• 3. AK верапаміл (2-4 мл), дилтіазем і β-адреноблокатор внутрішньовенно, що хоч рідко, але можут зняти напад чи знизити ЧСС у результаті розвитку АВ-блокади.
• 4. ААП IA чи IC класів пригнічують автоматизм, збільшують тривалість потенціалу дії і як наслідок ліквідують нападу деяких пацієнтів. Але ці препарати протипоказані в разі CH (тоді краще аміодарон).
• 5. Передсердна стимуляція або аденозин (АТФ) можуть викликати транзиторне постстимуляційне сповільнення ПТ, яка ґрунтується на аномальному автоматизмі, але не знімають нападу. Електрична кардіоверсія теж рідко ліквідує таку аритмію, однак ефективна для пацієнтів з механізмом microre entry чи тригерною активністю, а також тих, на кого медикаментозна терапія діє недостатньо.
ПТ з вузьким комплексом QRS
Невідкладна терапія:
1. Вагусні прийоми (проби Вальсальви, сильно натужуватися впродовж 10-15 с після глибокого вдиху, викликати блювотний рефлекс подразненням кореня язика чи задньої стінки глотки, зробити масаж каротидного синуса (в лежачому положенні нижче рівня кута нижньої щелепи та вище щитоподібного хряща протягом 5-10 с тільки з одного боку); "рефлекс занурювання" обличчя в холодну воду – найбільш ефективний засіб. Це активує блукаючий нерв і сповільнює АВ-провідність (часто відновлює синусовий ритм). Ефект вагусних проб – 70-90%.
Однак слід пам'ятати, що, наприклад, масаж каротидного синуса може викликати порушення мозкового кровообігу і не рекомендується людям похилого віку зі значним атеросклерозом; проба з натискуванням на очні яблука може призвести до ушкодження сітківки; натужування небезпечне для хворих з гострим коронарним синдромом і з порушенням мозкового кровообігу. Не рекомендуються вагусні проби за наявності синдрому WPW.
• 2. За відсутності клінічного ефекту вагусних проб застосовують проти- аритмічні препарати. Препаратами вибору є аденозин (АТФ), або AK не дигідропіридинового ряду верапаміл чи дилтіазем (ефективність в цілому 90%), або β-адреноблокатор внутрішньовенно зі швидким початком дії та коротким періодом напіввиведення.
• 3. Аденозин (АТФ) чи електроімпульсна терапія (EIT) є методами вибору у випадку гемодинамічної СВПТ. Побічні реакції на АТФ: задишка, почервоніння обличчя, головний біль, які проходять через 30 с.
Робоча група з порушень ритму серця Асоціації кардіологів України опублікувала Рекомендації з невідкладної допомоги та тривалого лікування в разі CB тахікардії (2005): під час антидромної СВПТ не слід застосовувати серцеві глікозиди, верапаміл, дилтіазем, р-адреноблокатори (лропранолол, атенолол, надолол, метопролол, соталол), які можуть прискорити проведення імпульсу допоміжним шляхом, що провокує тріпотіння чи ФШ.
Рекомендації Американського коледжу серця (АСС), Американської асоціації серця (AHA) і ЄТК наведені в таблиці.
Методи купування нападу суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії
| Суправентрикулярна тахікардія з вузьким комплексом ORS | Вагусні проби | І |
| Трифосаденін | І | |
| (АТФ) | ||
| Верапаміл | І | |
| Р-адреноблокатор | Ilb | |
| Аміодарон | Ilb | |
| Ilb | ||
| Суправентрикулярна тахікардія або ФП у разі синдрому WPW і CLC | Флекаїнід | І |
| Ібутилід | І | |
| Прокаїнамід EIT | І · І | |
| Неуточнена тахікардія з широким комплексом QRS | Прокаїнамід | І |
| Согалол | і | |
| Аміодарон EIT | І | |
| Лідокаїн | І | |
| Трифосаденін (АТФ) | Ilb | |
| 3 -адреноблокатор | Ilb | |
| ІН | ||
| III | ||
| Неуточнена тахікардія з широким комплексом ORS за наявності дисфункції ЛШ | Аміодарон | I |
| EIT | I | |
| Лідокаїн | I |
Коментар: Рівень доведення: А (найвищий) – на підставі декількох рандомізованих клінічних досліджень (РКД); В (проміжний) – на підставі декількох РКД. нерандомізованих досліджень та оглядів реєстрів: C (найнижчий) – переважно на підставі консенсусу експертів; Класи, що об'єднують як очевидні доведення, так і думку експертів: І – стани, для яких існує доказ та/чи загальні узгодження; II – стани, для яких існує доказ та/чи розходження щодо ефективності процедури чи методу лікування; IIa – доказ чи думка свідчать на користь процедури або методу лікування: IIb – потреба/ефективність процедури чи методу лікування не доведені; III – стани, для яких існує доказ чи загальні узгодження, що процедура та метод лікування не є необхідними/ефективними, а у деяких випадках можуть бути шкідливими.
Невідкладна допомога в разі СВ-ПТ зі стабільною гемодинамікою
• 1. Вагусні прийоми (масаж каротидного синуса, проба Вальсальви, викликати блювотний рефлекс, присідати навпочіпки, пальцевий масаж прямої кишки).
• 2. Аденозин в/в струминно впродовж 1-3 с у початковій дозі 6 мг (або АТФ 10 мг). Якщо протягом 1-2 хв. ритм не відновився, додати другу дозу – 12 мг, за необхідності через 1-2 хв. – третю (також 12 мг).
• 3. За відсутності ефекту верапаміл спочатку в дозі 2,5-5 мг в/в упродовж 2 хв., потім перорально 240 мг/добу. Однак верапаміл не можна використовувати в лікуванні тахікардії невідомої етіології з широким комплексом QRS.
• 4. Седативні засоби: триазолам – 0,125-0,25 мг, альпрозолам – 0,25 мг, лорзепам – 1 мг.
Використовують також дигоксин, пропранолол, однак верапаміл та аденозин більш ефективні. Новий (5-адреноблокатор есмолол в/в так само ефективний, як верапаміл. Не можна поєднувати верапаміл з β-адреноблокатором (викликають брадикардію і навіть асистолію).
5. Якщо гемодинаміка нестабільна, негайно потрібна синхронізована кардіоверсія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пароксизмальні тахікардії“ на сторінці 5. Приємного читання.
