Розділ 52

Він волік ногу, відчайдушно сподіваючись, що вона під ним не переломиться. Усе миготіло перед очима, і він знав: це мозок відмовляється реєструвати біль. Він минув дівчину за стійкою: вона виглядала, як на картині Мунка «Крик»: нерухома, із беззвучно відкритим ротом.

— Викличте «швидку»! — крикнув їй Харрі, і вона стрепенулася. — Лікаря, скоріше!

Він вибрався на вулицю. Вітер припинився, була спека, задушлива спека. Дорогу перекрила машина, на асфальті виднівся гальмовий слід, двері були розкриті, усередині запекло жестикулював водій. І вказував угору. Харрі побіг не оглядаючись. Він знав: коли помітять, що він біжить, можуть зупинити. Заскреготали колеса. Він подивився туди, куди вказував водій. Караван сірих слонячих силуетів злітав над ним до зоряного неба. Мозок перескакував із думки на думку, немов зіпсоване радіо в машині, і самотній трубний голос заповнив собою ніч. По вінця. Харрі відчув, як поривом вітру від стугонливого трейлера з нього майже зірвало сорочку. Він ледь не потрапив під його колеса.

І от він знову тут, очі його перебігають із однієї бетонної палі на іншу. Дорога в Країну Оз. BERTS. Чому б ні? Це навіть логічно.

Залізні сходи прямо над ним вели до отвору в бетоні на висоті пятнадцяти-двадцяти метрів. Крізь діру виднівся місячний серп. Харрі затис ручку пістолета в зубах, відзначив, що ремінь теліпається, змусив себе не думати, що зробила з його ногою куля, яка порвала ремінь, і почав підтягуватися по східцях на руках. Залізо впивалося в обдерті дротом пальці.

Я нічого не відчуваю, подумав Харрі і вилаявся, побачивши, як кров одягла руку ніби в червону рукавичку для миття посуду й долоня заковзала по металу. Права нога торкнулася сходинки, але він відіпхнувся. Нога знову опустилася, і він знову відіпхнувся. Так краще. Тільки не знепритомніти. Він глянув униз. До землі десять метрів? Не можна знепритомніти. Рухатися далі. Стемніло. Спершу він подумав, що це в нього почорніло в очах, і зупинився, а коли подивився вниз, то побачив машини й почув пронизливе виття поліцейських сирен. Він підняв очі наверх. Діра стала зовсім чорною, місяця вже не видно. Може, він зник за хмарою? З пістолета зірвалася крапля. Знову манговий дощ? Харрі спробував піднятися ще на сходинку, відчув, як шалено пульсує серце, потім на мить завмирає й знову починає калатати, — це добре, що воно ще б’ється.

Безглуздо, подумав він і глянув униз. Незабаром перша поліцейська машина буде вже там. А Єнс зник таємним шляхом, давлячись від сміху, він уже пробіг два квартали, і от — загубився у вуличній юрбі. Чарівник Країни Оз.

Краплина скотилася по ручці пістолета прямо Харрі в рот.

У голові крутились одночасно три думки. По-перше, якщо Єнс бачив, що Харрі вибрався з «Мілліс Караоке» живим, то не стане тікати, у нього немає іншого шляху: справу треба довести до кінця. По-друге, дощові краплі віддають чимсь солодкуватим і металевим. По-третє, вони не із хмари, а з отвору нагорі. Там хтось стікає кров’ю.

Потім події знову сильно прискорилися.

< Харрі здалося, що через ушкоджені нервові закінчення в лівій руці він не може відірвати її від сходинки, і тоді він вийняв пістолет із рота правою, побачив, як бризнули іскри від верхньої сходинки, почув, як щось зі свистом відскочило, відчув, як щось зачепило холошу, і направив пістолет прямо в чорну діру нагорі: він палив не перестаючи, поки не розрядив обойму. Але продовжував нажимати на спуск. Клац-клац. Непрофесіонал чортів.

Тепер він знову бачив місячний серп і, відкинувши пістолет, почав знову дертися нагору по сходах. І от він майже нагорі. Шосе, ящики з інструментами й устаткуванням купалися в жовтому світлі безглуздої гігантської кулі, що була прикріплена прямо над ними. На купі формувального піску сидів Єнс, склавши руки на животі, і розгойдувався взад-уперед від громового реготу.

— Чорт забирай, Харрі, ну й справи. Глянь-но.

Він відняв руки від живота. Щось, пузирячись, випливало з нього, важке й лискуче.

— Чорна кров. Виходить, ти зачепив мені печінку, Харрі. Боюся, мій лікар заборонить мені спиртне. Це погано.

Звуки поліцейських сирен наближалися. Харрі намагався контролювати подих.

— Я не хотів, Єнсе. Я чув, що в таїландських в’язницях подають кепський коньяк.

Він продовжував наближатися до Єнса, що наставив на нього дуло пістолета.

— Ну ж бо, не будь таким зарозумілим, Харрі, це погано скінчиться. Усе можна купити за гроші.