Розділ «Тема 4. Лікарські рослини та сировина, які містять полісахариди»

Хімічний склад. У листі містяться слиз (до 10 %), гіркі глікозиди (2,6 %), у тому числі тусилягін, інулін, декстрин, яблучна та винна кислоти, вітамін С, каротиноїди, ефірна олія, ситостерин, сапоніни, таніни (17 %), тритерпени, флавоноїди (рутин, гіперон), гіркі речовини. У квітках є фітостерини (фарадіол і тараксантин), вуглеводи, жовтий пігмент, дубильні речовини, пірролізидинові алкалоїди та ін.

Застосування. Препарати мати-й-мачухи мають протизапальну, пом'якшувальну, відхаркувальну, секретолітичну, спазмолітичну та потогінну дію. Застосовують при пневмонії, плевриті, ангіні, бронхітах, ларингітах, бронхоектазах, охриплості, спастичному кашлі, запаленні зіву, бронхіальній астмі, абсцесах, туберкульозі та гангрені легенів, циститі, водянці, запаленнях шлунково- кишкового тракту.

Готують настій у пропорції 15-20:200 і приймають по 1 ст. л. через 2-3 год., або 2 ст. л. листя і квіток заливають 2 склянками окропу, настоюють 10 хв. і п'ють як чай через 3 год. Згаданий настій застосовують і при відсутності апетиту, як антисклеротичний засіб при гіпертонічній хворобі та атеросклерозі, для посилення сечовиділення. Курс лікування обмежений до 2-3 тижнів. Це обумовлено вмістом пірролізидинових алкалоїдів, які мають канцерогенні властивості. їх добова доза не повинна перевищувати 10 мг у перерахунку на тусілягін.

Розім'яті листки та настій з них застосовують при запаленні шкіри та вен нижніх кінцівок, подразненні шкіри, наривах. У народній медицині застосовують також при запальних процесах нирком і сечового міхура. Беруть 2 ч. л. суміші листя і квіток, заливають 2 склянками окропу, настоюють 10 хв., підсолоджують цукром або медом і випивають протягом дня або приймають по 1/3 ч. л. порошку листя 3 рази на день. При запаленнях кишечнику приймають порошок листя по 1 г з гарячим молоком або медовою водою. Настій дають хворим на ядуху, водянку.

Сік із свіжого листя і коренів застосовують як жовчо- і потогінний засіб, при туберкульозі, малярії, скрофульозі – по 1 ст. л. 4-6 разів на день. При нежиті втягують у ніздрі або вводять у них по 2-3 краплі соку.

Свіже листя або настій з них застосовують при карбункулах, фурункулах, опіках, ранах, гнійних захворюваннях шкіри. Настоєм полощуть горло при ларингіті. При запаленні кишечнику роблять клізми з цим настоєм. При гнійних ранах, виразках, запаленнях прикладають на уражене місце марлеву серветку, змочену в соку. На виразки, садно, мозолі, фурункули, рани, порізи прикладають свіже листя змащене сметаною або кашку з нього. При головних болях прикладають до голови свіже листя гладенькою стороною. Порошком листя засипають бешихозапальні місця, а всередину приймають настій.

При кашлі, який супроводжується спастичними явищами, курять цигарки з 1/3 ч. л. подрібненого листя. Цигарки з листя курять при болях зубів, намагаючись довше тримати дим у роті, щоб втамувати біль.

Міцним відваром мати-й-мачухи, або суміші її та листя кропиви жалкої тричі на тиждень миють голову від випадання волосся та від лупи.

Подорожник великий (Plantago major L.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Подорожникові (Plantaginaceae) з потовщеним коротким кореневищем та численними придатковими ниткоподібними коренями. Листки еліптичні, яйцеподібні, широкоовальні або округлі, з 3-7 дугоподібними жилками, зібрані у прикореневу розетку. Тонкоборозенчасті стебла висотою до 45 см закінчуються густим, видовженим колосоподібним суцвіттям. Цвіте з травня по червень (можливо до осені). Плодоносить у вересні. Плід еліптична двогнізда коробочка з яйцеподібними насінинами, які розкривається кришечкою.

Поширення. Росте на полянах, берегах річок, канав і струмків, по засмічених та вологих місцях, на узбіччі доріг. Культивують.

Заготівля. Збирають листя у фазі цвітіння і сушать, а насіння – восени.

