Розділ «Вітаміноподібні речовини»

Свіжим соком ягід виводять вугри на обличчі. Розім'яті сирі ягоди застосовують при екземах, ранах, порізах та інших захворюваннях шкіри. Подрібнений зіскоблений камбій або кору з молодих гілок у вигляді кашкоподібної маси використовують при екземі, ранах та інших ураженнях шкіри, особливо з кровотечами.

Ягоди після примороження вживають сирими в їжу. З них готують киселі, тушковану кашу, калиновники, пироги, пастилу (яблук – 65 %, ягід калини – 35 %), мармелад (суміш рівних частин яблук і ягід калини), начинку для цукерок, повидло. Страви з ягід рекомендують включати в раціон харчування.

Кропива дводомна (Uritea dioica L.)

Багаторічна дводомна трав'яниста рослина з родини Кропивові (Urticaceae) вкрита жалкими волосками, з жовтим кореневищем, 4-гран- частими стеблами висотою до 1,5 м і супротивними черешковими, яйцеподібноланцетними, великозубчастими листками з лінійно-ланцетними прилистками 7-14 см завдовжки. Квітки жовто-зелені дрібні, одностатеві у розгалужених колосовидних суцвіттях: жіночі – звислі, чоловічі – прямостоячі або похилі. Цвіте у червні-серпні. Плід – яйцеподібна сім'янка.

Поширення. Росте у лісах, чагарниках, узліссях, по берегах річок, болотах, пустирях, біля доріг, парканів по всій території України та СНД.

Заготівля. Збирають листя під час цвітіння рослини, відокремлюючи від стебла і сушать у затінку. Сушіння припиняють коли центральні жилки стають ламкими. Коріння копають восени. Помивши, його розстеляють на відкритих -іайданчиках і сушать. Насіння заготовлюють у період повної стиглості.

Хімічний склад. Листя кропиви містить глікозид уртіцин, дубильні речовини (2 %), каротиноїди (каротин, ксантофіл, ксантофілепоксид, віолаксантин), хлорофіл (5 %), вітаміни: С (0,15-0,17 %), В2, В3, органічні кислоти, мікро- і макроелементи (кремній, залізо – 41 мг%, мідь – 1,3 мг%, марганець – 8,2 мг%, бор – 4,3 мг%, титан – 2,7 мг%, нікель – 0,3 мг%. У свіжому листі є значка кількість вітаміну К. У корінні кропиви є таніни, алкалоїд нікотин. В насінні – жирні олії 16-33 %), складовою якої є лінолева кислота (73,6 %).

Застосування. Препарати кропиви сприяють зсіданню крові та припиненню кровотеч. Ця дія пов'язана з наявністю вітаміну К та інших речовин, під впливом яких підвищується зсідання крові, збільшується кількість еритроцитів і гемоглобіну. Також мають судинорозширювальну дію, тонізують м'язи матки, нормалізують менструальний цикл, знижують вміст цукру в крові, проявляють протизапальну, частково жовчно- та сечогінну дію. Застосовують як кровоспинні засоби при маткових, ниркових, кишкових, гемороїдальних, легеневих, носових та інших кровотечах, надмірних мепструаціях у клімактеричному періоді, з лікувальною і профілактичною мстою при недокрів'ї, для посилення сечовиділення, при авітамінозах С і К.

Протипоказані при гіпертонії, атеросклерозі, підвищеному зсіданні крові, кровотечах, викликаних поліпами, кістою та іншими пухлинами матки.

Вживають рідкий екстракт по 25-30 крапель за 30 хв. до їди 3-4 рази на день, або 1 ст. л. (20 г) листя заливають 1 склянкою окропу, настоюють у закритій посудині 60 хв. і п'ють по 1 ст. л. за півгодини до їжі 3 рази на день.

Сухий екстракт кропиви входить до алохолу (склад: сухий екстракт кропиви 0,005 г, суха жовч тварин 0,08 г, сухий екстракт часнику 0,04 г, активоване вугілля 0,025 г), який приймають по 1-2 таблетки після їди 3 рази на день при хронічних гепатитах, холангітах, холециститах, звичних закрепах.

