Основні препарати з групи НПЗП
| Кислота ацетилсаліцилова | 3-6 | 3–4 р. |
| Диклофенак | 0,15-0,2 | 3–4 р. |
| Напроксен | 1,5 | 2 р. |
| Фенілбутазон | 0,6 | 2-3 р. |
| Піроксикам | 0.02-0,04 | 2 р. |
| Ібупрофен | 1,2-1,6 | 3–4 р. |
| Кислота мефенамова | 2 | 3–4 р. |
| Суліндак | 0,4-0,6 | 2 р. |
| Індометацин | 0,2 | 2–4 р. |
| Кислота тіапрофенова | 0,9 | 2 р. |
| Флурбіпрофен | 0,4 | 2 р. |
| Кетопрофен | 0,3 | 3–4 р. |
| Мелоксикам | 0,015 | 2 р. |
| Ремісид | 0,2 | 2 р. |
| Артрофон | 1 табл. | 4–8 р. |
| Целекоксиб | 0,2 | 1 р. |
| Еторікоксиб | 0,09 | 1 P- |
Застосовуються також комбіновані препарати: ібуклін (ібупрофен 400 мг + парацетамол 325 мг), доларен (парацетамол 500 мг + диклофенак 50 мг)та ін.
На початку лікування PA радять застосовувати найменш токсичні препарати (ібупрофен, флурбіпрофен, кетопрофен, напроксен, аспірин, моваліс, месулід) мінімальними дозами, які поступово підвищують до ефективної або максимальної.
Відсутність ефекту протягом 7-10 днів обумовлює заміну препарату. За позитивного ефекту препарат призначають для тривалого лікування.
За силою протизапальної дії НПЗП розташовуються: індометацин > диклофенак > піроксикам > пірпрофен > кетопрофен > напроксен > бутадіон > ібупрофен > анальгін > аспірин.
За аналгетичною активністю: диклофенак > індометацин > анальгін > піроксикам > пірпрофен > напроксен > ібупрофен > бутадіон > аспірин > кетопрофен.
За ульцерогенною дією: з малою вірогідністю – моваліс > месулід > ібупрофен > диклофенак > флурбіпрофен > анальгін; із середньою вірогідністю – кетопрофен > піроксикам > напроксен > бутадіон; з великою вірогідністю – аспірин > індометацин > пірпрофен.
Для профілактики та лікування гастропатій, що викликані НПЗП, рекомендовано комбіноване лікування разом із мізопростолом (препарат, що містить простагландин E1) – 0,2-0,4 мг 4 p/добу або застосування артротеку (диклофенак 50 мг + мізопростол 200 мкг). Необхідно також пам'ятати про кардіотоксичність НПЗП ЦОГ-2.
Базисна терапія
Рекомендується рання "агресивна" терапія базисними препаратами одразу ж після встановлення діагнозу PA. Основою для цього є відсутність на ранній стадії PA пануса, деформацій, остеопенії, тяжких ускладнень, сформованих аутоімунних механізмів, висока вірогідність розвитку ремісії.
Основні принципи базисної терапії
• 1. Базисну терапію зазвичай розпочинають із метотрексату або солі золота у випадку активного PA (поліартриту) з системними проявами або ізамінохінолінових похідних у випадку переважно суглобової форми з помірною активністю процесу.
• 2. Під час лікування базисними препаратами проводять моніторинг побічних дій і моніторинг активності PA.
• 3. Базисні препарати сполучають із НПЗП і за необхідністю з низькими дозами ГКС перорально (5-10 мг/добу на еквівалент преднізолону) або депо- формами ГКС внутрішньосуглобово (так звана "міст"-терапія ГКС з метою адекватного контролю хвороби на період очікування ефекту); після отримання ефекту базисного препарату ГКС скасовують.
• 4. За недостатньої ефективності базисного препарату його комбінують або призначають інший.
• 5. У разі отримання ефекту терапію продовжують підтримуючими дозами.
Деякі базисні препарати, що використовуються для лікування PA
| Метотрексат | 1-2 | 7,5–15 мг на тиждень |
| Солі золота (ін'єкційна форма) – натрій ауротіомалат | 3-6 | 25–50 мг в/м кожні 2-4 тижні |
| Солі золота (пероральна форма) – ауранофін | 4-6 | 3 мг 1–2 рази на добу |
| Азатіоприн | 2-3 | 50–150 мг/добу |
| сульфасалазин | 1-2 | 1 мг 2–3 рази на добу |
| Гідроксихлорохін | 2-4 | 200 мг 2 рази на добу |
| Пеніциламін | 3-6 | 250–750 мг/добу |
| Лефлуномід | 1 | 10–20 мг на добу |
| Циклофосфамід | 2-3 | 50–100 мг/добу всередину, максимально 2,5 мг/кг/добу |
| Циклоспорин | 1-2 | <5,0 мг/кг/добу |
| Інфліксимаб | Іноді після першого введення | Разова доза 3 мг/кг, потім повторно у тій же дозі через 2 та 6 тиж., потім кожні 8 тиж. |
Небезпечно призначати метотрексат разом із НПЗП (особливо саліцилатами). Для зниження ризику побічних дій метотрексату рекомендують призначати фолієву кислоту в дозі 5-10 мг/добу не раніше ніж за 24 год. після метотрексату.
Задля оптимального контролю захворювання іноді застосовують комбінації базисних препаратів (наприклад, метотрексат + гідроксихлорохін, метотрексат + сульфасалазин).
Новим напрямком у лікуванні PA є системна ензимотерапія вобензимом або флогензимом, які можуть застосовуватись тривало і не потребують моніторингу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ревматоїдний артрит“ на сторінці 3. Приємного читання.
