• контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт;
• нормативно-правове регулювання питань автомобільного транспорту;
• ліцензування діяльності перевізників;
• стандартизація та сертифікація;
• організація і контроль автомобільних перевезень;
• тарифна" інноваційна й інвестиційна політика;
• державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування;
• захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту.
Іншим нормативно-правовим актом України, що регулює питання автомобільних перевезень вантажів, є Статут автомобільного транспорту України від 27 червня 1969 р. Він установлює головні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, узаємо-відносини автотранспортних підприємств і організацій в Україні з підприємствами й організаціями, котрі здійснюють перевезення іншими видами транспорту, в частині їх виконання (пункти 2.5).
Згідно з пунктом 28 цього Статуту вантажі перевозять автомобільним транспортом в Україні за планами, складеними на основі планів виробництва, капітального будівництва, закупок сільськогосподарських продуктів, матеріально-технічного постачання і товарообороту, що обґрунтовуються необхідними розрахунками.
Питання організації перевезень вантажів урегульоване статтями 33-74 Статуту автомобільного транспорту України. Так, за статті 33 підприємства й організації автомобільного транспорту загального користування України приймають до перевезення:
• вантажі на підставі планів, затверджених у встановленому порядку;
• поза планом - вантажі разового характеру під час їхнього засвідчення дрібними відправленнями, вантажі, пред'явлені населенням, а також вантажі за вказівкою Міністерства автомобільного транспорту України.
Підприємства автомобільного транспорту, враховуючи встановлені обсяги перевезення для кожного з відправників, укладають з ними особливі організаційні договори, спрямовані на організацію майбутніх перевезень вантажів. Наприклад, відповідно до статей 34-36 Статуту автомобільного транспорту за річним договором, автотранспортне підприємство зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі в обумовленому обсязі. Річний договір встановлює обсяги й умови перевезення, порядок розрахунків, визначає раціональні маршрути та схеми вантажопотоків.
Дещо по-іншому визначене питання договору перевезення у Цивільному кодексі України. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений ЇЙ іншою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на отримання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Окрім цього, існує також положення у Цивільному та Господарському кодексах України про можливість укладання довгострокових договорів і в автомобільному транспорті. Згідно зі статтею 914 Цивільного кодексу та частини 3 статті 307 Господарського кодексу перевізник і власник (володілець) вантажу за потреби здійснювати систематичні перевезення можуть укласти довгостроковий договір. Відповідно до нього перевізник зобов'язується у встановлені терміни приймати, а власник (володілець) вантажів - передавати її до перевезення у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі про перевезення вантажів визначають обсяги, строки й інші умови подання вантажів до перевезення, порядок розрахунків перевезень і под.
До правового регулювання організації перевезень вантажів за Статутом автомобільного транспорту зараховують такі його положення:
• 1. Договір укладають не пізніше ніж через 45 днів після затвердження річних планів перевезень за виробничими об'єднаннями й управліннями автомобільного транспорту з розподілом за міністерствами і відомствами (пункт 1 статті 35).
• 2. Автотранспортні підприємства й організації впродовж 10 днів після одержання плану перевезень із розподілом за підприємствами й організаціями зобов'язані надіслати вантажовідправникам або вантажоодержувачам підписані у двох примірниках проекти договорів. Вантажовідправник (вантажоодержувач) не пізніше ніж через 10 днів після отримання від автотранспортного підприємства чи організації проекту договору підписує його і один примірник повертає автотранспортному підприемствові чи організації (пункт 2, статті 35).
• 3. Відповідно до річного договору автотранспортне підприємство чи організація і вантажовідправник за 10 днів до початку кварталу визначають у межах квартального плану місячні плани та декадні планові завдання на перший місяць кварталу (пункт 2 стаття 36). Декадні планові завдання на другий і третій місяці кварталу встановлюють у такому самому порядку за 10 днів до початку відповідного місяця (пункт 3 статті 36).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України“ на сторінці 4. Приємного читання.
