Розділ «Хронічний гастрит, гастродуоденіт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки»

8. Схема диспансерного спостереження хворих на виразкову хворобу.

9. Основні шляхи оздоровлення хворих на виразкову хворобу на поліклінічному етапі.

Класифікація гастродуоденіту

Класифікація виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки

Методи діагностики інфекції Н. pylori

1. Бактеріологічний посів біоптату слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки на диференціально-діагностичне середовище.

2. Морфологічний ("золотий стандарт" діагностики Н. pylori): фарбування бактерії в гістологічних препаратах слизової оболонки шлунка хворого різними барвниками та наступна їх мікроскопія.

3. Цитологічний: фарбування бактерії в мазках-відбитках біоптату слизової оболонки за Гімзою, Грамом.

4. Дихальний: визначення в повітрі, що видихається хворим, ізотопів 14С чи 13С, які утворюються внаслідок розщеплення в шлунку

хворого, що прийняв мічену сечовину, під впливом уреази бактерії H. pylori.

5. Уреазний: визначення уреазної активності біоптату зі слизової оболонки шлунка. Він базується на здатності живого мікроорганізму здійснювати певні біохімічні реакції, що проявляються зміною забарвлення. За інтенсивністю забарвлення можна приблизно сказати про кількість мікроорганізмів у біоптаті.

в. Перспективним для педіатричної практики є імуноферментний метод, що базується на виявленні антитіл до Н. pylori в сироватці крові хворого, а також експрес-тести, які базуються на основі імунопреципітації чи імуноцитохімії. Для проведення цих тестів потрібна капілярна кров хворих.

Діагностику ерадикації (знищення Н. pylori) потрібно проводити двома діагностичними методами не раніше ніж через 4-6 тиж після закінчення курсу антихелікобактерної терапії. Обов'язково треба за стосувати метод, заснований на виявленні бактерії в біоптаті слизової оболонки. Експрес-тести для підтвердження ерадикації не застосовуються.

Сучасні терапевтичні підходи до лікування хронічного гастродуоденіту та виразкової хвороби

І. Терапевтичні заходи щодо зменшення активності агресивних факторів

II. Засоби, які посилюють захисні якості слизової оболонки (цитопротектори)

1. Цитопротектори утворюють на поверхні слизової оболонки, що змінена внаслідок запального процесу, нерозчинну плівку. Таку дію справляють:

а) сукральфат (вентер), який приймають по 0,5 г 3 рази на день до їди протягом 3-4 тиж;

б) препарати колоїдного вісмуту (де-нол, вентрисол, бісмофальк) – протягом 3-4 тиж по 1 таблетці тричі на день за 40 хв до їди та на ніч;

в) смекта – 2-3 пакетики на день між прийманнями їжі.