Розділ 52

— У твоєму пістолеті скінчилися патрони, — сказав Харрі, продовжуючи наближатися.

Єнс поперхнувся від сміху.

— Добре придумав, Харрі, але, боюся, це в тебе закінчилися патрони. Адже я вмію рахувати.

— Невже?

— Ха-ха, я думав, ти зрозумів. Цифри. У цьому моє життя.

І він показав на пальцях вільної руки:

— Два для тебе й баби в кублі караоке, три на сходах. Залишилася одна куля для тебе, Харрі. Треба ж дещо приберегти й на чорний день.

Харрі залишалося подолати дві сходинки.

— Ти надивився поганих бойовиків, Єнсе.

— У них важливе останнє слово.

Зробивши співчутливий вираз, Єнс вистрілив. Почулося гучне — клац! Обличчя Єнса люто спотворилося.

— Це тільки в поганих бойовиках у кожному пістолеті по шість патронів, Єнсе. Але в тебе «Ругер БР-ІОІ». А в ньому їх п’ять.

— П’ять? — Єнс шоковано глянув на пістолет. — Як п’ять? Звідки ти знаєш?

— У цьому моє життя.

Харрі побачив на шосе під собою сині блимавки.

— Краще віддай мені пістолет, Єнсе. Поліцейські звичайно стріляють у того, у кого бачать у руках зброю.

На обличчі Єнса з’явився подив, коли він простягнув пістолет Харрі, і той засунув його собі за пояс. Але ременя в штанах не було, і тому пістолет скотився вниз по холоші, а може, він сам просто втомився чи на якусь мить розслабився, побачивши в очах Єнса те, що сприйняв за капітуляцію. І похитнувся від удару, захоплений зненацька миттєвою реакцією Єнса, ліва нога підкосилася, і він упав, ударившись потилицею об бетон.

На мить він відключився. Радіоприймач марно ловив хвилю. Перше, що він побачив, розплющивши очі, було металеве мерехтіння золотого зуба. Харрі замружився. Це був не золотий зуб, це місячне світло впало на лезо саамського ножа. І сталь жадібно кинулася на нього.

Харрі так і не зрозумів, інстинктивно він діяв чи усвідомлено. Ліва рука з розчепіреними пальцями здійнялася назустріч блискаючому лезу. Ніж м’яко й легко сковзнув крізь долоню. Коли він устромився по саму рукоятку, Харрі рвонув руку до себе й щосили хвицонув здоровою ногою в нападника. Він влучив прямо в чорну кровищу, Єнс зігнувся й застогнав, звалившись на пісок. Харрі встав на коліна. Єнс лежав у позі зародка, притуливши руки до живота. Він вив. Від сміху чи болю, важко було зрозуміти.

— Чорт, Харрі. Нестерпно боляче.