Діагноз ГЕРХ може бути встановлений за характерними клінічними симптомами (печія, регургітація) або на підставі методів, що демонструють рефлюкс вмісту шлунка (рН-метрія, імпедансметрія) або ушкоджувальну дію рефлюкса (ендоскопія, гістологічне дослідження, електронна мікроскопія) на тлі типових і атипових симптомів та ускладнень. Симптоми рефлюкса, які не турбують хворого не класифікують як ГЕРХ. Асимптоматичним пацієнтам, в яких виявлені приховані ускладнення, діагностують ГЕРХ.
Коментар: 1. Якщо гістологічним дослідженням біоптату виявлено циліндричний епітелій – це випадок стравоходу Баррета; при цьому потрібно вказати наявність або відсутність метаплазії за кишковим типом. 2. Ризик аденокарциноми стравоходу збільшується з підвищенням частоти та тривалості печії. Довгий сегмент стравоходу Баррета з метаплазією кишкового типу є важливим фактором цього ризику.
Класифікація проявів ГЕРХ за міжнародним науково обґрунтованим погодженням (Монреаль, 2010)
• 1. Езофагеольні синдроми
• 1.1. Симптомокомплекси (без структурних ушкоджень стравоходу): типовий рефлюксний синдром; рефлюксний біль в грудній клітці.
• 1.2. Синдроми з ушкодженнями стравоходу: рефлюкс-езофагіт, стриктури стравоходу, стравохід Баррета, аденокарцинома.
• 2. Екстроезофагєальні синдроми
• 2.1. Синдроми, зв'язок яких з ГЕРХ встановлено: рефлюксної природи кашель, ларингіт, БА, ерозії зубної емалі.
• 2.2. Синдроми, зв'язок яких з ГЕРХ можливий: фарингіт, синусит, ідіопатичний фіброз легень, рецидивуючий середній отит.
Примітка: Рефлюксний біль в категорії езофагеальних синдромів стоїть окремо, оскільки у деяких пацієнтів типовий рефлюксний синдром може бути відсутнім, або ж болі можуть превалювати над симптомами рефлюкса.
Класифікація ГЕРХ за Savory-Miller
| Ступінь тяжкості | Стан слизової оболонки страаоходу |
| 0 | Макроскопічні зміни стравоходу відсутні, виявляються тільки гістологічні ознаки (гіперплазія базальної зони, подовження сосочків, розширення венул, лімфоцитарна інфільтрація епітелію) шлунково-стравохідного рефлюкса. |
| І | Поодинокі ерозії, які захоплюють 10% поверхні слизової оболонки дистального відділу стравоходу. |
| Il | Зливні ерозії, які захоплюють до 50% поверхні слизової оболонки дистального відділу стравоходу. |
| III | Циркулярно розташовані зливні ерозії практично на всій поверхні слизової оболонки дистального відділу стравоходу, пептичні виразки. |
| IV | Хронічна виразка та стриктури стравоходу, розвиток циліндричної метаплазії слизової оболонки стравоходу (стравохід Баррета). |
Зразки формулювання діагнозу
• 1. ГЕРХ в езофагеальним синдромом. Типовий рефлюксний синдром.
• 2. ГЕРХ з езофагеальним синдромом. Рефлюкс-езофзгіт.
• 3. ГЕРХ з екстрафагеальним синдромом. Бронхіальна астма рефлюксної природи.
Лікування
Основні принципи консервативного лікування
• 1. Зміна способу життя: уникати вживання їжі, яка може викликати рефлюкс (кофе, алкоголь, шоколад, жирна їжа); уникати вживання продуктів, які можуть викликати печію (газовані напої, кислі продукти (напр. цитрусові) або прянощі; поведінка, що може зменшити ураження стравоходу кислотою (зниження маси тіла, відмова від паління, алкоголю, сон в ліжку, яке з боку голови припідняте на 20 см, уникнення прийомів їжі менше ніж за 2-3 год перед сном).
• 2. Медикаментозне лікування[3]:
– ІПП – омепразол 20 мг, лансопразол 30 мг, пантопразол 40 мг, рабепразол 20 мг, або езомепразол 20 мг, 1-2 рази на добу за 30-40 хв. до прийому їжі; тривалість основного курсу лікування 6-8 тиж. У пацієнтів похилого віку з ерозивним рефлюкс-езофагітом, а також за наявності екстраезофагальних синдромів тривалість курсу лікування збільшується до 12 тижнів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба“ на сторінці 2. Приємного читання.
