Розділ п’ятнадцятий Скалки

Сем стурбувався:

— Тобто пропозиція занадто зухвала?

— Ні, — сказала я. — Ти мене неправильно зрозумів... Коли?

Він страшенно зрадів. Його голос не брехав:

— А коли тобі зручніше? Годині о шостій? Чи о п’ятій? Або... та хоч зараз! Я винаймаю класну квартиру, тобто батько мені винаймає... і зовсім поруч з універом! Що замовити — суші? Піцу? А може, ти хочеш чогось особливого з ресторану? Скинути тобі меню?

Я примружила очі. За два минулі дні я встигла забути, який Сем мажор, як він любить замилювати очі, який він, по суті, інопланетянин. Мені б довелося це міняти або з цим миритися... Але це перестане бути моєю проблемою через три короткі години.

— Нічого не треба, Сем. Завари чаю, а я принесу тортик. Я зможу в тебе бути...

Я піднесла до очей годинник на зап’ясті.

— ...години через три. О п’ятій... буде нормально?

Ліза й Піпл дивилися на мене. Ліза — з розумінням. Піпл — з якоюсь дивною напругою. Я навіть захотіла запитати, що саме його бентежить, але тут він ворухнув ніздрями:

— Швидкість транзакції міняється. Пішла інтенсивніше... Слухай, твій Сем точно не Тінь?