Розділ «Вітаміноподібні речовини»

Розроблено карофілен – мазь, яку рекомендують застосовувати як протизапальний засіб при захворюваннях шкіри.

У народній медицині, крім того, застосовують при пропасниці, нервовій гарячці, запамороченнях, нестримному блюванні вагітних, особливо при неврастенії та анемії, при рахіті, малярії, водянці, головних болях. Беруть 40 г квіток, заливають 1 л окропу, парять у закритій посудині 8 год. і п'ють по 1 склянці З рази на день. Дітям, хворим на рахіт і скрофульоз, дають пити чай з квіток. Для вигнання глистів п'ють по 2-8 ст. л. соку трави. Відвар коренів застосовують при паралічах і гіпертонії. Порошком квіток роблять припарки при скрофульозі. При виразках, бородавках, наривах па пальцях, прикладають потовчені свіжі квітки й листя. При ралах, флегмонах, екземах, лишаях вживають сік і мазь, яку одержують змішуванням 5 г соку з 80 г вершкового масла, або настоюванням 50-100 г квіток на 0,5 л соняшникової олії протягом 2 тижнів або змішуванням порошку квіток з вазеліном чи вершковим маслом. При запаленні очей роблять примочки на ніч з напару квіток і листя.

У гомеопатії вживають при травматичних пошкодженнях і деяких інших захворюваннях.

Застосовують також і з косметичною метою. Соком листя та квіток, а ще краще їх сумішшю з соком лимону та смородини і мигдалевої олії, взятих у рівних кількостях, змазують вранці і ввечері обличчя, шию і руки, щоб вивести ластовиння. При жирній шкірі та вуграх 1 ч. л. настоянки розводять у 1 склянці води і роблять примочки на 20-80 хв., або 1 ст. л. її розводять на 0,5 склянки води і роблять на 15-20 хв. маски, або протирають соком квіток чи настоєм шкіру, або 50 % розчином чи сумішшю рівних частин настоянки, води і камфорного спирту протирають 1 раз на день шкіру. При вуграх роблять припарки з гарячого настою квіток. Настоєм квіток, або краще настоєм суміші їх з квітками ромашки і шишками хмелю, взятих у рівних кількостях, миють голову не рідше 1 разу на 10 днів при облисінні (для запаху ще додають настою польової м'яти).

Обліпиха крушиновидна (Hippophac rhamnoides L.)

Кущ або деревце висотою до 6 м з родини Маслинкові (Elaeagnaceae) з добре розвинутою кореневою системою з азотфіксуючими бактеріями на коренях і численними вкороченими гілками з гострими колючками до 7 см. Молоді пагони вкриті щиткоподібиими лусочками і волосками, що надас рослині сріблястого забарвлення. Листки чергові лінійноланцетні. Квітки з'являються до появи листя або одночасно з ними, одностатеві з простою оцвітиною, чоловічі – зеленувато-бурі, зібрані у суцвіття – короткий колос, жіночі – зеленувато-білі у китицеподібних суцвіттях. Цвіте у квітні-травні. Плід – соковита оранжева, золотава, золотисто-жовта або жовтогаряча кістянка. Може зберігатися на гілках усю зиму.

Поширення. Росте по берегах річок, струмків, озер, на річкових терасах і заплавах, пісках, галечниках, часто утворюючи непролазні зарості. Розповсюджена на Кавказі, у Південній Молдавії, південно-західних районах України, у країнах Балтії.

Заготівля. Стиглі плоди уже в середині серпня стають світло-оранжевими, але повністю достигають у вересні-жовтні. Збирають їх пізно восени й на початку зими, з настанням морозів, після яких вони стають кисло-солодкими. Під кущем розстеляють полотно і струшують ягоди, які в цей час тверді й добре зберігаються, хоч і частково втрачають приємний аромат. Збирають ягоди і до заморозків, але робити це важко, бо вони соковиті й щільно розташовані одна біля одної, їх складно відірвати від гілки і до того ж багато ягід при цьому давиться.

Хімічний склад. У м'якоті плодів містяться жирна олія (до 9 %), вуглеводи (до 6,5 %), яблучна й лимонна кислоти (до 4 %), вітаміни: Е, В1, В2, Вс, PP, Р, С (до 450 мг%), каротиноїди (каротин (8 мг%), зеаксантин, фізалеїн, криптоксантин), ситостерин та інші стерини, флавоноїди (ізорамнетин і його глікозиди), дубильні речовиїш, сполуки заліза, бору, мангану. У соку міститься до 300-600 мг% вітаміну С. У листі є дубильні речовини (до 8 %), вітамін С (до 370 мг%), у гілках – дубильні речовини, у корі – алкалоїди гіпофаїн (серотонін) і 5-окситриптамін у кількості 0,3-0,4%, які мають протипухлинну активність. З плодів одержують олію, що містить гліцериди олеїнової, лінолевої, стеаринової та пальмітинової кислот, вітамін Е, каротин та інші каротиноїди.