У народній медицині застосовують листя, корені й насіння як кровоспинні, сечогінні, протизапальні, відхаркувальні, антиревматичні та тонізуючі засоби, а також такі, що сприятливо впливають на обмін речовин. Застосовують при кровохарканнях, екземах, фурункулах, акне, висипах на шкірі, які супроводжуються свербежем, при ревматизмі суглобів, поліартритах, подагрі, туберкульозі легенів, бронхітах, малярії, захворюваннях селезінки, уратному діатезі, гідропсі, викликаному захворюваннями нирок, нирковокам'яній хворобі, гострих і хронічних пієлонефритах, циститах, пошкодженнях паренхіми нирок, затримці сечовиділення та інших захворюваннях нирок і сечового міхура, при хворобах печінки і жовчного міхура, для посилення виділення молока, при запаленнях шлунково-кишкового тракту, колітах різної етіології, звичних закрепах, шлункових кольках, розладах травлення, блюванні, геморої, метеоризмі, водянці, коклюші, цукровому діабеті, авітамінозах. Беруть 1 ст. л. листя, заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 20 хв. і п'ють по 1 ст. л. 3 рази на день. Готують відвар коренів 15:200, який вважається більш ефективним ніж настій листя. Настій трави п'ють і приймають вашій при кропив'янці і екземі. Сік листя і пагонів приймають по 1 ч. л. З рази на день при кровохарканні, надмірних менструаціях, носових і гемороїдальних кровотечах, каменях у нирках, і печінці, захворюваннях легенів, паралічах, пропасниці. При білях краще допомагає сік з кропиви жалкої. Замість соку приймають відвар коренів або насіння 20-25:200 по 3 ст. л. 4-5 разів на день. Цей відвар у тих же дозах приймають для вигнання глистів, при геморої, фурункулах та інших захворюваннях шкіри. Відвар коренів застосовують при коклюші, настій квіток – при цукровому діабеті. При висипах, чиряках, акне та інших захворюваннях шкіри, при затримці сечі, малярії застосовують напар з 50 г суміші листя і квіток кропиви на 1 л води. При надмірних менструаціях п'ють по 1 склянці 3 рази на день напар листя кропиви жалкої 10:200. Рани, які кровоточать, варикознорозширені вени обмивають свіжим соком або сумішшю соків кропиви і підмаренпика, а потім накладають серветку, змочену соком кропиви. Замість соку застосовують настій з 40 г листя кропиви на 1 склянку води – роблять примочки на рани. Такі ж примочки роблять і при опіках.

При набряках, підвищешіій пітливості ніг допомагають теплі ванни з настоєм кропиви. Свіжу траву кропиви застосовують при подагрі, ревматизмі, радикуліті – жалять хворі частиш тіла, або хворих тримають у лазні і б'ють болісні місця віником з кропиви. При згаданих захворюваннях застосовують посічену свіжу кропиву замість гірчичників. При нежиті носом втягують сік листя. До гнійних ран, виразок, наривів, фурункулів прикладають марлеві серветки, змочені в соці кропиви або потовчене свіже листя. При ядусі і нирковокам'яній хворобі застосовують порошок насіння по 2-4 г на прийом.

Есенцію свіжої трави застосовують в гомеопатії.

Застосовують з косметичною мстою. Беруть 1 ст. л. листя, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. і настоєм змочують голову після миття, злегка втираючи у шкіру (голову не витирають) 1 раз на 1-2 тижні при облисінні. З цією ж метою застосовують відвар коренів кропиви жалкої, трави вересу і коренів лопуха, взятих у рівних кількостях, 1 раз на тиждень, або 100 г листя заливають 0,5 л води та 0,5 л оцту і кип'ятять 30 хв., миють голову для зміцнення волосся. З кашки молодого листя роблять маски на обличчя і шшо.

Весною молоді пагони й листя, багаті на вітаміни, вживають в їжу – готують борщі. Молоді пагони додають до салатів, соусів, пюре. З листя готують соуси до картопляних, борошняних і м'ясних страв.

Кукурудза звичайна (Zea mays L.)

Однорічна трав'яниста рослина з родини Злакові (Gramineae) з мочкуватою кореневою системою і прямим гладеньким стеблом висотою до 5 м, заповненим рихлою паренхімною тканиною, з міжвузлями. На ньому знаходяться широколанцетні, знизу голі гладенькі, зверху трохи волосисті й шорсткі сіро-зелені листки з хвилястим краєм. Квітки одностатеві, зібрані в окремі суцвіття – чоловічі у видовженояйцеподібні колоски; жіночі – у товстий качан (початок), на якому під час цвітіння виступає китиця довгих, нитковидних стовпчиків. Цвіте у липні-вересні. Плід – зернівка. Зернівки блискучі, різноманітної форми жовтого, білого, червоного, бурого або іншого забарвлення.

Поширення. Походить з Центральної і Південної Америки. Культивують по всій території України як зернову, кормову й технічну рослину, а також у південних районах Європейської частини, Сибіру, Далекому Сході, Середній Азії, на Кавказі.

Заготівля. Збирають стовпчики з приймочками у період молочно-воскової стиглості качанів. Сушать на відкритих майданчиках або приміщеннях, які добре провітрюються. Термін придатності 3 роки. Зберігають у сухому приміщенні, бо сировина дуже гігроскопічна.