Розділ «Тема 4. Лікарські рослини та сировина, які містять полісахариди»

З насіння льону виготовляють лікарський засіб "Лінетол", який містить суміш етилових ефірів жирних кислот. Застосовують при атеросклерозі.

При сухій і запаленій шкірі обличчя роблять маски з насіння – беруть 2 ст. л., заливають 2 склянками окропу, кип'ятять, щоб воно розварилось, гарячу масу наносять на шар вати і прикладають на обличчя. Через 20-25 хв. знімають, миють теплою, споліскують холодною водою, просушують і змазують поживним кремом.

Щоб зробити зачіску беруть насіння 5 г., заливають 1,5 склянками води, доводять до кипіння, потім настоюють 2-3 год., проціджують крізь марлю і перед тим, як робити зачіску, настоєм змащують волосся. Зачіска тримається не менше тижня.

Малина звичайна (Rubus idaeus)

Напівкущова рослина родини Розоцвіті (Rosaceae) із дворічними надземними пагонами. Однорічні пагони трав'янисті сизуваті з багаточисельними червонуватокоричневими шипами, які восени дерев'яніють, а наступного року зацвітають і дають плоди.

Листки чергові, трійчасті, непарноперисті з 3-5-7 листочків, по краю нерівнопильчасті, зверху темно-зелені, знизу – сірувато білі. Черешки і жилки вкриті шипами. Квітки двостатеві білі, поодинокі або в китицеподібних суцвіттях. Цвіте у травні-червні. Плід – багатокістянка червона або жовта.

Поширення. Дика рослина росте в усіх лісових районах Європи, Середній Азії, Південній частині Лісостепу (крім Донецького) по чагарниках, на лісових заплавних луках. Культивують.

Заготівля. Заготовляють стиглі плоди, сушать, або вживають без термічної обробки. Квітки і листя заготовляють у травні-червні і сушать на повітрі.

Хімічний склад. Свіжі плоди містять 3,6-5,7 % вуглеводів (глюкоза, фруктоза, сахароза), органічні кислоти (яблучна, лимонна, винна, мурашина) до 1,36-2,05 %, пектинові речовини – до 0,45-0,71 %, каротин – до 0,3-0,6 мг%, вітамін В2 – до 0,012 мг %, вітамін С – 12-45 мг%, нікотинова кислота – 0,6 мг%, фолієва кислота – 0,18 мг%, флавоноїди – гіперозид, ізокверцитрин, астралагін, кемпферол-рамнозид та ін., β-ситостерин та інші фітостерини, слизисті і дубильні речовини, мікро- і макроелементи – калій, залізо, марганець, кобальт, цинк та ін., бензальдегід, тритерпенові кислоти. Насіння містить жирну олію до 21 %.

У листі містяться вітаміни С, Е, каротин, фенолкарбонові кислоти, катехіни, флавоноїди, дубильні речовини, мікро- та макроелементи – калій, фосфор, кальцій, залізо, магній.

Застосування. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп, який застосовують для покращання смаку ліків. Свіжі плоди перебирають, промивають у прокип'яченій воді, чавлять сік крізь марлю і змішують з цукровим сиропом, або після промивання і звільнення від чашолистків, ягоди роздавлюють у посудині дерев'яною товкучкою, одержану суміш засипають в емальовану посудину, підігрітою до 60 °С (на 1 кг суміші – 200 мл води), нагрівають при помішуванні, каструлю прикривають кришкою і витримують 15 хвилин. У подальшому пресують або віджимають руками. Консервують пастеризацією.

Застосовують як потогінний, протизапальний і протигарячковий засіб при простудних захворюваннях: грипі, ангіні, гострому запаленні верхніх дихальних шляхів, нежиті, гострих і особливо застарілих бронхітах і пневмоніях, при зниженні функції кори надниркових залоз, що веде до алергічних ускладнень. Беруть 2 ст. л. плодів, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і випивають протягом 1-2 год. 2-3 склянки гарячого напару. Також п'ють напар чаю з малинового варення. Свіжі плоди споживають протягом усього сезону як про- тисклеротичний, вітамінізуючий засіб, при екземі.

Листя застосовують в народній медицині як протизапальний і в'яжучий засіб при кашлі, захворюваннях верхніх дихальних шляхів, пропасниці, проносі, гастритах, ентероколітах, менорагії, шлункових крововиливах, висипах на шкірі, вуграх. Беруть 2 столових ложки листя, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і приймають по 0,5 склянки 4 рази на день. Цим напаром роблять полоскання при захворюваннях ясен, горла, ангіні, кашлі. Настій з листя і квіток застосовують при геморої і гінекологічних хворобах.

Мазь зі свіжим листям вживають від вугрів і висипів на шкірі. Відваром свіжих квіток миють обличчя при бешиховому запаленні, вуграх, кон'юнктивітах.

Ягоди застосовують з косметичною метою при сухій і жирній шкірі у вигляді вітамінних масок. Обличчя очищають теплою водою і камфорним спиртом, змочують свіжим соком із ягід малини і накривають тонким шаром вати, в якому роблять прорізи для очей, ніздрів і рота, знімають через 20-25 хв. Волосся голови захищають пов'язкою. Після маски обличчя протирають сухим ватним тампоном і припудрюють.

Плоди вживають у їжу. З них готують соки, квас, сиропи, варення, начинки для кондитерських виробів. Молоде листя використовують як замінник чаю.

Мати-й-мачуха звичайна (підбіл звичайний) (Tussilago farfara L.)

Багаторічна трав'яниста медоносна рослина з родини Складпоцвіті (Compositae) з повзучим підземним галузистим довгим кореневищем, квітковим стеблом висотою до 25 см. Листки округло-серцеподібні, формою нагадують нижню поверхню кінського копита. З нижньої сторони білоповстисті і на дотик теплі – "мати", зверху гладкі і холодні – "мачуха". Листки квітучого стебла лускуваті, яйцеподібно-ланцетні, прямостоячі, гострі і часто буруваті. Кошики (суцвіття) поодинокі, розташовані на кінцях пагонів, із жовтими квітками. Квітки золотисто-жовті, численні, крайові – язичкові, маточкові, плідні, розміщенні у кілька рядів, решта – трубчасто-дзвоникові, двостатеві, на вершечку п'ятизубчасті, безплідні. Після відцвітання квіткові пагони відмирають, а від кореня відростають великі довгочеренкові серцеподібні шкірясті листки. Цвіте у квітні-травні. Плодоносить влітку. Плід – сім'янка з чубчиком.

Поширення. Росте на глинистих і глинисто-крейдяних грунтах, схилах горбів, ярів, по берегах річок, струмків і канав, а також на межах полів, по сухих ровах.

Заготівля. Збирають молоді листки у травні-липні, квітки на початку цвітіння і сушать.