Застосування. Олію, яка має протизапальну та антисептичну дію, особливо в умовах вітамінної недостатності застосовують при опіках, пролежнях, променевих ураженнях шкіри, кольпітах, ендоцервіцитах, ерозіях шийки матки, променевій терапії стравоходу. При захворюваннях шкіри вражене .місце промивають розчином пеніциліну, пінеткою наносять олію і накладають марлеву пов'язку, яку міняють через день. При опіках ефект спостерігається при застосуванні суміші обліпихової (39 %) і вазелінової олії (97-91 %). При кольпітах і ендоцервіцитах щоденно змазують олією стінки піхви та шийку матки відповідно 10-15 та 8-12 разів. При ерозії шийки матки застосовують ватні тампони, змочені у 5-10 мл олії, протягом 8-12 днів, змінюючи їх щоденно. Лікування повторюють через 4-6 тижнів. При променевій терапії стравоходу олію приймають по 0,5 ст. л. 2-3 рази на день протягом усього курсу лікування і ще 2-3 тижні після нього. При виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки приймають перед їдою по 1 ч. л. 2-3 рази на день. Вживання олії внутрішньо протипоказано при гострому холециститі, захворюваннях підшлункової залози, проносах. При назофарингітах олією змащують ніс та зів і одночасно приймають всередину по 3 г на день. Допомагає вона при трахомі й деяких інших очних захворюваннях.

Олію застосовують з косметичною метою – на обличчя і шию роблять поживні маски, які прискорюють регенерацію та епітелізацію.

Ягоди вживають як полівітамінний продукт при гіпо- і авітамінозах вітамінів А та С. Їх споживають у свіжому вигляді, з них готують варення, сік, киселі, желе, повидло. Широко використовують у харчовій промисловості. Особливо цінні як полівітамінні продукти ягоди і сік з них. Щоб забезпечити довге зберігання ягід, їх насипають в емальовану миску наполовину з цукром, перемішують, щоб більша частина плодів залишилась цілими, суміш засипають у скляні банки місткістю по 0,5-1 л приблизно на 4/5 їх об'єму, досипають цукром і закривають кришками. Таким чином консервовані ягоди зберігаються до нового врожаю. Щоб одержати сік, ягоди подрібнюють і віддавлюють. При цьому на поверхні збирається вишнево-червона олія, яку збирають, а сік проціджують крізь марлеву серветку і упарюють на водяній бані, поки він не загусне. Потім сік, в якому особливо стійка аскорбінова кислота, змішують з обліпиховою олією та цукром – одержують полівітамінний сироп. Його вживають при гіповітамінозах і виразковій хворобі шлунку та 12-палої кишки.

У народній медицині відвар плодів застосовують при захворюваннях шлунку, відвар насіння – як проносний засіб, відвар суміші ягід і листя – при ревматизмі. З косметичною метою, зокрема для упередження облисіння, одночасно застосовують зовнішньо й внутрішньо відвар ягід і пагонів.

Смородина чорна (Ribes nigrum L.)

Кущі з родини Ломикаменеві (Saxifragaceae) висотою до 1,5 м з потужною кореневою системою, численними пагонами. Листки черешкові чергові, 3-5-лопатеві, по краю зарубчасто-зубчасті, зверху голі, знизу – з жовтими залозками. Квітки двостатеві правильні дзвониковидні, лілові або рожево-сірі, зібрані у 5-10-квіткові китиці. Плоди – кулясті, соковиті, багатонасінні, чорні або темно-лілові ягоди. Цвіте у травні-червні.

Поширення. Росте у дикому стані в Україні, Карпатах і на Прикарпатті, Поліссі та в Лісостепу біля річок, озер і струмків, а також в Європейській частині Сибіру, Середній Азії, на Кавказі. Рослину культивують.

Заготівля. Бруньки збирають взимку та рано на весні й консервують; листя сушать після збору ягід; ягоди сушать, після повного достигання, консервують або переробляють на сік.

Хімічний склад. У бруньках міститься ефірна олія, до складу якої входить цимол, пінен, сабінен, каріофілен, кадінен, дитерпен, а також вітамін С (152-174 мг%), дубильні і мінеральні речовини.

У листі є вітаміни С (316-476 мг%) і Р, ефірна олія (0,7 %), до якої входить цимол, а також дубильні та мінеральні речовини.

В ягодах містяться вуглеводи (до 16 %), у тому числі глюкоза, фруктоза, сахароза, до 4 % органічних кислот – лимонна (2 %), яблучна, винна, бурштинова, фосфорна, саліцилова та інші, пектини (0,2-0,8 %), ефірна олія, ціані- дин-3-рутшюзид, ціанадін-3-моноглюкозид, дельфінідин-3-моноглюкозид, дельфінідин-3-рутшюзид, дубильні речовини, флавоноїди, сполуки заліза (0,9 мг%), калію (372 мг%), кальцію (36 мг%), фосфору (43 мг%), магнію (17 мг%), мангану, алюмінію, міді та інші. Особливо багато в них вітаміну С (до 400 мг%) і Р (1000-2138 мг%), є також каротин (1,6 мг%), вітаміни В1, В2, PP. Завдяки наявності фітонцидів, плоди мають бактерицидні властивості, які зберігають сік до 210 днів.