• 7. Вітамін С і пантотенова кислота.
Фармакокінетика
СГ складаються з аглікону (гсніну) і цукрового залишку (глікону). Специфічна фармакологічна дія препаратів цієї групи пов'язана з агліконом. Цукрова частина має певний вплив на розчинність глікозидів, їх всмоктування, біодоступність та інші особливості фармакокінетики. Основною структурою аглікону є циклопентанопергідрофенантренове ядро, яке містить лактонне кільце. Співвідношення метальних і гідроксильних груп в агліконі визначає ліпофільні та гідроксильні властивості молекули. Неполярними є препарати наперстянки пурпурової, які мають найбільш високу ліпофільнісгь (дигітоксин), а полярними – препарати строфанту – водорозчинні.
Ліпофільні властивості забезпечують добре всмоктування глікозидів з органів травлення, здатність їх зв'язуватися з білком крові. Вони повільно метаболізуються у печінці. Перелічені властивості глікозидів, які мають виражену ліпофільнісгь, призводять до їх кумуляції в організмі. Ефект препаратів наперстянки розвивається поступово, але зберігається тривалий час.
Водорозчинні полярні глікозиди (строфанту, конвалії) не всмоктуються з органів травлення, слабо зв'язуються з білками крові, при введенні у вену швидко досягають клітин-мішеней – кардіоміоцитів. З організму виводяться протягом 24 годин (табл. 24).
За фармакокінетнчними властивостями виділяють 3 групи СГ:
a) швидкої дії й низької здатності до кумуляції (строфантин, корглікон);
b) середньої тривалості ефекту, помірної здатності до кумуляції (дигоксин, целанід, адонізид, металдигоксин);
с) з тривалою дією та виразною здатністю до кумуляції (дигітоксин, ацетилдигітоксин).
Таблиця 24
Фармакокінетичні особливості дії серцевих глікозидів
| Тривалість дії, дні | Всмоктування з ШКТ | Здатність до кумулювання | |
| Коротка | Строфантин – 2-3 | погане | не кумулює |
| Корглікон – 3 | погане | не кумулює | |
| Конвалотоксин – 3 | погане | не кумулює | |
| Середня | Целанід-7 | добре | кумулює |
| Дигоксин-7 | добре | кумулює | |
| Тривала | Ацетилдиптоксин -13 | добре | кумулює |
| Дигітоксин -18 | добре | кумулює | |
Таким чином, особливості фармакокінетики серцевих глікозидів з різних рослин визначають шляхи їх виведення і показання до застосування. Препарати наперстянки пурпурової виявляють сильніш кардіотонічний ефект, який розвивається повільно і зберігається тривалий час. Випускаються вони у лікарських формах для перорального введення і застосування при хронічній серцевій недостатності. Препарати СГ строфанту і конвалії випускаються в ампулах, вводяться у вену, мають швидку, сильну і короткочасну дію, що забезпечує фармакологічний ефект при гострій серцевій недостатності.
Препарати, які займають проміжне положення за виразністю ліпофільно-гідрофільних властивостей (дигоксин, целанід) вводять як перорально, так і у вену. Вони можуть бути використані як при хронічній, так і при гострій формах серцевої недостатності.
Умови раціонального застосування
Лікувальна тактика глікозидогерапії включає дві фази:
• 1. Дигіталізація (фаза насичення) буває швидкою, середньою та довгою. Препарат вводиться до появи вираженого терапевтичного ефекіу без ознак інтоксикації. Добова доза препаратів наперстянки складає 2-2,5 мг, строфанту 0,6-1 мг.
• 2. Фаза підіримки забезпечує стабілізацію досягнутого рівня терапевтичного ефекту шляхом призначення препарату в підтримуючій дозі. Підтримуючу дозу можна розрахувати за формулою:
ПД – підтримуюча доза
НД – доза, що насичує
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, які впливають на серцево-судинну систему“ на сторінці 4. Приємного читання.
