Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

Протипоказана шавлія лікарська при гострому запаленні нирок і сильному кашлі. Не слід приймати тривалий час підвищені дози – це може викликати подразнення слизових оболонок і отруєння.

З листя перегонкою з водяною парою одержують шавлієву олію.

Застосовують у вигляді інгаляцій при захворюваннях дихальних шляхів (30-50 крапель додають в 1 склянку окропу й хворий, накрившись рушником, дихає парою. Використовується також для ароматизації зубного порошку та пасти.

Порошок листя вживають як пряність – додають до курячих бульйонів, страв з яєць, смаженої риби, м'ясних страв.

Застосовують і Шавлію мускатну (S. sclarea L). Збирають квіткові верхівки й використовують для одержання ефірної олії. До її складу входять: ліналілацетат, ліналоол, ліналілформіат, α- і β-пінен, камфен, лимонен, мірцен, оцимен, цедрен, неролідол та інші речовини. Застосовують для ароматизації ліків, кондитерських виробів, виготовлення парфумерно-косметичних виробів.

Під час переробки одержують конденсат, з якого добувають концентрат, який містить ліналілацетат, ліналоол, оцтову і мурашину кислот та ін., які під назвою салмус застосовують для ароматних ванн при підгострих і хронічних поліартритах, остеомієлітах гематомного і вогнепального походження, у післяопераційний період, при бурситах, контрактурах, радикулітах, ішіасі, захворюваннях опорно-рухового апарату і периферійної нервової системи. Ці ванни мають знеболювальну дію і не викликають реакції з боку серцево-судинної системи. На ванну беруть 100 л води і 100-200 г салмусу. На курс лікування – 12-15 ванн з температурою 35-37 °С, які приймають через день по 7-15 хв. Замість самусу беруть настій листя. З самусом роблять компреси на суглоби. Курс лікування -12-15 процедур.

Яловець звичайний (Juniperus communis L.)

Вічнозелений однодомний хвойний медоносний довговічний куш або деревце з родини Кипарисові (Cupressaceae) висотою до 12 м і кроною різноманітної форми, лінійношилоподібними колючими, прямими, розміщеними кільцями з 3-х листків. Квітки дводомні. Чоловічі – у формі сережок, жіночі – майже кулясті. Після запліднення плодоносячі луски розростаючись утворюють м'ясисту шишкоягоду. На першому році вона яйцеподібна, на другому – кругла, блискуча, темно-синя з сизим відтінком та восковою наволокою з трьома, рідше двома насінинами. Шишки дозрівають впродовж 2-х років, тому на рослині можна одночасно бачити дозрілі форми, сформовані і маленькі зелені. Масове утворення шишок відбувається у столітніх рослин. Цвіте з червня по серпень.

Поширення. Росте в лісах, на узліссях, лісових луках, гірських схилах, пасовищах, у борах, болотах, на берегах річок, у лісовій зоні СНД.

Заготівля. Збирають повністю дозрілі плоди й сушать.

Хімічний склад. У плодах містяться вуглеводи, в основному глюкоза й фруктоза (до 40 %), інозит, ефірна олія (біля 0,2-2 %), до складу якої входять пінен, кадінен, терпіненол, цедрол, юніпер-камфора, феландрен, дипентен, сабінен, цимол, борнеол, ізоборнеол, борнілацетат, камфен, юнен, сесквітерпеновий спирт юніперол, а також оцтова, яблучна та мурашина кислоти, гіркий глікозид юніперин, флавоноїди (аментофлавон, білобетин, капресфлавін), пектини, танін, віск, смоли (біля 9 % ), сполуки мангану, заліза, міді, алюмінію.

Застосування. Ефірна олія, подразнюючи слизові оболонки, викликає посилення перистальтики шлунково-кишкового тракту і секреції бронхіальних залоз, розріджує та сприяє кращому виділенню мокротиння. Виділяючись через нирки й печінку, певною мірою подразнює їх і посилює виділення сечі та жовчі. Має спазмолітичну, протизапальну та антисептичну дію. Вживають при хронічних запаленнях нирок і сечового міхура, нирковокам'яній хворобі, захворюваннях печінки, зокрема жовчнокам'яній хворобі, хворобах органів дихання для посилення виділення мокротиння, для поліпшення травлення, при метеоризмі, дерматитах, ревматизмі, білях. Проте призначають обережно, бо надлишок ефірних олій може викликати запалення нирок і отруєння, що супроводжується появою крові в сечі. При гострих нефритах, нефрозонефритах їх не застосовують.

Як сечогінний засіб вживають настій плодів у співвідношенні 10-15:200 по 1 ст. л. 3-4 рази на день; часто до нього додають 15 мл розчину ацетату калію й приймають по 1 ст. л. через кожні 3 год. Також настоюють 2 ч. л. на 2 склянки води впродовж 3 год. і випивають за день. Виготовляють ялівцевий сироп: до 100 г плодів доливають 400 мл води, кип'ятять, проціджують, знову кип'ятять на водяній бані при додаванні цукру до консистенції сиропу. Приймають по 1 ч. л. перед їдою 3 рази на день при захворюваннях шлунково- кишкового тракту для поліпшення травлення.

Ялівцева олія у поєднанні з оперативним втручанням і консервативним лікуванням цілюще впливає на злоякісні пухлини. Її втирають при подагрі, невралгіях, паралічах кінцівок, додають до ароматичних ванн. Плоди використовують при ревматизмі, подагрі, мокрому кашлі, запальній гіперемії зі спазмами бронхів і бронхіол (під впливом спазмолітичної та антимікробної дії зменшується набряк слизової оболонки, полегшується дихання та зменшуються неприємні відчуття). При корості, висипах та інших захворюваннях шкіри роблять ванни, додаючи відвар з 200-400 г плодів і 2 л води.

При висипах та інших захворюваннях шкіри рекомендують, навесні, щоденно з'їдати натщесерце плоди ялівцю за схемою: у перший день – 5, на другий – 6 і так збільшують по одному плоду до 15-20 у день, а потім кількість поступово зменшують, доводячи до 5 плодів на день. За такою ж схемою застосовують плоди при метеоризмі, млявому травленні, слабкості сечового міхура.

В Угорщині випускають очищений колоїдний препарат ялівцевого дьогтю у вигляді мазі – кадогель. Застосовують при підгострій і хронічній екземі, свербежі, псоріазі, відмороженнях, червоному пласкому лишаї, свербежі. Після очищення в уражене місце злегка втирають мазь і накладають марлеву пов'язку 1-2 рази на день.

У народній медицині відвар кори п'ють при статевому безсиллі. При артритах, подагричних і ревматичних болях і пухлинах втирають екстракт, приготовлений настоюванням 10 г плодів у 60 г спирту. При болях у вусі в нього вкладають ватний тампон, зволожений екстрактом. Відвар плодів і гілок застосовують для ванн при ревматизмі. Гілками дезінфікують приміщення – їх повільно спалюють (тлінням) на гарячому вугіллі. Плоди застосовують у гомеопатії. їх вживають як пряність – додають до страв з м'яса (свинини, яловичини і птиці), квашеної капусти, використовують для ароматизації морсів, додають до кави.

Аїр тростиновий

Аир болотный

(Acorns calamus L.)