Розділ «3. Буття і пізнання як промисел Бога»

Філософія Київської Русі, яка зазнала вплив європейської середньовічної філософії, повторює основні ознаки і риси останньої: теоцентризм, креаціонізм, монізм (дивіться тему "Середньовічна філософія").

Головним принципом побудови картини світу є ідея "божественного устрою", доцільності всього сущого. Основні положення релігійно-ідеалістичної картини світу відображені в

"Повісті минулих літ", у відносно самостійній частині цього літопису, яка зветься "Мовлення філософа".

"І почав філософ говорити:

на початку, у перший день, створив Бог небо і землю. У другий день створив твердь посередині води. У той же день розлилися води - половина їх зійшла на твердь. У третій день створив він море, ріки, джерела і насіння. У четвертий день -сонце, місяць, зірки і прикрасив Бог небо. Побачив все це перший з ангелів - старіший чину ангельського і подумав: "Зійду на землю, і оволодію нею, і буду подібний до Бога, і поставлю престол свій на хмарах північних". І негайно ж був скинутий з небес і слідом за ним впали ті, хто перебував під його впливом - десятий ангельський чин. Було ім'я ворогові - Сатанаїл, а на його місце Бог поставив старійшину Михайла... Потім, у п'ятий день, створив Бог китів, риб, гадів і птахів пернатих. У шостий день створив Бог звірів, скотів, гадів земних створив і людину. У сьомий же день, тобто в суботу відпочив Бог від справ своїх. І насадив Бог рай на сході в Едемі і ввів в нього людину, яку створив, і заповів йому їсти плоди кожного дерева, а плодів одного дерева - пізнання добра і зла не їсти. І був Адам у раю, бачив Бога і славив його разом з ангелами... І підкорив Бог Адамові звірів і худобу, і володів він всіма і всі його слухалися. Диявол же, побачивши, як ушанував Бог людину, став йому заздрити, перетворився у змія, і прийшов до Єви і сказав їй: "Чому не їсте від дерева, що росте посередині раю?". І сказала дружина змієві: "Сказав Бог: не їжте, якщо ж з'їсте, то смертю вмрете". І сказав дружині змій: "Смертю не вмрете, тому що знає Бог, що в день той, у який з'їсте від дерева цього, відкриються очі ваші і будете як Бог, пізнавши добро і зло. І побачила дружина, що дерево їстівне і взяла плід, і дала чоловікові своєму, і їли обоє, і відкрилися очі обох і зрозуміли вони, що голі, і зшили собі перепоясаніє з листя смоківниці. І сказав Бог: "Проклята земля за твої справи, в печалі будеш насичуватися всі дні життя твого"... І вигнав Господь Бог Адама з раю...".

Світ як витвір бога - це в першу чергу світ розуму, світ гармонії, тому основним пафосом християнської онтології є милування мудрістю творця, мудрим устроєм створеного світу.

Доцільність сущого є джерелом пізнання буття, людини і Бога.

Климент Смолятич виділяє два способи пізнання істини: перший - благодатний - безпосереднє одкровення істини святими і апостолами; другий - приточний (від слова притча). Притча (знак) не є образ, а лише прообраз, який необхідно тлумачити. Бог будучи непізнаваний сам по собі, може бути пізнаний через свою "тварину", "через зовнішній порядок". Пізнання розумності природи трактується як шлях до пізнання бога і вищий зміст людського життя. Якщо доцільність і розумність навколишнього нас світу - результат "Божого промислу", то через свої вчинки, звернені і не звернені до бога, людина може впливати на навколишній світ, а Бог у свою чергу, на людину. Ничипір, митрополит Київський, обґрунтовує можливість богопознания через розум на підставі того, що людський розум - лише частина загального розуму Бога.

В філософії Київської Русі дивним образом переплітаються раціоналізм (тобто опора на розум у пізнанні світу) з літературно-художнім, притчовим стилем філософських творів, із символіко-алегоричним методом пізнання і малювання світу. Ця особливість стане пізніше однієї з головних характерних рис як української, так і російської філософії.