Комбіновані сульфаніламіди з триметопримом використовують при внутрішньоклітинній локалізації збудників хвороби. Так, стало можливим застосувати ко-тримоксазол (гросептол) та інші препарати в комплексному лікуванні при бактеріоносійстві, у тому числі – черевнотифозному.
Для лікування інфекцій сечовивідних шляхів приймають препарати, які не метаболізуються і виводяться в незмінному вигляді або метаболізуються частково. До них відносять сульфамстоксиггіразин, котримоксазол (гросептол), сульфатіазол, сульфаетидол, сульфадимідин. Через те, що для препаратів пролонгованої дії характерна відсутність кристалурії (ацетильовані продукти швидко виводяться з організму і в кислому середовищі розчиняються досить швидко), їх можна застосовувати і в практиці лікування хворих з запальними захворюваннями сечовивідної системи. При пієлітах, циститах, уретритах застосовують ко-тримоксазол (гросептол), сульфаетидол, сульфакарбамід, сульфамсгоксипірилазмн, сульфадиметоксин, сульфаметоксипіразин, сульфамонометоксин, лідаприм, сульфатом, дитрим.
При простатитах, гонококових уретритах – сульфадиметоксин, ко-тримоксазол (гросептол), лідаприм, сульфатон. При гінекологічних захворюваннях використовують лідаприм, сульфатон.
При інфекції жовчних шляхів (холециститах) використовують ліки, що секретуються з жовчю і накопичуються у жовчному міхурі: сульфадиметоксин, сульфамегоксипіридазин, сульфамономегоксин.
При менінгіті застосовують сульфамономегоксин у комбінації з пеніцилінами, а також сульфатіазол, сульфадимідин, сульфамегоксипіридазин. сульфадиметоксин, сульфатон.
У хворих з запальними процесами в замкнених порожнинах (наприклад при синуситах) після гострих респіраторних захворювань, отитах та ін. доцільно застосовувати сульфаніламід тривалої дії – сульфаметоксипіразин, оскільки цей препарат, на відміну від інших, відносно мало зв'язується з білками плазми (30%), що в комбінації з повільним виведенням забезпечує його високу концентрацію в крові і проникнення в замкнені порожнини.
При кон'юнктивітах, блефаритах – сульфацетамід.
У дитячій практиці віддасться перевага сульфанішмідам перед антибіотиками. Частіше за інші сульфаніламіди дітям призначають фталілсульфапіридазин і потосептил.
Сульфаніламіди використовують також при лікуванні захворювань, які рідко зустрічаються: малярії (сульфадіазин, сульфаметоксипіридазин, сульфадиметоксин), лепри, глибоких мікозів, трахоми.
Поряд з ліпофільними препаратами резорбтивної дії серед сульфаніламідів є водорозчинні препарати, які застосовуються для полоскання горла при ангіні, для обробки порожнин, шкіри, у вигляді крапель для очей. При гнійно-запальних процесах м'яких тканин (ранова інфекція, опіки, пролежні; нориці, абсцеси, флегмони; атопічні дерматити, ускладнені інфекцією, піодермією) приймають сульфатон та всі препарати для зовнішнього застосування.
Побічні ефекти
• Дисбактеріоз. Як препарати широкого спектра дії, сульфаніламіди пригнічують сапрофітну мікрофлору кишечника, що призводить до посилення процесів бродіння і гниття, а також до гіповітамінозу, авітамінозу В, К.
• Лейкопенія, агранулоцитоз – сульфаніламіди пригнічують активність кісткового мозку. Хоча вони характеризуються високою специфічністю і не мають прямого токсичного впливу на клітини макроорганізму, все ж кістковий мозок чутливий до цих препаратів.
• Алергічні реакції – сульфаніламіди є гаптенами (неповними антигенами). Зв'язуючись з білком крові, вони перетворюються на повноцінні чужорідні антигени і посилюють утворення антитіл. Алергічні реакції можуть розвиватися з різною швидкістю в залежності від індивідуальних особливостей хворого (реакції негайного і повільного типу).
• Крисгалурія – випадання кристалів у нирках. Цьому сприяють процеси запалення сечовивідних шляхів і їжа кислого характеру.
• Ядерна жовтяниця у дітей пов'язана з недостатністю глюкуроніптрансферази.
• Токсичний вплив на ЦНС – нудота, блювання, запаморочення.
Протипоказання
Сульфаніламідні препарати, особливо бактрим, протипоказані вагітним жінкам, жінкам-годувальницям (можуть викликати у дитини розвиток метгемоглобінемії). Не треба призначати дітям з гіпербіпірубінемією: ризик виникнення енцефалопатії (особливо у дітей перших 2 місяців життя), а також дітям з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в ериіроцитах.
Фармакокінетика
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сульфаніламідні препарати“ на сторінці 3. Приємного читання.
