Принципи фармакотерапії OA передбачають:
• блокування запальних процесів у суглобі;
• нормалізацію біосинтетичних процесів у хондроцитах;
• інгібіцію катаболічних процесів у хрящовій тканині;
• протекторний вплив на пошкодження хряща.
За характером дії протиартрозні препарати можуть бути поділені на три категорії: 1) протизапальні засоби, 2) хондростимулятори, 3) хондропротектори.
Нестероїдні протизапальні препарати
Розрізняють такі групи НПЗП: похідні кислот індолоцетової (індометацин, суліндак, етодолак), антранілової (ніфлумова, толфенамова, мефенамова кислота), фенілоцетової (диклофенак, лоназак кальцій, фентіазак), веноловоі (піроксикам, ізоксикам, теноксикам), арилпропіонової (ібупрофен, флугалін, кетопрофен, напроксен, сургам), гетероарилоцетової (толметил, зомепірат) тощо.
Доведено, що індометацин, ібупрофен, саліцилати, фенілбутазон у терапевтичних дозах пригнічують біосинтез глікозаміногліканів у суглобових хрящах, суліндак та беноксапрофен – стимулюють, а оксиками, диклофенак та месулід суттєво не впливають. Отже, з одного боку, НПЗП гальмують запальні процеси в синовіальній оболонці, мають анальгезуючу, цитостатичну та дезагрегантну дії, проте водночас негативно впливають на суглобовий хрящ, блокують обмінні процеси у хондроцитах, порушують організацію матриксу, стимулюють дозрівання колагену, що істотно знижує толерантність хряща до навантаження. Тому необхідно диференційовано вибирати НПЗП.
Тривалість лікування – 2-3 тижні у повній добовійдозі, а за позитивного клінічного ефекту – зниження її до підтримуючої.
НПЗП у лікуванні OA
| Препарат | Добова доза | Кратність прийому |
| Диклофенак натрію | 450 мг | 3 р. |
| Напроксен | 0,5–1,0 г | 2 р. |
| Піроксикам | 40 мг | 2 р. |
| Кеторолак | 40–60 мг | 4 р. |
| Мелоксикам | 7,5-15 мг | 1 р. |
| Німесулід | 200 мг | 2 р. |
| Артрофон | 1 табл. | 4-8 р. |
| Еторікоксиб | 0,09 | 1 р. |
Необхідно пам'ятати про побічні дії НПЗП: часто зустрічаються гостроінтенстинальні, ниркові, алергічні, печінкові, неврологічні, ототоксичні.
Досить широко використовуються аплікації НПЗП у вигляді гелів, мазей на ділянку уражених суглобів у період синовіїту, а за посилення больового синдрому без явищ синовіїту – у вигляді фенофорезу, ультразвуку, діадинамофорезу бутадіонової, індометацинової, вольтаренової мазей тощо.
Глюкокортикостероїди
Застосування ГКС у лікуванні OA залишається суперечливим. ГКС призводять до порушення формування колагенових волокон, що сприяє зниженню росту і мінералізації хряща. Дещо різняться за характером дії гідрокортизон і преднізолон. Якщо перший різко інгібує біосинтез глікозаміногліканів у хрящі, то другий в експерименті спричиняє до збільшення їх вмісту за рахунок посилення синтетичних процесів у хондроцитах.
Показаннями до їх застосування є постійно чи часто рецидивуючий синовіїт суглобів, швидке прогресування деструктивних змін хряща.
Залежно від тривалості біологічної дії (визначається часом пригнічення секреції адренокортикотропного гормону) усі ГКС розподіляються на три групи:
• короткодіючі (24-36 год.) – кортизон, гідрокортизон, преднізолон, метилпреднізолон, преднізон;
• середньої тривалості (до 48 год.) – триамцинолон;
• тривалої дії (більше 48 год.) – дексаметазон, бетаметазон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Захворювання суглобів“ на сторінці 6. Приємного читання.
