова і ночуємо в селі Слобода Золота.