Розділ «Анатомо-фізіологічні особливості кістково-м'язової системи в дітей. Методика дослідження. Семіотика уражень»

Додаткова література

Медицина дитинства / За ред. П.С. Мощича: У 4 т. – К.: Здоров'я, 1994. – Т. 1. – С. 215-216.

Детские болезни / Под ред. Л.А. Исаевой. – М.: Медицина, 1994. – С. 33-38.

Капітан Т.В. Пропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми. – К. – Вінниця, 2002. – С. 169-174,176-178.

Допоміжні матеріали

1. Анатомо-фізіологічні особливості кістково-м'язової системи в дітей.

2. Методика дослідження кістково-м'язової системи в дітей.

3. Ознаки гіперплазії остеоїдної тканини.

4. Ознаки остеомаляції.

5. Нормальний рівень кальцію та фосфору в сироватці крові.

6. Симптоми артриту.

7. Види порушення тонусу м'язів.

8. Види порушення трофіки м'язів.

Анатомо-фізіологічні особливості кістково-м'язової системи в дітей

Методика дослідження кістково-м'язової системи в дітей

1. Під час обстеження дітей необхідно вивчити дані анамнезу, що мають значення для розвитку кістково-м'язової системи, статики та моторики (стан здоров'я матері під час вагітності, характер її харчування; стан здоров'я дитини, її вигодовування та режим виховання); а також характерні скарги (біль у кістках, м'язах і суглобах, зміна конфігурації, обмеження рухомості суглобів тощо).

2. Під час огляду звернути увагу на такі моменти: зміна розмірів і форми голови (мікро- і макроцефалія, баштоподібний, сідницеподібний, сідлоподібний череп, скафоцефалія, оксицефалія, сплощення потилиці); розвиток верхньої та нижньої щелепи, особливості прикусу, кількість зубів, їх характер (молочні, постійні); форма грудної клітки (конічна, циліндрична, плоска) та зміни її (гаррісонова борозна, кілеподібна, воронкоподібна, діжкоподібна грудна клітка, серцевий горб, сплощення однієї половини чи однобічне випинання грудної клітки); форма хребта (наявність патологічного кіфозу, лордозу, сколіотичних викривлень) та таза дитини (плоскорахітичний таз); конфігурація кінцівок (акромегалія, брахідактилія, адактилія, афалангія та ін.); форма суглобів (набряк, деформація), рухомість у них і стан шкіри та прилеглих тканин (наявність висипів, вузлових утворень тощо); трофіка м'язів (слабкий, середній та хороший ступінь їх розвитку; атрофія, гіпотрофія, гіпертрофія), стан тонусу м'язів (гіпотонус, гіпертонус).

3. За допомогою пальпації кістково-м'язової системи визначають щільність кісток черепа, стан швів і тім'ячок (краніотабес, податливість країв тім'ячка, розміри тім'ячок); наявність переломів і деформацій; ознаки гіперплазії остеоїдної тканини (рахітичні "чотки", "браслети", "нитки перлів"); температуру шкіри над суглобами, біль у кістках, м'язах і суглобах; силу та тонус м'язів, наявність ущільнень у них.

4. Визначення трофіки та сили м'язів. Трофіку м'язів, яка характеризує рівень обмінних процесів, оцінюють за ступенем і симетричністю розвитку окремих груп м'язів. Оцінку проводять у стані спокою і при напруженні м'язів. Розрізняють три ступеня розвитку м'язів: слабкий, середній та добрий. При слабкому ступені розвитку м'язи тулуба та кінцівок у стані спокою виявляються недостатньо, при напруженні їх обсяг змінюється досить мало, нижня частина живота звисає, нижні кути лопаток відстають від грудної клітки. При середньому ступені розвитку маса м'язів тулуба у стані спокою виражена помірно, а кінцівок – добре, при напруженні м'язів змінюється їх форма і об'єм. При доброму ступені розвитку м 'язи тулуба і кінцівок розвинені добре, а при напруженні спостерігається виразне збільшення рельєфу м'язів.

Оцінку сили м'язів у дітей проводять за спеціальною шкалою за п'ятибальною системою: 0 балів – відсутність рухів; 1 – активні рухи відсутні, але пальпаторно визначається напруження м'язів; 2 – пасивні рухи можливі при подоланні незначного опору; 4 – пасивні рухи можливі при подоланні помірного опору; 5 – сила м'язів у межах норми.