Використовують подорожники: блошиний (Р. psyllium L.), середній (Р. media L.) і ланцетолистий (A lanceolata L.).

Хімічний склад. У листі Подорожника великого (Plantago major L) містяться слизи (до 10 %), глікозид аукубін, каротин, вітаміни С і К, плантова, кумарова і кавова кислоти, фітостерини, сапоніни, ферменти інвертин і емульсин, пектини, ефірна олія, холін, аденін, алкалоїди (плантагін, індикамін, індикаїн), вуглевод плантеоза, камеді, смоли, сульфорафен, сполуки калію, гіркі, дубильні та інші речовини. У насінні є до 44 % слизу, жирна олія, олсанолова кислота, стероїдні сапоніни, аукубін, індикаїн, плантеоза, білки, дубильні речовини.

У насінні Подорожника блошиного (P. psyllium L.) є аукубін, слизи (до 30 %), білки, жири, камеді, сполуки калію і кальцію.

Застосування. Препарати листя подорожника великого мають секретолітичну, кровоспинну, ранозагоювальну, гіпотензивну, відхаркувальну, седативну, протиалергічну й протизапальну дію, впливають бактеріостатично на патогенні мікроби раневої інфекції, гемолітичний стрептокок, стафілокок, синьогнійну й кишкову паличку, протей. Свіжий сік ефективний при ранах, які довго не гояться, виразках, флегмонах, фурункулах. Застосовують при порушенні функції шлунково-кишкового тракту – анацидних гастритах, гострих і хронічних колітах, ентеритах, ентероколітах, виразковій хворобі шлунку й 12-палої кишки, диспепсії, проносі, як відхаркувальний засіб при бронхітах, туберкульозі легенів, коклюші, плевриті, хронічних гломерулонефритах. Для цього готують настій в пропорції 10-15:200 і приймають по 1 ст. л. за 15 хв. до їди 3-4 рази надень.

Застосовують сік подорожника – суміш рівних частин соків свіжого листя подорожника великого й трави подорожника блошиного, консервованих 20 % спиртом з додаванням 0,15 % метабісульфіту натрію. Приймають по 1 ст. л. за 15-20 хв. до їди 3 рази на день протягом 30 днів при анацидних хронічних і гострих гастритах, ентеритах, ентероколітах, виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки з пониженою кислотністю шлункового соку.

Сік подорожника застосовують у гострий період бронхіальної астми, особливо у дітей, бо діє не тільки бактеріостатично і муколітично, але й усуває алергічні набряки та спазми бронхів. Спочатку полегшують напад астми спазмолітичними засобами, а потім роблять аерозольні інгаляції (по 2 мл 2-3 рази на день по 10 хв. протягом 15 днів) і далі переходять па інгаляції настойкою календули або евкаліпту (25-35 крапель на 3 мл 0,5 % розчину новокаїну впродовж 15 днів). Позитивні результати спостерігаються при інгаляціях за допомогою електроаерозолів цих ліків або ультразвукових форсунок та у комбінації з кисневим коктейлем, приготовленим з настою листя багна, подорожника, мати-й-мачухи та кропиви й відвару плодів шипшини та смородини.

Висушений водний екстракт з листя Подорожника великого (Plantago major L.) у вигляді гранул – плантаглюциду – застосовують як спазмолітичний і протизапальний засіб при гіпоацидних гастритах, виразковій хворобі шлунку й 12-палої кишки з нормальною і пониженою кислотністю шлункового соку. Приймають у період загострення за 20-30 хв. до їди по 0,5-1 г (½ – 1 ч. л.) 2-3 рази на день розведеним у воді. Курс лікування в період загострення – 3-4 тижні, для профілактики рецидивів по 1 г 1-2 рази на день 1-2 місяці.

Насіння Подорожника блошиного (Р. psyllium L.) застосовують як обволікаючий, пом'якшувальний, протизапальний засіб при захворюваннях кишечнику, як ніжний проносний засіб при хронічних, спастичних і атонічних закрепах. Приймають на ніч 1 ст. л. насіння (10-15 г), запареного окропом, з їжею чи окремо, або слиз, який виготовляють так: до 2 ст. л. насіння (20 г) додають 20 мл холодної перевареної, а потім 180 мл киплячої води, збовтують до охолодження, проціджують крізь марлю і приймають по 1 ст. л. З рази на день. Випорожнення настає через 8-12 годин.