Тяжкість загострення BK за критеріями Truelove-Witts
| Клінічні ознаки | Тяжкість загострення | ||
| Легка | Середньо-важка | Важка | |
| Частота дефекацій з наявністю крові | < 4 | > 4, якщо: | ≤ 6, якщо: |
| Пульс | Нормальні значення | S 90 уд/хв. | > 90 уд/хв. або |
| Температура | S 37,5'С | > 37.5'С або | |
| Гемоглобін | > 105 г/л | < 105 г/л або | |
| ШЗЕ | < 30 мм/г | > 30 мм/г | |
| Контактна ранимість слизової оболонки товстої кишки | Немає | є | є |
Тяжкість загострення за індексом активності BK (індекс Мейо)
| Значення індекса | 0 | 1 | 2 | 3 |
| Частота дефікацій | Звичайна | 1–2 день > за звичайну | 3–4 день > за звичайну | 5 день > за звичайну |
| Домішки крові в калі | Немає | Прожилки | Наявна кров | Переважно кров |
| Ранимість слизової оболонки | Відсутня | Легка (1 бал за шкалою Schroeder) | Помірна (2 бали за шкалою Schroeder) | Виражена (3 бали за шкалою Schroeder) |
| Загальна оцінка стану лікарем | Добрий | Задовільний | Середньої важкості | Важкий |
Середньотяжкий та тяжкий ступінь констатується лікарем при значенні індекса (сумна оцінок за 4 параметрами) > 6
Класифікація BK залежно від ендоскопічної активності (за Schroeder)
| 0 | 1; (мінімальна) | 2; (помірна) | 3; (виражена) |
| Норма або неактивне захворювання | Гіперемія, стертий судинний малюнок, контактна ранимість відсутня. | Виражена гіперемія, відсутність судинного малюнка, контактна ранимість, ерозії | Спонтанна ранимість, виразки |
Класифікація BK залежно від відповіді на гормональну терапію: гормональна резистентність (у разі тяжкої атаки зберігається активність захворювання, незважаючи на в/в введення ГКС в еквівалентній дозі 2 мг/кг/добу преднізолону, протягом > 7 днів; у разі середньо тяжкої атаки зберігається активність захворювання при пероральному прийомі ГКС в еквівалентній дозі 1 мг/кг/добу преднізолону протягом 4 тижнів; гормональна залежність – підвищення активності хвороби у разі зменшення дози ГКС нижче 10-15 мг преднізолону на добу протягом 3 місяців від початку лікування, або виникнення рецидиву хвороби протягом 3 місяців після закінчення лікування ГКС.
Зразки формулювання діагнозу
• 1. Виразковий коліт, хронічний рецидивуючий перебіг, проктит, середньоважка атака.
• 2. Виразковий коліт, хронічний безперервний перебіг, лівобічне ураження, середньотяжка атака. Гормональна залежність. Позакишкові прояви (периферична артропатія).
• 3. Виразковий коліт, хронічний рецидивуючий перебіг, тотальне ураження, важка атака. Гормональна резистентність.
Лікування
Лікувальні заходи при BK включають в себе призначення лікарських препаратів, хірургічне лікування, психосоціальну підтримку та дієтичні рекомендації.
Коментар: Вибір виду консервативного або хірургічного лікування визначається тяжкістю атаки, розповсюдженістю ураження товстої кишки, наявністю позакишкових проявів, тривалістю анамнезу, ефективністю і безпекою терапії, що проводилася раніше, а також ризиком розвитку ускладнень BK.
Метою терапії є досягнення і підтримка безстероїдної ремісії (припинення прийому ГКС протягом 12 тижнів після початку терапії), профілактика ускладнень BK, попередження оперативного втручання, а при прогресуванні процесу та розвитку небезпечних для життя ускладнень – своєчасне призначення хірургічного лікування. Оскільки повне лікування хворих на BK досягається тільки шляхом видалення субстрату захворювання (колпроктектоміі), при досягненні ремісії не оперованих хворий має залишатись на постійній підтримуючій (протирецидивній) терапії. ГКС не можуть застосовуватися в якості підтримуючої терапії.
Рекомендації з вибору препаратів для індукції і підтримання ремісії залежно від протяжності ураження і тяжкості атаки.
