• 9. Шестихвилинний прогулянковий тест – функціональна проба з фізичним навантаженням, що дозволяє встановити тяжкість симптоматики. Тест відповідає стандартам протоколу (Enright & Sheril, 1998). Пацієнта інформують про мету тесту. Йому пропонують ходити по коридору з відомою довжиною у своєму власному темпі, намагаючись пройти максимальну відстань протягом 6 хв. Пацієнтові дозволяється зупинятись для відпочинку, однак слід рушати, коли це знов стане можливим. На початку та наприкінці оцінюються задишка, SaO2 і пульс. Пацієнти зупиняються, якщо виникли тяжка задишка, біль в грудях, запаморочення, біль в ногах, зниження SaO2 до 86%.
Лікування
Медикаментозне лікування
Антикоагулянти
ЛГ супроводжується тромбозом ЛА та гіперкоагуляцією, пов'язаною з порушенням гемостазу та фібринолізу. Антикоагулянти зменшують тромбоутворення та уповільнюють прогресування деяких форм захворювання. Всі пацієнти з ідіопатичною або тромбоемболічною ЛГ мають пожиттєво приймати варфарин під контролем міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), який має складати 2-3. Цей препарат рекомендується і для інших видів ЛГ за відсутності таких протипоказань, як шлунково-кишкова кровотеча, кровохаркання, захворювання печінки з порушенням системи зсідання крові. Варфарин практично подвоює трирічне виживання в разі ідіопатичної ЛГ. Стартова доза складає 2,5-5 мг. Повна доза вживається 1 раз після вечірньої їжі.
Як альтернатива варфарину в разі його непереносності та у хворих з підвищеним ризиком кровотеч можуть бути застосовані гепарин та його низькомолекулярні фракції: гепарин 15-20 тис. ОД/добу до підвищення активного часткового тромбопластинового часу в 1,5-1,7 рази порівняно з контролем, еноксапарин 1 мг/кг маси тіла 2 рази на день – в 1-й міс., потім – 20-40 мг 1-2 рази на день.
Діуретини та дигоксин
У разі розвитку правошлуночкової недостатності з формуванням набрякового синдрому діуретики є необхідними.
Дигоксин у хворих на хронічну недостатність кровообігу знижує симптоматику та частоту госпіталізацій без збільшення смертності, але його ефективність у тривалому лікуванні не доведена.
Оксигенотерапія
У багатьох пацієнтів з ЛГ суттєво падає SaO2 вночі.
Показанням для тривалої оксигенотерапії (2 л/хв. через концентратор кисню) є середнє значення нічної SaO2 <90% та його збільшення на тлі процедури.
Вазодилататори
Враховуючи, що вазодилататори можуть призвести до різкого погіршення стану, їх призначають лише після гострої медикаментозної проби та в разі серцевого індексу 2,1 л/хв./м2.
Системне застосування вазодилататорів під час венозної ЛГ може призвести до набряку легень через збільшення легеневого кровообігу за перешкоди відтоку крові з малого кола. Також вазодилататори протипоказані хворим з ЛГ, зумовленою гіпоксією у випадку хронічних захворювань легень в ранніх стадіях, коли ЛГ виступає як компенсаторна реакція.
Використовуються такі групи судинорозширюючих препаратів:
I. AK призначаються в разі серцевого індексу >2,1 л/хв./м2, та/або сатурації венозної крові >63%, та/або тиску в ПП <10 мм рт. ст., а також у випадку позитивної гострої медикаментозної проби. За інших значень наведених показників їх не рекомендують. Протипоказаннями щодо цих препаратів є дисфункція ПШ і Л Ш. Дозу препаратів слід титрувати з невеликих і поступово до максимально переносних з урахуванням тиску в ЛА.
Антагоністи кальцію для лікування ЛГ
| Препарат | Початкова доза, мг | Приріст дози кожні 3-5 днів, мг | Добова доза, мг | ||
| СТЛА <50 мм рт.ст. | СТЛА S 50–100 мм рт. ст. | СТЛА > 100 ми рт. ст. | |||
| Ніфедипін · (пролонговані форми) | 20–40 | 20 | 40-60 | 80-120 | 120-180 |
| Ісрадипін | 2,5-5 | 2,5-5 | 7,5-10 | 10-12,5 | 12,5-15 |
| Амлодипін | 2,5-5 | 2,5 | 10 | 12,5 | 15 |
| Лацидипін | 2-4 | 2 | 4 | 4-8 | 8 |
| Дилтіазем | 30-60 | зо | 120-180 | 180-240 | 240-360 |
2. Простагландини (в Україні не зареєстровані) ефективні для пацієнтів з негативною гострою медикаментозною пробою на вазодилататори. Вони рекомендуються хворим зі значеннями серцевого індексу ≤ 2,1 л/хв./м2, та/або сатурацією венозної крові 563%, та/або тиском у ПП ≥ 10 мм рт. ст., ЛГ ІН та IV ФК згідно з NYHA, ідіопатичною ЛГ, сімейною ЛГ, захворюваннями сполучної тканини, вродженими вадами серця, портальною гіпертензією, саркоїдозом, ВІЛ-інфекцією, хронічною ТЕЛА, а також усім пацієнтам, в яких традиційна терапія виявилася неефективною, та перед трансплантацією легень. До початку лікування простагландинами необхідно скасувати АК. Дозу препаратів слід збільшувати кожні 2-4 тижні до максимально переносної. Лікування має бути тривалим, протягом всього життя хворого. Різке скасування простагландинів може викликати смерть від рецидиву ЛГ. Неможливість простагландинового лікування чи його неефективності протягом 3 міс. є показанями до трансплантації легені.
Простагландини представлені епопростенолом (внутрішньовенна постійна інфузія з використанням портативного інфузомату), терпростинілом (підшкірна постійна інфузія з використанням портативного інфузомату), ілопростом (інгаляції за допомогою спеціального небулайзера 6-12 разів на добу) та берапростом (перорально 4 рази на добу). В Україні зареєстрований тільки ілопрост.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Легенева гіпертензія“ на сторінці 4. Приємного читання.
