Розділ «Вітаміноподібні речовини»

Застосування. З метою збереження вітамінів у ягодах їх консервують, зокрема готують пюре без теплової обробки. Ягоди перебирають, розкладають на підстилці, щоб просохли, змішують з цукром, беручи його 1,5-2 кг на 1 кг ягід, і пропускають через м'ясорубку чи роздавлюють в емальованій, фарфоровій чи скляній посудині дерев'яною ложкою. Пюре розкладають у простерилізовані банки, засипають цукром на 1-1,5 см і закривають кришками або зав'язують папером. Зберігають у погребі, підвалі або холодильнику, а взимку в сараї чи на балконі. Споживають зимою та весною. З нього роблять відвари, компоти, киселі, желе, розводячи спочатку в киплячій воді (на 1 частину пюре беруть 5 частин води) і віджимають сік, приготувавши компот чи іншу страву з вичавлених ягід, охолоджують та додають сік (так краще зберігаються вітаміни).

Щоб одержати сік, ягоди перебирають, миють, пропускають через м'ясорубку, масу заливають окропом з розрахунку на 1 склянку плодів 1 л води, перемішують і підігрівають до 60-70 °С, перекладають у полотняний мішок, віджимають, сік підігрівають до 90-95 °С і розливають у стерилізовані скляні пляшки, заповнюючи їх доверху і закривають корком. Зберігають у затемненому, прохолодному місці. Готують сік і так: перебрані, промиті й звільнені від плодоніжок ягоди поміщають у каструлю з теплою водою (на 1 кг ягід 200 мл води), нагрівають до 65 °С при помішуванні, протирають скрізь сито, додають на смак киплячий 40 % цукровий сироп, розливають у пляшки й стерилізують. Ще краще готовити сік з м'якушем. Промиті ягоди вміщують в емальовану каструлю з підігрітою водою (200 мл на 1 кг ягід), нагрівають при 65 °С і протирають скрізь сито. До соку додають 40 % цукровий сироп і пастеризують.

З ягід виготовляють квас – змішують рівні кількості плодів і підігрітого до 25 °С 5 % цукрового сиропу, настоюють 2 год., віджимають сік, додають 5 л яблучного соку й 25 мл дріжджів і залишають бродити. Одержаний квас розливають у пляшки й зберігають у холодному місці.

Із свіжих ягід також виготовляють варення, компоти, джем, повидло, мармелад, кондитерські вироби.

Свіжі ягоди вживають при гіпо- та авітамінозах С і Р, крововиливах, захворюваннях кровоносних судин, нирок, сечового міхура, печінки, жовчних шляхів і органів дихання, при недокрів'ї, болях у суглобах, застудних захворюваннях, для підвищення опірності організму інфекційним захворюванням, посилення компенсаторних механізмів, поліпшення апетиту й травлення. При загостренні захворювань шлунково-кишкового тракту у раціон хворого вводять киселі, відвари або сік. Свіжий сік не призначають при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки. Сік вживають по 2-3 ст. л. 3 рази на день при антацидних гастритах, для регуляції діяльності шлунково-кишкового тракту, при коклюші, охриплості, захворюваннях горла. Сухі ягоди приймають у вигляді настою – 1 ст. л. заливають 1 склянкою окропу, настоюють 2 год. й п'ють по 0,5 склянки 2-3 рази на день.

Плоди, листя й бруньки мають пото- і сечогінні, протизапальні, протиревматичні та в'яжучі властивості. Листя вживають як протиревматичний, пото- і сечогінний засіб – приймають протягом доби 0,5 склянки 5 % настою або по 1 д. л. рідкого екстракту перед їдою 2 рази на день. Їх призначають при скрофульозі, кашлі, недокрів'ї, порушеннях обміну речовин, нирковокам'яній хворобі та інших захворюваннях нирок і сечового міхура. Беруть 3-5 г листя, заливають 250 мл окропу, настоюють у духовці 10 хв. і випивають протягом дня за 2-3 прийоми. За рахунок наявності біологічно активних сполук стероїдного походження листя стимулює кору надниркових залоз.

Ефірна олія смородини має антимікробну дію, зокрема проти золотистого стафілокока, підвищує активність антибіотиків, зокрема тетрациклінового ряду.

Смородину застосовують у народній медицині як пото- і сечогінний та в'яжучий засоби. Беруть 2 ст. л. (20 г) ягід, заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 30 хв. і приймають по 1 ст. л. 3-4 рази на день, або беруть ту ж саму кількість ягід та окропу, настоюють 40 хв. і приймають за 2-3 рази протягом доби. Сік та сироп приймають по 50-60 мл 3 рази на день (краще на половину з соком плодів шипшини) при ахілії та запаленнях шлунку, захворюваннях горла, коклюші, охриплості. Настоянку ягід (а також бруньок) на білому вині вживають як легкий проносний засіб. При захворюваннях нирок приймають чорносмородинний лікер, який виготовляють настоюванням ягід у рівній кількості спирту з наступним додаванням цукрового сиропу.

Листя застосовують при ревматизмі, подагрі, Аддісоновій хворобі, застудних захворюваннях, коклюші, туберкульозі лімфатичних залоз, захворюваннях шкіри, гіпертонії, як протицинготний і злегка проносний засіб, при закрепах, охриплості, водянці, для збудження апетиту й поліпшення травлення. Беруть 1 ст. л. листя, заливають 2,5 склянками окропу, настоюють 4 год. і п'ють по 0,5 склянки 4-5 разів на день. Дітям, хворим на ексудативний діатез, скрофульоз, при загальному ослабленні дають настій і одночасно купають їх у ванні з відваром молодих гілок. Настоянку листя на білому вині, злегка підсолоджену цукром або медом, приймають перед їдою як тонізуючий засіб.