Проктит. Легка і середньотяжка атака: супозиторії з месалазином (1-2 r/добу) або ректальної піни месалазину (1-2 r/добу). Оцінка терапевтичної відповіді проводиться протягом 2 тижнів. Терапія в зазначених дозах пролонгується до 6-8 тижнів. За неефективності лікування додаються ректальні форми ГКС (супозиторії з преднізолоном, будесонідом по 10 мг 1-2 рази на добу). При досягненні ремісії призначається підтримуюча терапія: місцеве застосування месалазину (свічки або ректальна піна) 1-2 г 3 рази на тиждень у вигляді монотерапії > 2 роки. За неефективності до лікування слід підключити пероральні форми месалазину у дозі 3-4 r/добу. За відсутності ефекту показано призначення системних ГКС (преднізолон 0,75 мг/кг) в комбінації з азатіоприном (АЗА) 2 мг/кг або 6-меркаптопурином (6-МП) 1,5 мг/кг. Місцева терапія (свічки з преднізолоном 10 мг 1-2 рази на добу) може бути продовжена. При досягненні ремісії, індукованої за допомогою ГКС, підтримуюча терапія проводиться за допомогою АЗА 2 мг/кг або 6-МП 1,5 мг/кг > 2 роки.
Важка атака (розвивається вкрай рідко). Лікування атаки полягає в призначенні системних ГКС у дозі, еквівалентній 1 мг/кг преднізолону в комбінації з місцевою терапією месалазином або преднізолоном (супозиторії, ректальна піна). У разі досягнення ремісії підтримуюча терапія проводиться місцевими препаратами месалазину (супозиторії, ректальна піна) 1-2 г 3 рази на тиждень у вигляді монотерапії або в комбінації з пероральним месалазином 1,5–2 г > 2 років. При рецидиві, що вимагає повторного призначення ГКС, додатково призначається АЗА 2 мг/кг (або 6-МП 1,5 мг/кг) та подальша підтримуюча терапія проводиться імуносупресорами (АЗА або 6-МП) >2 років.
Лівобічний тотальний коліт. Легка атака. Перша атака або рецидив вимагають призначення месалазину всередину 3 г/добу (або сульфасалазин 4 г/добу) в комбінації з месалазином в клізмах 2-4 г/добу (залежно від ендоскопічної активності). При відповіді терапія триває до 6-8 тижнів. За відсутності ефекту від місцевих і пероральних препаратів 5-АСК протягом 2 тижнів доцільне підключення ректальних форм ГКС (клізми з суспензією гідрокортизону 125 мг 1-2 рази на добу). Відсутність відповіді на терапію пероральної 5-АСК в поєднанні з місцевим лікуванням, як правило, є показанням до призначення системних ГКС. При досягненні ремісії підтримуюча терапія проводиться за допомогою перорального месалазину 1,5 г/добу. Додаткове введення месалазину в клізмах по 2 г 2 рази на тиждень ("терапія вихідного дня") збільшує ймовірність довгострокової ремісії. Припустиме призначення сульфасалазину (3 г) натомість месалазину.
Середньотяжка атака. При першій атаці або рецидиві необхідне призначення месалазину в таблетках 4-5 г/добу в комбінації з месалазином в клізмах 2-4 г/добу (залежно від ендоскопічної активності). Терапевтична відповідь оцінюється протягом 2 тижнів. При відповіді терапія триває до 6-8 тижнів з переходом на підтримуючу терапію месалазином 1,5-2 г/добу всередину + месалазин в клізмах по 2 г 2 рази на тиждень. Припустиме призначення сульфасалазину 3 г/добу замість месалазину. За відсутності ефекту від 5-АСК показане призначення ГКС у дозі, еквівалентній 1 мг/кг преднізолону в поєднанні з АЗА 2 мг/кг або 6-МП 1,5 мг/кг. При досягненні ремісії подальша підтримуюча терапія проводиться за допомогою АЗА 2 мг/кг/добу або 6-МП 1,5 мг/кг не менше 2 років. За відсутності ефекту від системних ГКС протягом 4тижнів показане проведення біологічної терапії (інфліксімаб 5 мг/кг на 0, 2, 6 тижнях) в поєднанні з АЗА 2 мг/кг або б-МП 1,5 мг/кг. Підтримуюча терапія проводиться за допомогою АЗА (або 6-МП) у поєднанні з введенням інфліксімабу кожні 8 тижнів не менше 1 року. За неможливості пролонгованого використання інфліксімаба, підтримуюча терапія проводиться тільки тіопуринами, у разі непереносимості тіопурина – інфліксимабом у вигляді монотерапії.
