J 92 – плевральна бляшка (потовщення плеври);
J 92.0 – плевральна бляшка із згадкою про азбестоз;
J 92.9 – плевральна бляшка без згадки про азбестоз;
J 94 – інші ураження плеври;
J 94.0 – хілусний випіт;
J 94.1 – фіброторакс;
J 94.2 – гемоторакс;
J 94.8 – інші уточнені ураження плеври;
J 94.9 – ураження плеври неуточнені;
R 09.1 – плеврит (без випоту) як симптом, не класифікований в інших рубриках
S 27.1 – травматичний гемоторакс;
S 27.2 – травматичний гемопневмоторакс;
S 27.6 – травма плеври.
Діагностика
Суб'єктивні ознаки: біль в грудній клітці, пов'язаний з диханням, сухий кашель, задишка, відчуття важкості в грудній клітці.
Об'єктивні зміни: невелика кількість рідини у плевральній порожнині (до 75 мл) за допомогою фізикальних та рентгенологічних методів не визначаеться. Коли на поверхні запаленої плеври випадають нитки фібрину, підчас аускультації можна вислухати шум тертя плеври. З накопиченням більшої кількості рідини можна спостерігати обмеження рухливості ураженої половини грудної клітки, розширення та вибухання міжреберних проміжків, послаблення голосового тремтіння, тупий перкуторний звук над рідиною. Ayc- культативно – дихання різко послаблене або не вислуховується.
Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити дифузне накопичення рідини, коли її більше 150 мл, та визначити об'єм і локалізацію обмеженого плевриту. Крім стандартного обстеження у двох проекціях роблять також ла- терограму, щоб виявити осумкування рідини.
Виліт великого об'єму може затінювати половину грудної клітки та зміщувати середостіння у протилежний бік. Більш як у половині випадків він зумовлений злоякісними захворюваннями. Якщо у пацієнта з масивним ПВ середостіння зміщено в бік випоту або міститься по середній лінії, слід виключити ендобронхіальну обструкцію (наприклад, рак легені) або проростання пухлини в середостіння (наприклад, в разі мезотеліоми).
УЗД є найкращим методом діагностики осумкованих випотів, а також невеликої кількості рідини в плевральній порожнині (10-20 мл). Можна визначити, чи є утвір у плевральній порожнині рідиною, інфільтратом або пухлиною.
Плевральна пункція є одночасно діагностичною та лікувальною процедурою. Вона показана, коли кількість рідини на латерограмі > 10 мм, та коли йдеться про осумкований плеврит. Видалену з плевральної порожнини рідину оцінюють макроскопічно та обов'язково направляють на лабораторне дослідження для вивчення фізичних, біохімічних властивостей, виявлення збудників захворювання та цитологічного складу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Захворювання плеври“ на сторінці 2. Приємного читання.
