Внутрішньосуглобове введення депо-форм кортикостероїдів показане за активного процесу в малій кількості суглобів, якщо лікування НПЗП не ефективне, а також як "міст"-терапія. Під час внутрішньосуглобового введення депо-форми ГКС діють також системно.
Кількість препарату ГКС для внутрішньосуглобового введення
| Великі (колінні, гомілкоступневі, плечові) | 1–2 мл |
| Середні (ліктьові, променевозап'ястні) | 0,5–1 мл |
| Дрібні (міжфалангові, пяюсне-фалангові) | 0,1-0,5 мл |
Депо-форми ГКС
| Бетаметазон | Суспензія для ін'єкцій, 1 мл (2 + 5 мг) |
| Триамцинолон | Суспензія для ін'єкцій, 1 мл (40 мг) |
| Метилпреднізолон | Суспензія для ін'єкцій, 2 мл (80 мг) |
Препаратом вибору є дипроспан (2 мг бетаметазону динатрію фосфату + 5 мг бетаметазону дипропіонату). Застосовують також триамцинолон (кеналог), метилпреднізолон (метипред).
Внутрішньосуглобово вводять також інгібітори протеТназ: трасилол (25-50 тис. ОД, контрикал (10-20 тис. ОД).
Фастумгель, долгітгель, долобенегель, індометацинова мазь широко призначаються місцево на суглоби. Долобенегель (диметилсульфоксид – 15,0 г + гепарин – 50 тис. MO) можна застосовувати під час іонофорезу. Для посилення протизапального ефекту мазьових форм НПЗП їх сполучають з аплікаціями розчину диметилсульфоксиду (1:2-1:4).
Еферентні методи
Плазмоферез, лімфоцитоферез рекомендують за відсутності відповіді на стандартне медикаментозне лікування хворих на PA з високою активністю процесу.
Рекомендації до вибору терапії PA залежно від активності
| Клініко-лабораторна характеристика | Лікування | |
| Низька активність | ||
| Артралгії, припухлість/болючість 5 і менше суглобів, відсутність позасуглобових проявів, РФ(–) або низькі титри, відсутність анти-ЦЦП[3] нормальний або помірно підвищений рівень ШОЕ і СРБ, відсутність ерозій у дрібних суглобах кисті та стопи | Стандартні НПЗП (за відсутності факторів ризику). Інгібітори ЦОГ-2 (за наявності факторів ризику). Гідроксихлорохін або сульфасалазин (у разі більш виражених ознак активності). Внутрішньосуглобове введення ГКС (за необхідності). | |
| Помірна активність | ||
| Артрит 6-20 суглобів, відсутність позасуглобових проявів, помірні титри РФ, помірне збільшення ШОЕ і СРБ, остеопенія, помірне звуження суглобових щілин і поодинокі ерозії у дрібних суглобах кисті та стопи | НПЗП у повних протизапальних дозах. Метотрексат. Лефлуномід (у разі протипоказань до метотрексату). Гідроксихлорохін + сульфасалазин. У разі неефективності, замінити НПЗП, внутрішньосуглобове введення ГКС на системне застосування ГКС. | |
| Високо активність | ||
| Артрит більше 20 суглобів, швидке порушення функції суглобів, стійке збільшення ШОЕ і СРБ, високі титри РФ, позасуглобові прояви | НПЗП. Метотрексат. Комбінована терапія: метотрексат 4 сульфасалазии + гідроксихлорохін, метотрексат + циклоспорин А, метотрексат + інфліксимаб. | |
Лікування системних проявів PA
Перикардит або плеврит: ГКС (1 мг/кг) + базисні протизапальні препарати.
Інтерстиціальне захворювання легень: ГКС (1-1,5 мг/кг) + циклоспорин А або циклофосфамід; виключати призначення метотрексату.
Ізольований дигітальний артеріїт: симптоматична судинна терапія.
Системний ревматоїдний васкуліт: інтермітуюча пульстерапія циклофосфамідом (5 мг/кг/добу) і метилпреднізолоном (1 г/добу) кожні 2 тижня протягом 6 тижнів, з подальшим подовженням інтервалу між введеннями; підтримуюча терапія азатіоприном; у разі кріоглобулінемії та тяжких проявів васкуліту необхідний плазмоферез.
Васкуліт шкіри: метотрексат або азатіоприн.
Лікування PA відповідно до адаптованих рекомендацій EULAR щодо застосування синтетичних та біологічних хворобомодифікуючих антиревматичних препаратів (EULAR, 2010)
• 1. Раннє застосування синтетичних базисних протизапальних препаратів (БПЗП) одразу після встановлення діагнозу PA.
• 2. Мета лікування – досягнення ремісії чи мінімальної активності захворювання. Доки мета терапії не досягнута, лікування слід ретельно монітору- вати і переглядати кожні 1-3 міс.
• 3. Метотрексат (MT) повинен бути частиною першої терапевтичної тактики з активним PA, який можна призначати в комбінації з іншими препаратами. У разі мінімальної активності PA терапія MT не завжди необхідна.
• 4. У разі протипоказань або непереносимості MT, наступними БПЗП У складі первинної терапевтичної тактики повинні бути лефлуномід, сульфалазин або ін'єкційні препарати золота.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ревматоїдний артрит“ на сторінці 5. Приємного читання.