Важка атака. При важкому загостренні захворювання, що супроводжується діареєю > 5 разів на добу, тахікардією понад 90 ударів на хв., підвищенням температури тіла > 37,8'С, рівнем гемоглобіну < 105 г/л, хворий на BK має бути госпіталізований в багатопрофільний стаціонар з подальшим обов'язковим наглядом фахівцями – гастроентерологом та колопроктологом.
При важкій атаці BK необхідне проведення наступних заходів: в/в введення ГКС (преднізолон 2 мг/кг/добу; місцева терапія клізмами з месалазином 2-4 г на добу або гідрокортизоном 125 мг/добу); інфузійна терапія (корекція білково-електролітних порушень, дезінтоксикація (гіпокаліємія та гіпомагніємія підвищують ризик токсичної дилатації ободової кишки)); корекція анемії (гемотрансфузії у разі рівня гемоглобіну < 80 г/л, далі – терапія препаратами заліза, переважно парентерально). Ендоскопічне дослідження товстої кишки при поступленні хворого слід виконувати без підготовки, оскільки її проведення підвищує ризик токсичної дилатації. Підключення додаткового ентерального харчування у виснажених пацієнтів. Повністю парентеральне харчування та/або тимчасове обмеження прийому їжі всередину недоцільне. За наявності лихоманки або підозрі на кишкову інфекцію – призначення антибіотиків: 1 лінія – метронідазол 1,5 г/добу + фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин) в/в 10-14 днів; 2 лінія – цефалоспорини в/в 7-10 днів. Продовження гормональної терапії більше 7 днів за відсутності ефекту недоцільне. При клінічній відповіді через 7 днів показане переведення пацієнта на прийом ГКС всередину: преднізолон 1 мг/кг або метиллреднізолон 0,8 мг/кг з подальшим зниженням дози до повної відміни по 5-10 мг преднізолону або 4-8 мг метилпреднізолону на тиждень (протягом перших 5-7 днів комбінувати з додатковим в/в введенням преднізолону 50 мг/добу). Слід пам'ятати, що сумарна тривалість курсу ГКС не повинна перевищувати 12 тижнів. При зниженні дози ГКС до 30-40 мг в якості підтримуючої терапії слід підключити месалазин в дозі 3 г. За досягнення ремісії підтримуюча терапія проводиться за допомогою 1,5-2 г перорального месалазину протягом 2 років. Припустиме призначення 3 г сульфасалазину натомість месалазину. За відсутності ефекту від стероїдної терапії через 7 днів показана терапія "другоїлінії", яка включає наступні варіанти лікування: біологічна терапія інфліксимабом 5 мг/кг (введення в рамках індукційного курсу на 0,2 і 6 тижні), або введення циклоспорину А в/в або всередину 2-4 мг/кг протягом 7 дніє 3 моніторуванням показників функції нирок і визначенням концентрації препарату в крові. При відповіді на індукційний курс інфліксимаба подальша підтримуюча терапія проводиться з інфузіями кожні 8 тижнів протягом року у комбінації з АЗА 2 мг/кг (або 6-МП 1,5 мг/кг). За наявності позитивної відповіді на терапію циклоспорином А через 7 діб необхідно перейти на прийом АЗА 2 мг/кг в комбінації з пероральним циклоспорином (на тлі терапевтичної дози стероїдів) з поступовою відміною стероїдів протягом 12 тижнів. Підтримуюча терапія проводиться пероральним циклоспорином протягом 3 місяців до моменту досягнення терапевтичної концентрації АЗА. Подальшу підтримуючу терапію проводять за допомогою АЗА 2 мг/кг протягом 2 років. За відсутності відповіді на 2-гу інфузію інфліксимаба або 7-денний курс циклоспорином А необхідно розглянути варіанти хірургічного лікування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виразковий коліт“ на сторінці 2. Приємного читання.
