– антациди та альгінати – для швидкого усунення печії;
– за показами (непереносимість, недостатня ефективність, рефрактерність до ІПП) можливе застосування антагоністів Н2-рецепторів гістаміну.
Примітка. Згідно Маастрихтського консенсусу IV (2010 р.) Н. pylori статус не впливає на важкість та рецидивування симптомів ГЕРХ та на ефективність лікування. Ерадикація інфекції не загострює лікування та не погіршує ефективність лікування (рівень доказовості А. 1а). Має місце негативна асоціація між розповсюдженістю інфекції Н. pylori, стравоходом Барретта та аденокарциномою стравоходу (рівень доказовості В, 2а).
Варіанти ведення хворих після стійкого усунення симптомів та рефлюкс• езофагіту: при рецидивуючому рефлюкс-езофагіті та стравоході Барретта – безперервна підтримуюча терапія ІПП стандартними дозами 1-2 рази на добу; при часто рецидивуючій ГЕРХ без ушкоджень стравоходу, ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом, ГЕРХ у пацієнтів похилого віку – безперервна підтримуюча терапія ІПП в мінімальному, але ефективному дозуванні; при класичному рефлюксному синдромі – терапія антисекреторними препаратами "за потребою" під контролем симптомів.
3. Оперативне лікування (лапароскопічна фундоплікація) проводиться у випадках непереносимості антрефлюксної терапії, недостатнього ефекту терапії, негативної дії на якість життя через залежність від прийому медикаментів, чи через їх побічні ефекти, великого об'єму рефлюксата, ускладненої ГЕРХ (кровотечі, стриктури, стравохід Барретта, рак стравоходу), повторних аспіраційних пневмоній, особистого бажання пацієнта.
Коментар:
• 1. Терапевтичний тест з ІПП, або метод "тест і лікування" ("test and treat") – стратегія, яка дає можливість зменшити потребу в ендоскопіях. Цю стратегію можна пропонувати пацієнтам молодого та середнього віку, які не мають симптомів тривоги.
• 2. Можливими ризиками тривалого застосування ІПП є: надмірний бактеріальний ріст в шлунку та тонкому кишківнику у деяких пацієнтів, який потребує корекції.
• 3. Застосування ІПП (або блокаторів Н2-рецепторів гістаміну) в дозах, що перевищують стандартні, неефективно.
• 4. На сьогодні рівень доказовості відносно прокінетиків при ГЕРХ – D, тобто доказана їхня неефективність.
• 5. Лікування пацієнтів, в яких збереглась печія за терапії стандартними дозами ІПП двічі на добу має бути оцінено як неефективне, подальше підвищення дози вважається недоцільним, пацієнта потрібно дообстежити.
• 6. Перебіг ГЕРХ безперервно рецидивуючий і у більшості хворих при відміні антисекреторної терапії симптоми і/або рефлюкс-езофагіту швидко повертаються.
Основні показання до хірургічного лікування
• 1. Наявність грижі стравохідного отвору діафрагми.
• 2. Протяжність HCC менш ніж З см із переважно грудним його розташуванням.
• 3. Гіпо-, акінетичний тип порушення моторики стравоходу.
• 4. Наявність позастравохідних симптомів захворювання.
• 5. Лапароскопічна фундаплікація у випадках непереносності, недостатнього ефекту, побічних ефектів антирефлюксної терапії; погіршення якості життя через залежність від прийому медикаментів; великого об'єму рефлюксата; ускладненої ГЕРХ (кровотечі, стриктури, стравохід Баррета, рак стравоходу); повторних аспіраційних пневмоній; особистого бажання пацієнта.
Функціональна диспепсія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба“ на сторінці 3. Приємного читання.
