Основні відмінності транссудату від ексудату
| Ознаки | Транссудат | Ексудат |
| Звичайні дослідження | ||
| Відносна густина | <1,015-1,018 | >1,018 |
| Вміст білка | <25 г/л | >30 г/л |
| Співвідношення вмісту білка випіт/сироватка крові | <0,5 | >0,5 |
| Активність ЛДГ | < 1,6 мМ/л | > 1,6 мМ/л |
| Співвідношення активності ЛДГ випіт/сироватка крові | <0,6 | >0,6 |
| Проба Рівальта | Негативна | Позитивна |
| Спеціальні дослідження | ||
| Еритроцити | < 10х109/л | 10х109/л–100х109/л – невизначене діагностичне значення, >100х109/л – свідчить накористь пухлини, інфаркту, травми легені |
| Лейкоцити | <1х109/л звичайно, >50% з них лімфоцити або моноцити | >1х109/л звичайно, 50% лімфоцитів – туберкульоз або пухлина, >50% поліморфноядерних лейкоцитів – гостре запалення |
| pH | >7,3 | <7,3 – запалення |
| Глюкоза | 3,3-5,5 мМ/л | Низька – в разі інфекційного запалення, різко знижена – в разі ревматоїдного артриту та особливо пухлин |
| Амілаза | - | > 500 ОД/мл на тлі панкреатиту, в окремих випадках на тлі пухлин, інфекційного запалення |
| Специфічні білки | Низький вміст C3 та С4-фракцій комплементу в разі системного червоного вовчака, ревматоїдного артриту; j у випадку виявлення ревматоїдного та антинуклеарного факторів | |
Характеристика основних видів плевральних випотів під час різних захворювань
| Характеристика · ПВ | Лабораторні критерії ПВ | Основні захворювання, які супроводжуються утворенням ПВ |
| Транссудат | Відносна щільність <1016 · Білок < 30 г/л Білок ПВ/білок сироватки <0,5 | Серцева недостатність, гострий гломерулонефрит, нефротичний синдром, цироз печінки, мікседема, синдром недостатнього всмоктування |
| Серозно- фібринозний ексудат | Щільність > 1016 Білок >30 г/л Білок ПВ/білок сироватки >0,5 ЛДГ ПВ/ЛДГ сироватки >0,6 ЛДГ ПВ >200 ОД/л | Парапневмонічний плеврит, туберкульоз легень, канцероматоз, ТЕЛА, злоякісна лімфома, ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, піддіафрагмальний абсцес, панкреатит, хронічний активний гепатит, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, мезотеліома плеври, саркоїдоз легень, синдром Дреслера |
| Геморагічний ексудат | Вміст гемоглобіну в ПВ >2 г/л | Канцероматоз плеври, інфаркт легень, мезотеліома плеври, панкреатит, термінальна ниркова недостатність, травма |
| Гнійний ексудат | Білок ПВ >40 г/л Лейкоцити ПВ >25 г/л pH ПВ <7,3 | Парапневмонічний та метапневмонічний плеврит (емпієма плеври), екзогенні плеврити (травматичний, післяопераційний), піддіафрагмальний абсцес |
| Жировий ексудат | Високий вміст жиру (холестерину) | Розрив лімфатичних судин в грудній клітці (травми, операції на грудній клітці, злоякісні пухлини, лімфоми з ураженням лімфовузлів) |
Коментар: Наведені стандартні клініко-лабораторні методи дослідження допомагають встановити лише наявність рідини в плевральній порожнині та характер гостроти плевриту, але не його причину.
Остаточну верифікацію процесу, що проявляється синдромом ПВ, забезпечують торакоскопія з відкритою біопсією плеври і цитологічне та гістологічне дослідження біоптату.
Зразки формулювання діагнозу
• 1. Негоспітальна пневмонія середньої частки правої легені, тяжкий перебіг. Парапневмонічний ексудативний правобічний плеврит. ЛНIII.
• 2. Центральний рак нижньочасткового бронха справа IV ст., IV клінічна група. Метастази у лімфатичні вузли середостіння, печінку, плевру. Метастатичний лівобічний ексудативний плеврит. /IH11.
• 3. Негоспітальна пневмонія нижньої частки лівої легені, тяжкий перебіг. Парапневмонічний міжчастковий осумкований плеврит. /IH11.
• 4. ІХС. Атеросклеротичний та післяінфарктний (1998, 2000) міокардіосклероз. CH1 . Миготлива аритмія, тахісистолічна форма. Правобічний гідроторакс.
Лікування
• 1. Евакуація вмісту плевральної порожнини є обов'язковою, коли кількість рідини на латерограмі більше 10 мм та коли йдеться про осумкований плеврит, тому що інакше створюються умови для розвитку хронічного плевриту та плевросклерозу, який призводить до ХЛС. Без лікування ексудативний плеврит може швидко перейти в емпієму.
• 2. Залежно від етіологічного чинника після видалення рідини у плевральну порожнину вводять:
– у разі неспецифічного плевриту – антибіотики;
– у разі алергічного плевриту – преднізолон 30-60 мг або гідрокортизон 25-50 мг + гепарин 5-10 тис. ОД;
– у випадку плевриту онкологічної генези: у разі внутрішньогрудного походження пухлини – внутрішньоплеврально цитостатики (циклофосфан 400-600 мг протягом 2-3 днів під контролем загального аналізу крові); у разі позагрудного походження пухлини – санація лімфатичного апарату середостіння з цитостатиками ендолімфатичним або лімфотропним шляхом;
– якщо випіт ускладнює тромбоз або ТЕЛА – гідрокортизон 25-50 мг або преднізолон 30-60 мг;
– якщо випіт ускладнює синдром Дреслера: серозний – преднізолон або гідрокортизон; фібринозний – додають антибіотики;
– у випадку рецидивуючих випотів пацієнтам з дифузними захворюваннями сполучної тканини для облітерації плевральної порожнини 0,5 г тетрацикліну, сухого тальку, глюкозу з йодом (20 мл 40% р-ну глюкози + 2-3 мл 5% р-ну йоду);
– у випадку панкреатогенних випотів – контрикал, гордокс, амінокапронову кислоту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Захворювання плеври“ на сторінці 3. Приємного читання.
