Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

Правове регулювання міжнародних перевезень

Послідовні перевізники, перевізники за договором, фактичні перевізники. Оскільки Конвенція передбачає здійснення перевезення декількома послідовними перевізниками у межах єдиного перевезення, що розглядається як одна операція, стаття 36 наголошує: кожного подальшого перевізника визнано стороною договору на відповідній частині маршруту, і вони мають діяти за правилами, встановленими Конвенцією (пункт 1 статті 36). Послідовні перевізники несуть солідарну відповідальність, кожен наступний такий перевізник вступає у договір міжнародного перевезення вантажу на тих умовах, відповідно до яких він був насамперед укладений.

За договором перевезення вантажу пункт 3 статті 36 встановлює порядок порушення справ до претензійних і позовних процедур. Відправник має право порушити справу проти першого перевізника, а одержувач - проти останнього перевізника; і той, і інший - проти перевізника, на ділянці відповідальності я кого була заподіяна шкода, пов'язана з втратою або пошкодженням вантажу, а також зі затримкою в його доставці.

Розділ IV Конвенції "Змішані перевезення" складається з однієї статті - статті 38 з такою самою назвою. Аналогічний розділ під тим же порядковим номером містить і Варшавська конвенція, змінена Гаазьким протоколом. Змісти текстів також ідентичні. Під час змішаного перевезення вантажу положення Монреальської конвенції застосовують лише до повітряного перевезення (пункт 1 статті 38). Немає жодних перешкод для оформлення сторонами договору змішаного перевезення оформляти повітряно-перевізний документ і вводити до нього умови, які визначені стосовно перевезень іншими видами транспорту. Однак положення Конвенції будуть застосовні лише до міжнародного повітряного перевезення, тобто повітряного перевезення вантажу (пункт 2 статті 38).

Розділ V Конвенції присвячений повітряним перевезенням, котрі здійснюють фактичні перевізники. Можливість таких перевезень, що реалізують особи, - перевізники, які у договорі не зазначені, але підлягають сфері дії Конвенції, визначена пунктом 4 статті 1. Розділ складається з 10 статей (статті 39-48).

Розділ VI Конвенції має назву "Інші положення" і складається з чотирьох статей (статті 49-52).

Стаття 49 засвідчує імперативний статус Конвенції, її положень, норм і правил. Всілякі відступи від положень Конвенції, навіть зафіксовані в договорі перевезення або особливих угодах, - недійсні. Не можна змінювати правила Конвенції ні через визначення застосовного права, ні через зміни правил про юрисдикцію.

Аналога статті 50 не містилося в документах Варшавської системи. Тут йдеться про страхування відповідальності перевізника, нерозривно пов'язаної зі заходами з її забезпечення. Цей підхід, однак, новий, і такого виду статті не простежуються в інших конвенціях.

Стаття 50 викладена в наказовій формі: "Держави-учасники вимагають, щоб їх перевізники мали належне страхування своєї відповідальності...". Крім того, кожна держава - учасник Конвенції може вимагати (і на практиці вимагає) у перевізників інших країн подавати докази страхування своєї відповідальності згідно з правилами та межами, встановленими Конвенцією. У зв'язку з цим Європейський Союз як учасник Монреальської конвенції встановив вимоги зі страхування відповідальності у Директиві № 785/2004 "Про вимоги до страхування авіаперевізників і експлуатантів повітряних суден".

Отже, існує сенс розглянути зміст статті 24 "Перегляд меж", формально розміщеної в розділі III, що визначає відповідальність перевізника. Мається на увазі перегляд установлених у Конвенції на момент її підписання меж відповідальності перевізника у всіх видах перевезень - вантажів, пасажирів, багажу. Межі повинні переглядатися кожні п'ять років: перший має бути здійснений наприкінці п'ятого року з моменту набуття чинності Конвенції (пункт 1 статті 24). Оскільки Конвенція набула чинності 4 листопада 2003 р., перший перегляд меж відповідальності перевізника проведений депозитарієм Конвенції - ІКАО наприкінці 2008 р. Межі відповідальності переглядають у розмірі темпів інфляції та встановлюють на основі середньозважених річних ставок збільшення або пониження індексів споживчих цін у державах, валюти котрих утворюють спеціальні права запозичення.

Останній розділ Конвенції (глава VII) містить завершальні положення. Вони, зокрема, стосуються питань ратифікації та набуття Конвенцією чинності, а також денонсації угоди (стаття 54).

Як уже зазначалось, Конвенція має переважальну силу перед іншими міжнародними договорами та правилами у сфері повітряних перевезень (стаття 55). Це означає, що держава - учасниця Варшавської конвенції, зміненої Гаазьким протоколом, і учасниця Монреальської конвенції зобов'язана застосовувати положення саме за останньою (стаття 56).

Жодні застереження до Конвенції не допускаються (стаття 57). Зміна Конвенції протоколом або додатковою угодою означатиме створення нового міжнародного нормативного акта в межах правової системи, ґрунтованої на Монреальській конвенції 1999 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)
  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