Розділ «ТЕМА 16. Економічне зростання і макроекономічна нестабільність»

Встановлення закономірностей функціонування ринкової економіки не може обмежитися аналізом статичних ситуацій. Економіка - це динамічний механізм, що під впливом певних факторів і протягом визначеного часу переходить з одного стану в інший. Вивчення цих процесів є складовою економічної теорії, яка розкриває фактори та результати цих змін в економіці, їх аналіз є головним змістом теорій економічного зростання, які досліджують його можливості і наявність або відсутність в економіці тенденцій до такого стану.

Економічне зростання є однією з найважливіших проблем суспільного розвитку. Саме від економічного зростання залежать потенційні можливості будь-якої країни щодо забезпечення життєвого рівня свого народу. Тому з XIX ст. ця проблема завжди була в центрі уваги як науковців, так і політиків. Відповідно, її по-різному пояснювали, тобто існували різні теорії економічного зростання.

На сучасному етапі є дві основні групи теорій економічного зростання: неокласична та кейнсіанська і неокейнсіанська. Неокласична теорія передбачає, що ринкова економіка за своєю природою стабільна і має тенденцію до повної зайнятості. Вважається, що ціни факторів виробництва зберігають довгострокову гнучкість і відбувається заміщення факторів у відповідь на зміну їх ціни. А це приводить до зміни співвідношення між використовуваними факторами виробництва, що збільшує капіталомісткість. Цим саморегулюванням і забезпечується економічне зростання.

Кейнсіанська і неокейнсіанська теорії розглядають ринкову економіку як нестабільну за своєю природою. Умови, необхідні для підтримання рівноваги, на думку прибічників цих теорій, настільки складні, що вірогідність їх виконання дуже мала. Тому для забезпечення динамічної рівноваги потрібна регулююча роль держави.

Розглянемо суть економічного зростання і його фактори.

16.1. Економічне зростання то його типи

16.2. Циклічні коливання ринкової економіки та їх причини

Для економіки будь-якої країни у довгостроковому періоді характерне економічне зростання, що проявляється у збільшенні національного продукту та загальноекономічного потенціалу. В західній літературі це явище одержало назву тренда. Економічне зростання передбачає стан рівноваги, коли попит і пропозиція достатньою мірою збалансовані. Однак практика показує, що нерідко стан рівноваги порушується. Це проявляється у тому, що порушуються нормальні зв'язки і пропорції в національній економіці, зменшується обсяг виробництва товарів і послуг, знижується зайнятість, падає прибутковість, відбувається затоварювання. Економічне зростання переривається, в економіці наступає кризовий стан, тобто починається економічна криза. Остання є значними порушеннями рівноваги економіки, що породжує негативні наслідки.

Економічні кризи є багатоманітними. За масштабами порушення рівноваги виділяють загальні кризи, що охоплюють усю національну економіку, та часткові, які розповсюджуються на якусь одну сферу або галузь економіки. До них належать фінансові, грошово-кредитні, валютні, галузеві кризи. За критерієм регулярності розрізняють періодичні, проміжні та нерегулярні кризи. Найпоширенішими є періодичні, або циклічні, кризи, які регулярно повторюються через певні проміжки часу. За характером порушення відтворюваних пропорцій кризи поділяються на кризи надвиробництва, за яких пропозиція суттєво перевищує платоспроможність населення, та кризи недовиробництва, коли обсяг виробництва товарів і послуг недостатній для покриття наявного попиту.

На стадії індустріального розвитку економічне зростання почало регулярно перериватись економічними кризами, тобто набуло циклічного характеру. Економічний розвиток відбувається у формі економічних або ділових циклів певної тривалості. Це регулярні коливання рівня ділової активності, за яких після зростання активності, що проявляється у збільшенні ВВП, відбувається її зниження, при якому обсяги виробництва зменшуються. Такі коливання відбуваються відносно довгострокового тренду. Схематично це можна зобразити так (див. схему 16.3).

Зі схеми видно, що, досягнувши точки А, обсяг ВВП почав зменшуватись. Зниження тривало протягом певного періоду часу і у точці В досягло найнижчого значення (це так зване дно). Потім протягом певного часу обсяг ВВП стабілізувався, і почалося його збільшення, що тривало до точки Е, після досягнення якої обсяг ВВП почав знову зменшуватись. Період часу розвитку економіки від початку одно-

Схема 16.3. Фази економічного (ділового) циклу (чотирифазна модель):

1 - криза (рецесія), 2 - депресія (стагнація), 3 - пожвавлення (експансія), 4 - піднесення (бум)

го спаду до початку наступного і називається економічним, або діловим циклом.

Класичний економічний цикл містить чотири фази: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Вихідною фазою циклу є криза (у літературі її називають спадом і рецесією). Як правило, ця фаза починається з грошово-кредитної сфери та торгівлі. Відбувається падіння курсу цінних паперів, починається біржова паніка. Нагромаджуються запаси товарів у торгівлі, і створюються передумови для кризи збуту. Затоварення приводить до скорочення виробництва. Зменшується попит на робочу силу, зростає безробіття. Доходи ще більше зменшуються, падає купівельна здатність. Різко зростає попит на гроші. Масово відбувається банкрутство. Ділова активність різко зменшується.

Другою фазою є депресія, або стагнація (частина економістів вважають кризу і депресію однією фазою). Для неї характерне припинення падіння обсягів виробництва, ціни відносно стабілізуються. Поступово зменшуються товарні запаси. Збільшується маса вільного грошового капіталу. Пропозиція починає урівноважуватися з попитом. Створюються сприятливі умови для технічного оновлення основного капіталу, оскільки рівень цін і відсоткової ставки відносно невисокий.

Наступною фазою є пожвавлення (експансія), яка починається із зростання виробництва і закінчується досягненням ним найвищого докризового рівня. Збільшується попит на споживчі товари, а через нього і на інвестиційні товари. Підвищується заробітна плата і доходи підприємців. Зростають ціни та попит на грошовий капітал, що стимулює збільшення відсоткових ставок. Скорочується безробіття внаслідок зростання попиту на робочу силу.

Завершальною фазою циклу є піднесення, або бум. У цій фазі суттєво зростає попит, особливо на інвестиційні товари. Зростає зайнятість робочої сили, підвищуються ціни на товари та послуги. Збільшується попит на кредитні ресурси, і, відповідно, зростають відсоткові ставки. Істотно активізується нове будівництво та інвестиційні процеси. На фондовому ринку набувають поширення спекулятивні угоди. Все це, врешті-решт, приводить до так званого "перегріву економіки", посилює диспропорції і завершується новим спадом ділової активності, тобто починається новий цикл.

Класичний економічний цикл характеризується рядом ознак. Коливання виробництва інвестиційних товарів відбувається значно активніше, ніж споживчих товарів. Одночасно коливання обсягу інвестицій у будівництво та устаткування набагато менші, ніж у запаси. Циклічні зміни у виробництві споживчих товарів тривалого користування набагато сильніші, ніж у виробництві благ повсякденного попиту.