Розділ п’ятнадцятий Скалки

Скалки

  е-ебедєва, вставай! Пора мені проситися в іншу кімнату, ти мене задовбала своїми витівками... Лебедєва, ти йдеш на першу пару чи ні?

Шльопання босих ніг, гуркіт падіння книжок, Настині лайки упівголоса.

— Слухай, а з цією посилкою що робити? Яка від Михайла Васильєва? Алло, ти чуєш?

Вона стояла над моїм ліжком з картонною скринькою в руках.

— Якщо хочеш, можеш відкрити...

Я ледь було не додала: «і взяти собі», але вчасно прикусила язика.

Настя підчепила ножицями картонний клапан. Розрізала прозору липку стрічку. Відкинула кришку, витягла згорток, скинула пакувальний папір:

— Нічого так, у хлопчика є смак...

У руках у неї був скляний заварювальний чайник з тонким носиком. Я насупилася; хоч яка я була того ранку розслаблена й виснажена, але інтуїція, вкупі зі здатністю міркувати, ще не зовсім мене покинули. Я дивилася на Настю й розуміла, що пазл не складається: з якого дива Міша слав би мені кур’єрською поштою чайник?

— Дивись, яка краса, — Настя подала мені чайник. — З трояндочками...

Я простягла руки і взяла подарунок. І була вражена тим, який він важкий при гаданій ажурній легкості...

І раптом по тонких стінках побігли тріщини. Крихітні, павутинні, вони брали початок від моїх пальців, точніше від відбитків моїх пальців на склі.

Це було як миттєва паморозь, як цвітіння вишневого саду в прискореному режимі. Це було дуже красиво й дуже швидко: прозорий чайник побілів, помутнів і розсипався на мільйон крихітних скалочок.

Не можу навести тут слова, якими відреагувала на подію Настя, але я була з нею цілком згодна.

Коло входу в наш корпус стояв блискучий мотоцикл. Поруч сидів Сем з блискучим шоломом у руках. Мені здалося, що я переживаю День бабака.

— Привіт, — Сем усміхався. — Як погостювала на дачі?

— Погано, — зізналася я чесно. — З їжі тільки макарони, з компанії тільки миші, й від французького коньяку вони по-хамськи відмовилися.

Сем розреготався. Я підхопила його сміх, і так ми іржали без причини на очах у сотні свідків, причому з кожною секундою мені ставало веселіше, спокійніше й легше.