Розділ «Введення в неонатологію. Періоди внутрішньоутробного розвитку плода, перинатальний та неонатальний періоди. Рання неонатальна адаптація. Граничні стани новонароджених. Фізіологія та патологія новонароджених дітей»

6. Основні патологічні стани в недоношених дітей.

7. Особливості ураження центральної нервової системи в недоношених дітей.

Періоди внутрішньоутробного розвитку плода

Інтранатальний, неонатальний, перинатальний періоди

Інтранатальний період починається з регулярних пологових переймів до перев'язки пуповини (від 2-4 до 15-18 год). Період новонародженості починається від моменту народження дитини і продовжується до 4 тиж. Його тривалість залежить від ступеня зрілості новонародженого. Це перший період позаутробного життя, коли відбувається процес пристосування дитини до нових умов зовнішнього середовища. В організмі новонародженого відбувається інтенсивна перебудова різних систем та органів, які характеризуються морфологічною незакінченістю будови й функціональною незрілістю. Усі системи організму перебувають у стані нестійкої рівноваги, і навіть незначні зміни умов життя новонародженого можуть спричинити значні зміни стану його здоров'я. З моменту народження починає функціонувати мале коло кровообігу і відбувається перехід на легеневе дихання. Новонароджений переходить на ентеральний тип харчування. У корі головного мозку переважають процеси гальмування над процесами збудження, що проявляється значною тривалістю сну (20-22 год впродовж доби).

Неонатальний період об'єднує два під періоди.

1. Ранній неонатальний період (від народження до 7-ї доби – 168 год). У цей час спостерігаються пограничні стани: фізіологічний катар шкіри, фізіологічна жовтяниця, фізіологічна втрата маси тіла, сечокислий інфаркт, статевий криз, а також виявляються аномалії розвитку, фетопатії, спадкові захворювання, гемолітична хвороба при антигенній несумісності крові матері та плода, клінічні прояви пологової травми, асфіксії, наслідки внутрішньоутробного інфікування або інфікування під час пологів, прояви аспіраційного синдрому; гнійно-септичні захворювання, вірусні ураження кишечнику та дихальних шляхів; синдром дихальних розладів внаслідок незрілості легеневої тканини та гіпертензії малого кола кровообігу.

2. Пізній неонатальний (від 7-ї до 28-ї доби життя – 21 день). Період відновлення після перенесених дезадаптаційних синдромів.

Перинатальний період триває з 28-го тижня вагітності до 7-ї доби життя. Включає пізній фетальний, інтранатальний та ранній неонатальний періоди.

Для оцінки фізичного розвитку новонародженого використовують середні статистичні показники основних параметрів залежно від гестаційного віку або оціночні таблиці за типом перцентилів. Гестаційний вік визначають за часом останньої менструації матері, датою першого ворушіння плода, за даними об'єктивного обстеження вагітноїв жіночій консультації, включаючи ультразвукове дослідження, а також на основі клінічної оцінки ступеня зрілості новонародженого.

Відповідно до статистичних даних показники у межах М ± 2σ або Р 10-90 вважаються за нормальні для даного гестаційного віку, а відхилення у середньому М на 2σ та більше або понад Р 90 та нижче Р 10 є різким відхиленням від норми. Важливе значення для оцінки фізичного розвитку має характеристика пропорційності будови тіла та стану харчування новонародженої дитини.

Визначення критеріїв живонародженості та мертвонародженості

Фази найбільшого напруження адаптаційних реакцій. "Синдром дитини, що тільки народилася"

Ранній неонатальний період має такі фази найбільшого напруження адаптаційних реакцій: перші 30 хв – гостра респіраторно-гемодинамічна адаптація; 1-ша – 6-та година – фаза аутостабілізації; 3-тя – 4-та доба – напружена метаболічна адаптація у зв'язку з переходом дитини на анаболічний тип обміну речовин, лактотрофний тип харчування.

Фізіологічна перебудова відзначається з боку всіх основних систем органів новонародженого. Слід відзначити, що не всі транзиторні стани відзначаються в кожного новонародженого, деякі з них спостерігаються лише в недоношених дітей.

Завдяки центральній нервовій системі відбувається адаптація новонародженої дитини до змін навколишнього середовища (звук, температура, вологість, больові навантаження підчас пологів). Серед граничних станів щодо нервової системи виділяють пологовий катарсис, "синдром дитини, що тільки народилася", імпритинг.

Пологовий катарсис – дитина в перші секунди життя не реагує на больові, звукові та інші подразники, у неї відсутній м'язовий тонус, не викликаються рефлекси. Це обумовлено виділенням у плода ендогенних опіатів (метіонін-енкефалін, лейцин-енкефалін, В-, J-, Y-ендорфіни). Аутоанальгетичний ефект обумовлює також підвищення після народження впродовж перших днів життя рівня пептидів-анальгетиків – бомбезину, субстанції Р, нейротензину. Ці пептиди регулюють виділення низки гормонів (травного тракту, підшлункової залози, симпато-адреналової системи тощо).

"Синдром дитини, що тільки народилася" – вплив внутрішніх подразників під час пологів, підвищений синтез катехоламінів обумовлюють перший вдих, крик дитини, збудження шийних і лабіринтних рефлексів із формуванням типової пози новонародженого та м'язового тонусу. Впродовж наступних 5-10 хв дитина активна, зіниці широко відкриті. Викид катехоламінів сприяє всмоктуванню рідини з дихальних шляхів, стимулює синтез сурфактанту, збільшує кровообіг у життєво важливих органах – головному мозку, серці.

Імпритинг – запам'ятовування новонародженою дитиною особливостей, що діють на неї під час народження.

Причини невиношування. Гестаційний вік недоношених дітей