β-адреноблокатори здійснюють профілактику життєво небезпечних аритмій і раптової смерті, перешкоджають ішемії міокарда, знижують ризик інфаркту міокарда і мозкового інсульту. Індукція небівололом NO обумовлює периферичну вазодилатацію і більшу утилізацію глюкози периферичними м'язами, тобто позитивно впливає на функції ендотелію та чутливість тканин до інсуліну.
Безсумнівною перевагою AK є метаболічна нейтральність. їх застосування не чинить впливу на обмін ліпідів та вуглеводів, а дигідропіридинові похідні третього покоління (амлодипін, лацидипін та ін.) сприяють поліпшенню чутливості тканин до інсуліну, що визначає доцільність їх використання за IP та MO. AK тривалої дії, на відміну від ніфедипіну, розширюють як привідну, так і відвідну артеріоли, зменшують внутрішньонирковий тиск та протеїнурію. Ці препарати мають також вплив на проникність внутрішньоклубочкового фільтру та діють антипроліферативно.
ІАПФ розглядаються як основні антигіпертензивні засоби у випадку IP та МС. Препарати цього класу мають найбільші переваги для пацієнтів з ЦД 2 типу, зокрема з нефропатією. Більшість препаратів другого класу мають тривалий гіпотензивний ефект (24 год.) і можуть призначатися 1 раз на добу. Проте два недоліки суттєво обмежують можливості їх застосування хворими з IP та МС. По-перше, всі вони є пролінами і, надходячи до організму людини у неактивному вигляді, потребують активації в печінці. В умовах гепатозу ферментація препаратів може бути сповільненою і неповною, що знижує їх ефективність. По-друге, вони ліпофільні, а тому схильні до осідання у жировій тканині, що також знижує їх ефективність у хворих з ожирінням. Представники III класу ІАПФ (гідрофільні ліки) вигідно відрізняються за двома вищезазначеними параметрами і найбільше підходять хворим з IP та МС. В Україні з цих препаратів використовують лізиноприл.
БРА Il за рахунок ефективного пригнічення ренін-ангіотензинової системи мають такі ж самі, як інгібітори АПФ, гемодинамічні та метаболічні властивості. Протягом останніх 10 років БРА Il пройшли шлях від свідомо більш дорогої альтернативи інгібіторів АПФ, до антигіпертензивних препаратів першого ряду. Показання до призначення БРА Il значно розширилися і включають у даний час, насамперед, різні варіанти АГ високого і дуже високого ризику, особливо в поєднанні з МС, ЦД, ХХН, мікроальбумінурією, гіпертрофією міокарда ЛШ, ХСН, ІХС. Позитивним ефектом БРА є вплив на PPAR-y рецептори (peroxisome proliferator-activated receptor-y), які є ланкою центрального регулювання метаболізму інсуліну та глюкози. Підвищуючи чутливість тканин до інсуліну БРА знижують IP та частоту розвитку ЦД 2-го типу de novo, що визначає доцільність їх використання за МС. Крім того, деякі БРА II, наприклад, лозартан, мають здатність позитивно впливати на пуриновий обмін, який при MC нерідко порушений.
Використовують також агоністи І2-імідазолінових рецепторів. З огляду на велике значення гіперактивації симпатичної нервової системи в патогенезі IP обґрунтованим є призначення препаратів, які знижують її активність. Представник нового класу антигіпертензивних препаратів центральної дії моксонідин підвищує чутливість тканин до інсуліну у хворих на МС.
Блокатори α1-адренергічних рецепторів серед усіх антигіпертензивних засобів мають найбільш сприятливий метаболічний профіль. Під їх впливом збільшується чутливість тканин до інсуліну і значно покращується ліпідний обмін – знижується рівень загального ХС, тригліцеридів, підвищується вміст у плазмі ЛПВІД. У комбінації з іншими антигіпертензивними засобами препарат цієї групи – доксазозин, може успішно застосовуватись для лікування хворих із MC та/або ожирінням.
ACK пацієнтам з MC призначають за тими ж показаннями і в таких самих дозах, що й пацієнтам без МС.
Соматоформні розлади
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Метаболічний синдром“ на сторінці 4. Приємного читання.
