Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

Правове регулювання міжнародних перевезень

• ескалатори;

• заводи з ремонту рухомого складу та виготовлення запасних частин;

• споруди енергетичного господарства і зв'язку;

• промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації;

• навчальні заклади;

• науково-дослідні та проектно-конструкторські установи;

• заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту й інші культурно-побутові заклади та підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

До складу відомчого транспорту належать транспортні засоби підприємств, установ та організацій.

Розкриваючи склад автомобільного транспорту, Закон України "Про автомобільний транспорт" вирізняє:

• автомобільний транспорт загального користування: перевізники, автостанції, автовокзали, виконавці ремонту й технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції та контейнерні пункти; автомобільні транспортні засоби перевізників, які використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів;

• відомчий автомобільний транспорт: автомобільні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ та організацій, котрі вони використовують лише для власних потреб;

• індивідуальний автомобільний транспорт: автомобільні транспортні засоби фізичних осіб, що застосовуються ними тільки для власних потреб.

З огляду на цю класифікацію законодавець висуває підвищені вимоги до транспорту загального користування порівняно з відомчим й індивідуальним автомобільним транспортом. Однак суб'єкти першого виду автомобільного транспорту мають ефективнішу підтримку держави.

Діяльність підприємств автомобільного транспорту загального користування фінансується відповідно до щорічних законів України про Державний бюджет. Багато підприємств (зокрема державних і комунальних) фінансується з Державного бюджету. Саме з цим джерелом пов'язане організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання й контроль, міжнародна діяльність автомобільного транспорту загального користування.

Державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснюється:

• Верховною Радою України, яка, приймаючи закони та постанови, визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації;

• Кабінетом Міністрів України - вищим органом виконавчої влади, що виконує загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту;

• Міністерством транспорту та зв'язку України, яке забезпечує державну політику на автомобільному транспорті через свої територіальні органи, службу міжнародних автомобільних перевезень. Органи Міністерства транспорту та зв'язку України організовують контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт і підготовку пропозицій стосовно його вдосконалення, у встановленому порядку беруть участь у стандартизації та сертифікації, ліцензування перевезень, формують пропозиції про тарифну політику, відповідно до законодавства забезпечують захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування;

• місцевими державними адміністраціями, котрі організовують і контролюють автомобільні перевезення згідно зі законодавством.

Основними функціями державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України
  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