Зовнішньо при скрофульозі застосовують ванни.

З косметичною метою вживають для виведення латаття. Беруть 100 г недозрілих ягід, розминають, додають 1 ст. л. меду й роблять маску на обличчя та шию, яку через 30 хв. змивають, а шкіру протирають соком лимона або лимонною водою і висушують. Соком смородини з медом змазують обличчя і шию, щоб надати шкірі білості.

Свіже листя використовують замість чаю, разом з ягодами їх застосовують як пряність при солінні та квашенні капусти, огірків, помідорів. З них готують вітамінний напій: 100 г листя заливають 300 мл киплячої підкисленої води, настоюють 1-2 год. і приймають по 0,5-0,75 склянки на день.

Шипшина травнева (Rosa majalis Herrm.)

Кущі з родини Розові (Rosaceae) висотою до 3 м з міцною кореневою системою і прямостоячими або висхідними стовбурами й гілками, вкритими колючками. На квітоносних пагонах поряд з колючками знаходяться дрібні і голкуваті шпильки. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, непарно-перисті з двома прилистками; листочки 5-7 (9-11) видовжено-яйцевидні або овальні, до основи клиновидно-звужені, при верхівці коротко-загострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, знизу вкриті волосками, по краю иростозубчасті, без залозок. Прилистки нагонів вузенькі. Квітки великі (4,5-5 см у діаметрі), правильні двостатеві, поодинокі у щитковидних суцвіттях, забарвлених у червоний, яскраво-червоний, пурнурно-червоний, помаранчевий або блідо-рожевий колір. Цвітуть травень-червень. Плід – гіпантій, кулястий червоний або пурпурово-червоний.

Поширення. Росте в лісах, на узліссях, між чагарниками, біля доріг, річок, вздовж насипів, рідше на луках, переважно на річкових заплавах у північних районах України.

Заготівля. Збирають стиглі плоди, коли рослина жовтіє. Основну увагу звертають на чашолистки. У високо вітаміновмісних шипшин, як правило, вони спрямовані вгору або в боки, а в шипшин з низьким вмістом вітамінів – опущені і притиснуті до стінок плоду вниз. Чим темніші плоди, тим менше в них вітаміну С. Збір плодів провадиться за декілька днів до повного дозрівання, коли вони ще тверді, але вже досягай нормального забарвлення. Якщо ж зустрічаються перезрілі, м'які плоди, то чекають, щоб вони підсохли на кущах. Збір закінчують до настання заморозків, бо від морозу плоди втрачають значну кількість вітамінів.

Сушать у сушарці або в духовці при температурі 80-100 °С, розстилаючи тонким шаром. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Термін зберігати 2 роки.

Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17 мг% на суху речовину), каротин (0,7-8 мг%), близько 0,46 – 1,9 мг% вітаміну Р, вітаміни В1, В2, ВС, PP, К, Д, Е, ефірну олію, флавоноїди (кемпферол, кверцитрин, гіперозид, астрагалін), вуглеводи (до 18 %), дубильні речовини (до 4,5 %), пектини (до 3,7 %), органічні кислоти, зокрема лимонну (до 2 %), яблучну (до 1,8 %), солі калію, кальцію, заліза, мангану, фосфору, магнію, міді, алюмінію. Завдяки вмісту фітонцидів плоди мають бактерицидну дію. У коренях і листі містяться дубильні речовини.

Застосування. Застосовують як цінний полівітамінний продукт, особливо в зимово-весняний період, як загальнозміцшовальний, сечо- і жовчогінний, протизапальний та регулюючий функції пшунково-кишкового тракту засіб. Призначають при гіпо- і авітамінозах (цинга, геморагічні діатези), анемії, виснаженні організму та знесиленні, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, для підвищення опірності організму до інфекційних захворювань (коклюш, скарлатина, дифтерія, пневмонія та ін.), при інтоксикаційних процесах, для стимуляції обміну речовин і функції кісткового мозку, при виразковій хворобі шлунку та 12-палої кишки, анацидному гастриті та інших хворобах шлунково-кишкового тракту, при інфікованих ранах і виразках, ошпареннях, переломах кісток, маткових та інших кровотечах, каменях у печінці та нирках, при запальних процесах у печінці й жовчних шляхах, захворюваннях сечового міхура та нирок.

Застосовують у вигляді настою, відвару, сиропу, екстракту, порошку. Найчастіше виготовляють настій, який вживають як у холодному, так і в гарячому вигляді, а також використовують для приготування страв. Беруть 10-25 г плодів, промивають у холодній воді, подрібнюють, заливають 1 склянкою окропу б кип'ятять у закритій емальованій посудині 10 хв. та настоюють добу. Якщо настій виготовлюють з м'якоті, то беруть сировини вдвічі менше, кип'ятять також 10 хв., але настоюють лише 3 години. Настій проціджують через полотно або вчетверо складену марлеву серветку. Для поліпшення смаку додають цукру, меду, соку ягід журавлини, варення або ягідного екстракту. Зберігають у холодному місці не довше 2-3 діб. До настою додають 40-45 % цукру, кип'ятять і одержують сироп плодів шипшини, який зберігають при кімнатній температурі протягом 10-12 діб, а в холодному місці 30-40 діб. У склянці настою міститься 50-100 мг вітаміну С, невелика кількість інших вітамінів. Щоб задовольнити добову потребу, п'ють по 0,25-0,5 склянки двічі на день.