Розділ 2. СИСТЕМНІ СКЛАДОВІ ВИРОБНИЧОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

У масовому виробництві використовуються також системи ОВП за термінами міжцехових подач, за стандартними термінами міжцехових подач, "на склад".

Основною планово-обліковою одиницею у цій системі для заготівельних, обробних цехів є деталь, а для збірних — готовий виріб. Основною ланкою планування є потокова лінія. Основними календарними нормативами - такт, швидкість потокової лінії, величини наробків.

Відповідно до річних, квартальних і місячних планів випуску продукції в натуральному виразі з врахуванням календарно-планових нормативів розробляються календарні плани і графіки.

На підприємствах серійного типу виробництва зі стабільною номенклатурою виготовлення виробів їх випуск здійснюється рівномірно. На кожному робочому місці обробляються вироби кількох видів.

Об'єктом оперативно-виробничого планування є партія деталей. Оптимальною вважається комплектна та подетальна система планування за рівнем забезпеченості і за добовим графіком, а прогресивною можна вважати систему безперервного оперативно-виробничого планування.

На підприємствах одиничного типу виробництва замовлення постійно змінюються, що ускладнює міжцехове, цехове планування, призводить до нерівномірного завантаження устаткування за видами робіт. У цих умовах застосовується послідовний вид руху деталей, що викликає тривалі міжопераційні і міжцехові перерви в роботі. Основною вимогою до ОВП в одиничному виробництві є раціональна організація руху предметів праці.

Об'єктом планування є замовлення, до термінів виконання якого входить час виробництва, випробування, технічна підготовка. На підприємствах одиничного типу використовуються такі системи:

- позамовна (для короткого циклу складання виробу);

- комплектно-вузлова і комплектно-групова (для тривалісного складального циклу - понад 1 місяць);

- "на склад" (для виробництва уніфікованих і нормалізованих виробів).

Терміни випуску продукції та тривалість виробничого циклу складають основу всіх календарних розрахунків.

Календарно-планові завдання для невеликих підприємств з широкою номенклатурою продукції успішно вирішуються вручну, а при великій номенклатурі - тільки зі застосуванням обчислювальної техніки.

В оперативно-календарному плануванні використовується ланцюговий метод, сутність якого полягає в тому, що виробничі завдання, терміни виготовлення визначаються у порядку, зворотному до ходу технологічного процесу, тобто від складання (комплектування) готового виробу до виготовлення окремих комплектуючих.

У будь-якому виробництві для календарного планування враховується час початку і закінчення кожної операції. Операції відрізняються між собою тривалістю виконання: одні - більш трудомісткі, інші - менш трудомісткі. На основі інформації про тривалість кожної технологічної операції розробляється календарний графік проходження замовлень у виробництві. З метою запобігання значним обсягам незавершеного виробництва, організації узгодженої роботи фахівці визначають критичний шлях тривалості процесу виробництва. Визначення критичного шляху - важливий етап організації ефективного виробництва, оперативно-календарного планування, тому що цей показник свідчить про пріоритетність виробничих операцій.

Метод критичного шляху - це метод календарного планування, при якому оцінюється мінімальна тривалість виробничого процесу шляхом розрахунку нормативного часу, необхідного для виконання найбільш тривалої операції.

Критичний шлях виробничого процесу виготовлення умовної продукції показано на рис 3.2.

Рис. 3.2. Метод критичного шляху виробничого процесу (у днях)

Метод оцінювання та аналізу виробничої програми подібний до методу критичного шляху, але базується на статистичних (фактичних) оцінках тривалості виробничих операцій. Цей метод використовується у тих ситуаціях, коли тривалість окремих операцій не можна точно підрахувати.

Широке застосування отримали наступні методи:

- графіки Ґанта;