Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

Правове регулювання міжнародних перевезень

• 4. На перевезення вантажів вантажовідправник подає в автотранспортне підприємство чи організацію за наявності річного договору на перевезення вантажів відповідну заявку, а за відсутності такого - разове замовлення (пункт 1 статті 40).

б. Автотранспортні підприємства й організації зобов'язані забезпечувати своєчасне подання рухомого складу1 за всіма пунктами вантаження і вивантаження згідно з договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також подавати вантажовідправникам рухомий склад під вантаження у справному стані, придатному для перевезення цього виду вантажу, який відповідає санітарним умовам (пункт 1 статті 44).

• 6. Автотранспортні підприємства й організації приймають до перевезення окремі вантажі з оголошеною вантажовідправником цінністю (пункт 1 статті 46). Оголошена цінність не повинна перевищувати дійсної вартості вантажу. У випадку розбіжностей між автотранспортним підприємством чи організацією та вантажовідправником вартість вантажу визначають експертизою, про що складають акт (пункт 2 статті 46).

• 7. Вантажовідправник має подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру до перевезення товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, за якими не здійснюється складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік унаслідок заміру, зважування, геодезичного заміру, - акти заміру (зважування) (пункт 1 статті 47).

• 8. Під час приймання вантажу до перевезення шофер-експедитор автотранспортного підприємства чи організації показує вантажовідправнику службове посвідчення та шляховий лист, завірений печаткою автотранспортного підприємства або організації (стаття 50).

• 9. Приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа (стаття 51).

• 10. Вантажовідправник зобов'язаний до прибуття автомобіля під вантаження підготувати вантаж до перевезення (затарити, підгрупувати за вантажоодержувачами, підготувати товарно-транспортні документи, перепустки на право проїзду до місця навантаження та право вивозу вантажу) для того, щоби забезпечити раціональне використання рухомого складу і цілісність вантажу на шляху слідування (пункт 1 статті 52). Під час подання вантажів у тарі або упаковці й штучних вантажів дрібними відправниками вантажовідправник зобов'язаний завчасно замаркувати кожне вантажне місце (пункт 2 статті 52).

• 11. Час прибуття автомобіля під завантаження обчислюється з моменту подання шофером шляхового листа у пункті вантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження - з моменту пред'явлення шофером товарно-транспортної накладної у пункті розвантаження (пункт 1 статті 53). Завантаження та розвантаження вважаються закінченими після вручення шоферові відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж (пункт 3 статті 53).

Оскільки нині до автотранспортних підприємств плани перевезень вантажів не доводяться, сторони несуть зазначену відповідальність за невиконання зобов'язань щодо обсягів вантажу, який підлягає перевезенню за договором (разовим замовленням). Скажімо, відправник, котрий не пред'явив вантаж до перевезення автомобільним транспортом, сплачує автотранспортній організації штраф у розмірі 20 % вартості перевезень усієї непред'явленої кількості вантажу порівняно з кількістю, передбаченою договором на певний місяць. Вантаж, поданий відправником у стані, що не відповідає правилам перевезення і не приведений ним у належний стан у термін, який забезпечує своєчасну відправку, вважається непред'явленим.

Так само за пунктом 1 статті 921 Цивільного кодексу України перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу несе відповідальність, встановлену договором, а за статтею 128 Статуту автомобільного транспорту встановлений штраф 20 % вартості перевезення всієї невивезеної кількості підготовленого до відправлення вантажу порівняно з договірною кількістю.

Випадок звільнення від відповідальності перевізника та відправника вантажу передбачений пунктом 2 статті 921 Цивільного кодексу. Наприклад, вони звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у випадку припинення (обмеження) перевезення вантажу в певних напрямках, передбачених транспортними кодексами (статутами). На відміну від цієї норми Цивільного кодексу вичерпніший перелік обставин, за наявності котрих відправник і перевізник звільняються від сплати штрафу за невиконання плану перевезення вантажів, містить Статут автомобільного транспорту. Так, відповідно до статті 132 автотранспортна організація і відправник звільняються від відповідальності за порушення обов'язків стосовно обсягу належного до перевезення вантажу, якщо це трапилося і внаслідок явищ стихійного характеру (замети, повені, пожежі та ін.), аварії на підприємстві, внаслідок чого роботу підприємства було припинено не менше ніж на три доби.

Питання організації автомобільних перевезень вантажів та відповідальність перевізника також врегульовані розділом IV Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року. Порівняно зі Статутом автомобільного транспорту України цей Закон не містить такого обсягу норм, котрі регулюють ці питання. Однак, відповідно до пункту 2 статті 64 цього Закону організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом здійснюють перевізники згідно з міжнародними договорами України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

За шкоду, заподіяну під час перевезення вантажу, відповідно до пункту 1 статті 68 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевізник несе відповідальність:

• під час втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

• у випадку пошкодження (псування) вантажу - в розмірі суми, на котру зменшилася вартість вантажу;

• за втрати вантажу, зданого для перевезення з оголошенням його цінності, - в розмірі оголошеної цінності вантажу.

Окремими нормами національного законодавства України врегульовано й питання організації автомобільного перевезення небезпечних вантажів. Основними нормативно-правовими актами, що регламентують перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом в Україні є:

• Постанова Кабінету Міністрів "Про заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям під час перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом" від 29 січня 1999 р.;

• Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" від 6 квітня 2000 р.;

• Закон України "Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів" від 2 березня 2002 р. і под.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України
  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