Розділ «Вітаміноподібні речовини»

Використовується для лікування захворювань печінки, серця, деяких видів анемій.

Надлишок вітаміну В)3 виділяється з сечею, калом, потом, видихається з повітрям.

На цей вітамін багаті дріжджі (2,670 мкг/г), печінка, коров'яче та овече молоко.

Вітамін В15 (пангамова кислота)

Вітамін U (метилметіонін)

Цс тверда активна речовина білого кольору, солодкувато-солонувата на смак, із запахом капусти, розчиняється у воді. Із спаржі та свіжих томатів одержано кристалічний препарат.

Позитивно впливає на слизову оболонку органів шлунково-кишкового тракту, стимулюючи регенерацію їх клітин (при виразковій хворобі шлунку та 12-и палої кишки), нормалізує роботу шлунку, покращує обмін холестерину. Ці ефекти зумовлені тим, що метилметіонін є активним донором метальних груп, бере участь у синтезі холіну та креатину.

Цей вітамін міститься у соках сирих овочів, особливо капустяному. Всмоктується у тонкому кишечнику. Потрапляє з кров'ю у печінку, розноситься по організму і включається в реакції обміну речовин.

Виводиться із сечею, потом і калом.

Найбільш розповсюдженими лікарськими рослинами, в яких містяться вітаміни, охарактеризовані нижче.

Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medic)

Калина звичайна (Viburnum opulus L.)

Гіллястий кущ з родини Жимолостеві (Caprifoliaceae) висотою 2-4 м. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовтувато-бурі, голі, гладенькі, місцями з великими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3-5-лопатеві, з яйцевидними вищсрблснозубчастими гострими лопатями. Зверху голі, знизу бархатистоопушспі, 5-10 см довжиною. Білі квітки зібрані у зонтикоподібні волоті. Краєві квітки суцвіття неплідні. Віночок внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний. Цвіте у травні-червні. Плід – червона куляста кістянка.

Поширення. Росте у мішаних і листяних лісах, на узліссях, левадах і по балках, серед чагарників, уздовж річок, струмків, озер, на вогких луках, болотах, по ярах на всій території України, Західного Сибіру, Середньої Азії, на Кавказі. Широко вирощують на присадибних ділянках.

Заготівля. Кору збирають весною під час сокоруху, перед розгортанням листя. Сушать, не вкладаючи одна в одну, на сонці або у приміщенні з доброю вентиляцією. Сушіння припиняють коли кора стає ламкою. Плоди збирають у вересні-жовтні. Сушать у затінку на вільному повітрі або у сушарках при температурі 50-60 °С. Квітки використовують лише у народній медицині. Збирають під час цвітіння. Швидко сушать у затінку і зберігають у коробках. Ягоди (1 кг) перетирають з цукром (2 кг) і зберігають у скляних банках.

Хімічний склад. Кора містить глікозид вібурнін (1-2 %), кислоти (валеріанову, ізовалеріанову, оцтову, капринову, лінолеву, масляну, каприлову, церотинову, пальмітинову, мурашину), флавоноїди (астрагалін, пеонозид, кверцетин, кемпферол), мірициловий спирт, вітамін К, крохмаль, фітостерини, дубильні речовини (6,5 % ), смоли, сполуки кальцію і ванадію. У плодах є вуглеводи (до 32 %), вітаміни С (70 мг%) і Р, каротин, лимонна, яблучна та ізовалеріанова кислоти, флавоноїди, пектини, дубильні та мінеральні речовини. У квітках – ефірна олія (0,085 %).

Застосування. Кору використовують як кровоспинний засіб при маткових, носових і гемороїдальних кровотечах, хворобливих менструаціях, особливо у клімактеричному періоді, загрозі переривання вагітності, викидні, тому що в ній міститься вібурнін, який посилює тонус м'язів матки, звужує судини. Застосовують екстракт калини рідкий, який одержують перколяцією кори 50 % спиртом, по 20-40 крапель 3-4 рази на день. Вживають також відвар кори 10-20:200 по 1 ст. л. З рази на день, або 3-4 г заливають 1 склянкою окропу, настоюють 15 хв. і випивають ковтками впродовж дня. Як седативний засіб вживають відвар 2 ст. л. кори на 1 склянку води – по 0,5 склянки 2 рази на день. Застосовують також при кровохарканнях та легеневих кровотечах внаслідок стазу в капілярах при бронхітах, пневмоніях, бронхектазах, абсцесах та гангрені легень.

У народній медицині кору також застосовують як спазмолітичний і заспокійливий засіб при істерії та судомах, при вагітності для попередження викиднів, при мокротинній ядусі, застудних захворюваннях, пропасниці, кашлі, скрофульозі, фурункулах, карбункулах, екземі, висипах та інших захворюваннях шкіри. Беруть 1 ст. л. кори, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і п'ють по 0,5 склянки 3 рази на день. Цим настоєм промивають піхву при білях. Відвар кори застосовують для ванн при скрофульозі, пітливості ніг.

Застосовують і ягоди як спазмолітичний, кардіотонічний, пото- і сечогінний та проносний засіб, при застудних захворюваннях (сухому кашлі, бронхітах, пневмонії), захворюваннях печінки, затяжних менструаціях, внутрішніх і зовнішніх кровотечах. Свіжі ягоди товчуть, змішують з медом та водою і приймають по 30-50 г 3 рази на день, або готують відвар ягід, підсолоджують медом і п'ють теплим. Вживають також парені ягоди з медом або самі сирі ягоди. При сухому кашлі, гіпертонічній хворобі споживають сирі ягоди що почали бродити з цукром. Сирі розім'яті ягоди вживають для посилення роботи серця, збільшення сечовиділення, при виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, колітах, закрепах, жовтяниці, хворобах печінки – по 1 ст. л. за півгодини до їди 3-4 рази на день. Настій ягід 20:200 п'ють по 0,5 склянки 3 рази на день при карбункулах, фурункулах, екземі, висипах. При нападах сухого кашлю з'їдають по 5-10 ягід. Сік ягід або їх теплий відвар з медом приймають при водянці, проносах, ядусі, охриплості голосу, захворюваннях печінки, які супроводжуються жовтяницею. Суміш соку ягід, спирту і вершкового масла приймають при виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки. Ягоди, настояні з медом, вживають при холециститах. Сік ягід з відваром пагонів калини (без листя) приймають як симптоматичний засіб при злоякісних новоутвореннях. При виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, гастритах, колітах, закрепах з'їдають по 1 ст. л. ягід за 30 хв. до їди 3-4 рази на день (часто з цукром).

Квітки вживають як пом'якшувальний засіб при кашлі та гарячці, нирково- та жовчнокам'яній хворобах, болісних менструаціях, скрофульозі, висипах па шкірі, болях і спазмах кишечнику та внутрішніх жіночих статевих органів, проносах, для посилення сечовиділення, склерозі, туберкульозі легенів, для поліпшення травлення. Беруть 1 ст. л. квіток, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 15 хв. і п'ють по 1 ст. л. 4-5 разів на день. Цей настій, як і настій ягід та листя, використовують для промивання ран, полоскання горла при ангінах. У відварі квіток купають дітей, хворих діатезами й екземою. З насіння готують відвар, який вживають при диснспсіях, закрепах, для посилення потовиділепня.