Розділ «Тема 4. Лікарські рослини та сировина, які містять полісахариди»

Сік застосовують і при хронічному тонзиліті, після тонзилектомії. У хворих хронічним тонзилітом у холодному періоді лакуни мигдалин промивають 1 раз на день соком, розведеним ізотонічним розчином натрію хлориду або дистильованою водою. На одне промивання беруть 50 мл розведеного соку. Курс лікування – 10-20 днів. Загострення хронічного тонзиліту не повторюється півроку. Після тонзилектомії мигдаликові ніші зрошують 25 мл 10 % розчину соку в 0,5 % розчині новокаїну на 2-3 добу після операції і раз на день протягом 4-5 днів.

При хронічному гнійному середньому отиті 15 мл соку промивають атик 1 раз на день протягом 2-3 тижнів.

Сік вживають при герпетичному кератиті, закапуючи у кон'юнктивальний мішок.

Сік застосовують у поєднанні з антибіотиками та іншими засобами, з фізіотерапевтичними та іншими методами лікування.

У народній медицині сік п'ють при гіпертонічній хворобі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

При поранениях прикладають листки, що сприяє зупинці кровотечі та загоєнню ран.

У кімнатах розводять Каланхое Дсгрсмона (Kalanchoc daigremontiana Hamet et Perril), яке застосовують у народній медицині нарівні з каланхое перистим.

Льон звичайний (Linum usitatissimum L.)

Однорічна трав'яниста рослина з родини Льонові (Linaceae) із стрижневою кореневою системою, прямостоячим, у верхній частині галузистим стеблом висотою до 125 см. На ньому знаходяться нижні супротивні з верхніми черговими вузько-ланцетними або лінійними цілокраїми листками. Блакитні квітки зібрані в розлогі щитковидні суцвіття. Плід – майже куляста коробочка з 10 (інколи менше) насінинами. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у липні-вересні.

Культивують в усій Європейській частині для одержання волокна й насіння. Виведено багато різновидів та форм.

Заготівля. Збирають зріле насіння.

Хімічний склад. У насінні містяться білки (18-33 %), вуглеводи (12-26 %), жири (30-48 %), які складаються з гліцеридів ліноленової, лінолевої, олеїнової, ізоліноленової, пальмітинової, міристинової та стеаринової кислот, а також вітамін С, слизи (5-12 %), ферменти, стерини, пектини, органічні кислоти, глікозид ліномарин (до 1,5 %). З оболонок насіння виділено сполуку, яка при гідролізі дає ліноцимарин і ліпокафеїн.

Застосування. Глікозид ліномарин регулює секреторну та моторну функцію кишечнику, а великі дози викликають занепокоєння та салівацію. Слизові речовини мають обволікаючі, муколітичні, протизапальні та злегка проносні властивості, перешкоджають всмоктуванню речовин, пом'якшують вплив різних сполук, у тому числі кислотного характеру з місцевоподразнювальною дією.

Слиз із насіння застосовують для зменшення подразнення при запаленнях та виразках слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, органів дихання і сечовивідних шляхів – гастритах, колітах, хронічних закрепах, болях і тенезмах при дизентерії, виразковій хворобі шлунку та 12-палої кишки, отруєннях речовинами з обпікаючою дією (кислотами, лугами), для сповільненого всмоктування деяких ліків, при нирковокам'яній хворобі, при запальних процесах у сечовому міхурі, нирках, дихальних шляхах, при бронхітах, плевритах, сухому кашлі. Приймають по 1 ст. л. слизу через кожні 2 год. Його готують так: 10 г цільного насіння обливають 300 мл гарячої (близько 50 °С) води, настоюють протягом 15 хв. періодично збовтуючи, слиз відділяють проціджуванням крізь полотно і роблять клізми, спринцювання, полоскання при ангінах, а при фурункульозі та інших захворюваннях шкіри – компреси.

Свіже насіння застосовують при хронічних закрепах як ніжний проносний засіб. Набрякаючи у шлунково-кишковому тракті, воно механічно подразнює слизові оболонки й посилює перистальтику, а вивільнений слиз сприяє просуванню екскрементів по кишечнику. Приймають вранці й увечері по 1-3 ч. л. з 1 склянкою води, молока, кефіру чи компоту. Деяким особам краще допомагає слиз, приготований у домашніх умовах. Для цього 1-3 ч. л. свіжого насіння заливають 1 склянкою холодної води, настоюють при помішуванні 2-3 год. і слиз випивають перед сном. Слизисті відвари додають до мікстур.

При набряках, фурункулах, карбункулах беруть 200 г насіння, подрібнюють, змішують з водою, розкладають шаром на серветку чи шматок тканини, прикладають до ураженого місця, а зверху обгортають шматком шерстяної тканини. Припарка розм'якшує й зменшує напруження, бо вона довго зберігає тепло, а слиз перешкоджає випарюванню води. При опіках та інших захворюваннях шкіри 20 г порошку насіння змішують з водою, кип'ятять і накладають у вигляді компресу. Якщо шкіра схильна до запалення і лущення, то роблять маску з насіння: 1 ст. л. заливають 2 склянками гарячої води, настоюють і наносять на шкіру, а потім змивають гарячою, потім холодною водою. При свербежі шкіри допомагає настій насіння, а також мазь з ним.

Олію, видавлену холодним способом з насіння, застосовують у дієтичному та лікувальному харчуванні при порушенні обміну ліпідів і атеросклерозі, як ніжний проносний засіб при спастичних закрепах, геморої, каменях нирок і жовчного міхура, дизентерії – по 1 ст. л. кілька разів на день. Вживають також як глистогінний засіб. Олія входить до складу мазей та лініментів, які застосовують при ранах та виразках. При опіках застосовують вапняну мазь, які одержують змішуванням рівних частин льняної олії та вапняної води. Вона заспокоює болі і прискорює загоювання. Застосовують для пом'якшення шкіри.

У народній медицині при опіках застосовують суміш із 1 склянки льняної олії та 4 яєць, а при ломоті в кістках ніг у болісні місця втирають суміш, приготовлену із 6-8 ст. л. льняної та такої ж кількості камфорної олії і 2 склянок відвару квіток ромашки.

Неподрібнене насіння застосовують для пом'якшувальних і болезаспокійливих припарок. Насипають у 2 полотняні мішечки насіння льону, занурюють на 1 хв. в окріп або гаряче молоко, й по черзі, гарячими прикладають на карбункули, фурункули та ін.

При нефритах і циститах застосовують суху траву – 1 ст. л. заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і приймають по 1 ст. л. 3-4 рази на день.