РОЗДІЛ 4. ЗАКУПІВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА

Практично нове відношення до функції постачання реалізується через розробку плану або основних положень стратегії закупівель. Політика постачання виробляється на підставі аналізу двох аспектів: важливості передбачуваної закупівлі (з погляду її потенційної дії на характеристики виробленої продукції, скорочення виробничих витрат, збільшення прибутку) і особливостей ринку поставок – обмеженості ринкових можливостей, наявність бар'єрів на шляху проникнення на ринок, монопольного або олігопольного характеру ринку.

Керівництво відділу постачання, спираючись на вищеназвані чинники, оцінює позицію свого підприємства по відношенню до постачальників шляхом систематичного аналізу можливостей потенційних постачальників і вимог з боку свого підприємства. На підставі аналізу створюється набір варіантів поведінки підприємства по відношенню до постачальників в конкретних ринкових зонах. Відділ постачання при тій або іншій стратегії виконує свою постійну задачу і виявляє нові джерела поставок.

Одне з ключових питань матеріально-технічного постачання промислових підприємств в західних країнах – якість сировини і комплектуючих виробів, що поставляється. Необхідно підкреслити, що, не дивлячись на конкуренцію серед потенційних постачальників на внутрішньому і міжнародному ринку, проблема якості матеріальних ресурсів стоїть достатньо гостро.

Найсолідніші західноєвропейські, американські і японські компанії, що борються за ринок збуту своєї продукції, розробляють і скрупульозно виконують програми по підтримці і підвищенню якості своєї продукції. Значну увагу в них надається якості поставок. Характерним прикладом в цій справі може бути досвід компанії "ITT Кеннон Норт Америка" (США). В структурі управління компанією створена так звана "група по відбору постачальника", в яку входять представники системи матеріально-технічного постачання компанії, фінансової служби, виробничого відділу. Група відбирає як постачальників лише тих, хто проявив або може проявити здатність задовольнити рівень запитів, "ITT", що пред'являються. Група висуває технічні вимоги до предметів закупівель, засновані на технічних вимогах до кінцевої продукції, які передаються постачальнику.

При розгляді можливостей постачальника на перше місце висуваються наступні вимоги:

– наявність обладнання для виробництва продукції необхідної якості;

– можливість проводити випробування якості за заданою програмою і за допомогою необхідних приладів;

– контроль і атестація вхідних матеріалів і сировини;

– наявність необхідних документів і інструкцій, що визначають кількість робочих операцій і їх контроль;

– наявність маршрутних документів, підтверджуючих проведення всіх необхідних операцій по виробництву і контролю.

Програми підтримки якості комплектуючих, що закупляються, і сировини настільки глибоко обдумуються, що в розрахунок береться навіть організація навчання персоналу постачальників-суміжників. Задачею навчання, як правило, є підвищення рівня знань персоналу, який інформують про новітні технології і процеси, щоб зробити обслуговування обладнання і приладів більш кваліфікованим і ефективним.

В практиці матеріально-технічного постачання зустрічаються випадки поставок товарів посередньої і низької якості. У зв'язку з цим використовуються різні економічні заходи, що направлені на зниження обсягу низькоякісних поставок. В більшості випадків некондиційні поставки повертаються компанії-винуватцю, оплата за них не проводиться, можливі і штрафні санкції.

Останніми роками виникли деякі нові організаційні форми співпраці, мета яких – підвищення якості продукції, спрощення процедури складання контрактів і контролю за їх виконанням. Наприклад, у Німеччині в машинобудівному комплексі, ряд підприємств різної величини об'єдналися в асоціацію з метою поліпшення виробничого забезпечення. Ця група підпримств спеціалізується на складному і вимагаючому високої технології виробництва промислових роботів, потокових ліній, систем управління гнучкими виробничими комплексами, периферійного устаткування для виробничо-технологічних систем. Подібне виробництво вимагає значної кількості компонентів: гідравлічних, пневматичних, електронних, електротехнічних тощо.

Разом з комплексом задач, поставлених перед асоціацією в області розвитку перспективного планування виробництва, розробки новітньої техніки, забезпечення виходу на ринок, однією з головних проблем стала виробнича кооперація і матеріально-технічне постачання підприємств. Дрібні і середні компанії в цій групі розробляють і виробляють нові і наукомісткі компоненти складних систем, що випускаються крупними підприємствами. Тим самим вони не тільки здійснюють постачальницькі поставки для крупних підприємств, але і активно впливають на їх технічну і збутову політику.

Створена в середині 80-х років асоціація усередині Об'єднання машинобудівників і виробників промислового обладнання Німеччини дозволила тісно прив'язати постачальників до споживачів і ефективно вирішити питання якості поставок і кінцевої продукції, що дає чималі вигоди для об'єднання і конкурентної боротьби із зарубіжними виробниками. Крім того, створюються умови для довгострокової кооперації. Все це сприяє реалізації продукції фірм, що входять в асоціацію, надає можливості для консультації в усному і письмовому виді про постачання і дані про вироблену продукцію.

Однією з відносно нових форм постачання є також створення центру по закупівлях.

При аналізі чинників, що впливають на формування складу центру, необхідно враховувати, що ступінь залученого персоналу підприємства в закупівельний процес змінюється на різних його стадіях, Так, при первинній закупівлі, коли спостерігається зацікавленість в цьому процесі більшості функціональних підрозділів, їх представники беруть участь в роботі центру. У міру того, як процес закупівлі переходить від стадії усвідомлення потреби в даній закупівлі до кінцевої стадії – укладення договору з постачальником, відповідальність за ухвалення рішення переноситься на керівництво відділом постачання.

Довгострокова кооперація з постачальниками, характерна для сучасного ринку товарів виробничо-технічного призначення в країнах Західної Європи, ставить перед відділами постачання підприємств ще одну задачу – визначення балансу між ресурсами постачальника і споживача, тобто реалізацію концепції управління сумісними ресурсами.

Як приклад можна розглянути шведську компанію "Еріксон інформейшн системз" ("ЕІС"), яка розробила свою систему постачання. Згідно з нею, центр по закупівлях матеріалів компанії підключається до розробки нової продукції з найперших кроків. В компанії вважається, що її успішне функціонування в майбутньому залежить від уміння центру по закупівлях створити адекватну структуру поставок. Це означає, що центр по закупівлях починає вибір постачальників на стадії розробки продукції з урахуванням інтересів майбутніх споживачів. Компанія Використовує можливості постачальників взяти участь в розробці продукції, необхідної для "ЕІС" (це прагнення визначається обмеженістю ресурсів самої компанії "ЕІС").

Система постачання, що грунтується на використанні потенціалу постачальників, в цілому була прийнята компанією "ЕІС". Вже через рік після її впровадження "ЕІС" зуміла реалізувати проект, в якому постачальники брали найактивнішу участь і в розробці, і у виробництві продукції в рамках кооперації. В даний час закупівельні групи компанії працюють в різних країнах світу, укладаючи контракти із зовнішніми постачальниками. Нова стратегія радикально змінила роль закупівельного центру в компанії "ЕІС", зробивши його провідною ланкою на стадії як розробки продукції, так і її виробництва. В компанії "Сааб-Сканіа" (Швеція) в задачу відділу постачання входять такі функції, як: розробка основи технічного рішення вимог, що пред'являються, висунення конкретних пропозицій щодо технології розробок, забезпечення тестування компонентів в лабораторіях компанії. В "Сааб-Сканіа" прийнято, що відділ постачання відповідає за всі контакти з постачальниками, він також є зв'язуючою ланкою для передачі запитів і результатів спільної діяльності між компанією і постачальником.