• 3. Рентгенографія ОГК показує розширення діаметру легеневого стовбура понад 15 мм у прямій проекції, гіпертрофію ПШ, послаблення периферійного легеневого малюнка.
• 4. ЕКГ-ознаки: відхилення електричної вісі серця праворуч (кут а > 120°), "P-pulmonale" у відведеннях II, III, AVF, ознаки гіпертрофії ПШ (R-тип або S-тип гіпертрофії), ознака S1-Q3-T3, блокада правої ніжки пучка Гіса.
• 5. ЕхоКГ: основа неінвазивної діагностики легеневого серця. Доплер-кардіографічний метод, коли застосовують безперервну хвилю, дає можливість визначити градієнт тиску (ГТ) на трикуспідальному клапані з пікової швидкості потоку регургітації, використовуючи рівняння Бернуллі. Припускаючи, що тиск у ПП становить 5 мм рт. ст., можна визначити систолічний тиск у ПШ (тиск у ПП плюс ГТ на трикуспідальному клапані), який відповідає систолічному тиску у ЛА. За допомогою цього методу можна оцінити також діастолічний тиск у ЛА, який відповідає сумі тиску в ПП і кінцево-діастолічного ГТ між ЛА і ПШ.
Метод двомірної ЕхоКГ використовується для вимірювання розмірів і товщини стінки ПШ. Найкращим методом для вимірювання ПШ є візуалізація серця за допомогою магнітного резонансу (МР).
Виміряти фракцію викиду ПШ (ФВПШ) можна методом радіонуклідної вентрикулографії. Показник ФВПШ менше 40-45% розглядають як знижений. Але ФВПШ не є добрим індексом функції ПШ. Цей показник дозволяє лише оцінити систолічну функцію і залежить від навантаження: він зменшується у міру зростання тиску у ЛА та опору в легеневих судинах.
• 6. Реографічне дослідження: ознаки ЛГ на реограмі проявляються пощербленістю анакроти, сплощенням верхівки систолічної хвилі, високим розташуванням кривої в діастолі.
• 7. Радіонуклідні методи дослідження (радіоциркулографія з Xe133): зниження величини ФВПШ.
Зразки формулювання діагнозу
Коментар: Діагноз ХЛС виставляється після діагнозу основного захворювання. При цьому вказуються нозологічна форма ураження легень або бронхів, фаза процесу, ступінь ЛН. ступінь ЛГ, наявність ознак декомпенсації ПШ, а за наявності останньої – її вираженість за стадіями.
У діагнозі доцільно відображати лише випадки декомпенсованого ХЛС, тобто на тлі застійної НК. Адже у разі хронічних захворювань легень ПШ завжди перебуває у стані гіперфункції, у зв'язку з чим у переважної більшості хворих виникає гіпертрофія міокарда ПШ. Якщо вона не реєструється під час УЗД серця, то через недостатню чутливість методу, який не може виявити зміни на ультраструктурному рівні. Тому компенсоване ХЛС існує практично у всіх пацієнтів з хронічними захворюваннями легень, і наявність його в діагнозі не вносить ніяких змін в тактику лікування хворого, бо на цій стадії потрібна лише терапія основного захворювання.
Поділяється H K на три стадії:
I – нерізко виражені ознаки застою крові в великому колі – набряки на ногах, збільшення печінки, які зникають під впливом терапії основного захворювання або в комбінації із сечогінними препаратами;
II – різко виражені набряки та гепатомегалія, які потребують інтенсивного, часто комбінованого, лікування сечогінними засобами; на цій стадії, як правило, спостерігаються порушення скоротливої функції міокарду, в зв'язку з чим виникає потреба в комплексному лікуванні із використанням засобів корекції судинного тонусу, антиагрегантів;
III – характеризується вторинним ураженням інших органів і систем; подовжити життя цих пацієнтів здатна тривала оксигенотерапія.
• 1. ХОЗЛ, IV ст., тяжкий перебіг, інфекційне тяжке загострення, ЛГ Il ст., ЛНШ, хронічне декомпенсоване легеневе серце, НКШ.
• 2. Тяжка персистуюча бронхіальна астма, тяжкий ступінь загострення, ЛГ Il ст., ЛН„, хронічне декомпенсоване легеневе серце, HK11.
• 3. Бронхіальна астма середньотяжкий переметуючий перебіг. Емфізема легень Il ст. ЛН . Декомпенсоване хронічне легеневе серце. XHK1. ЛГ III ст.
Коментар: Гостре легеневе серце розвивається під час захворювань легень упродовж кількох годин-діб. У клініці домінують виражена задишка або ядуха, різкий загрудинний біль та біль у ділянці серця, дифузний ціаноз, артеріальна гіпотонія, симптоми гострої правошлуночкової недостатності (збільшення та болючість печінки, набухання шийних вен), тахікардія, ритм галопу, поява систолічного шуму над легеневою артерією. Типовими змінами на ЕКГ є ознака Мак-Джина- Уайта – Q3-S1-T3, відхилення вісі серця праворуч, перевантаження ПШ та ПП серця ("P-pulmonale") та блокада правої ніжки пучка Гіса. Рентгенологічно виявляється картина основного захворювання – послаблення легеневого малюнка та розширення легеневого стовбура внаслідок ТЕЛА, клапанний пневмоторакс, емфізема легень на тлі астматичного стану та інше. Підгостре легеневе серце розвивається впродовж 2-3 тижнів. Для нього характерні різка задишка і ціаноз шкіри, слизових оболонок, зростання симптомів недостатності ПШ серця – набухання шийних вен, збільшення та болючість печінки, набряки, ознаки перевантаження правих відділів серця на ЕКГ та ЕхоКГ. З боку легень домінують клінічні ознаки інфаркт- пневмонії та супутнього плевриту.
Лікування
Основними причинами декомпенсації кровообігу у хворих на ХЛС є:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронічне легеневе серце“ на сторінці 2. Приємного читання.
