РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПЦІЯ ЛОГІСТИКИ

1.1. Характеристика логістики

Логістика – досить нове для нас поняття. "Відновлення прав логістики" в Україні – це питання часу, адже проблема ефективності виробничо- розподільчих відносин є дуже актуальною не тільки в нинішніх умовах, а буде такою і в майбутньому.

Слово "логістика" (від грец. logistike – майстерність підраховувати, міркувати) відоме ще з часів Римської імперії, де службовці, що займалися розподілом продуктів харчування, називалися "логістами" або "логістиками". Наукою логістика стала завдяки розвитку військової справи. Так, візантійський цар Леон VI (865–912 р. н.е.) вважав, що завданням логістики є сплачувати данину армії, належно постачати їй зброю і військове майно, своєчасно і повною мірою піклуватися про її потреби та відповідно готувати кожен акт військового походу, робити правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника і відповідно до цих функцій управляти, тобто розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил.

Це визначення, не зважаючи на військову специфіку, має принципову схожість із сучасними формулюваннями завдань логістики. Тільки через 1000 років, в час другої світової війни, принципи логістики почали з успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та інших країнах були виконані роботи з вивчення властивостей операцій управління матеріальними потоками. В ці роки були проведені дослідження, пов'язані з проблемами військового і типового фронтового постачання, розроблені математичні методи й моделі, котрі з часом дістали назву "дослідження операцій", завдяки чому вдалося організувати постійне постачання зброї для американської армії.

Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку XX ст. А. Г. Жоміні, котрий визначив логістику як "практичне мистецтво руху військ". Він також стверджував, що логістика стосується не тільки перевезень, а й планування, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництва мостів, шляхів тощо

Логістику як науку у військових діях використовував Наполеон. У розвинутих країнах світу концепція логістики сформувалася наприкінці 70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей системного підходу до організації управління. Тепер деякі західні фахівці називають її мало не "новою філософією управління", "третім шляхом раціоналізації" і не безпідставно. Наприклад, у країнах Західної Європи біля 98% часу виробництва товару, з урахуванням доставки сировини і транспортування готової продукції, припадає на проходження його каналами матеріально- технічного забезпечення і здебільшого на зберігання. Власне на виробництво товарів витрачається лише 2% сумарного часу, а на транспортування – 5%. Крім того', у західноєвропейських країнах витрати на усі види діяльності матеріально-технічного забезпечення становлять близько 13% вартості валового національного продукту. Структура цих витрат така: на транспортування – 41%, на зберігання товарів – 21%, на матеріальні запаси – 23%, на адміністративні витрати – 15%. Пошук шляхів скорочення витрат у цій галузі йде напрямом вдосконалення управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів та посередників, зміни технології руху матеріальних потоків тощо. Концепція інтеграції цих процесів дістала назву "логістика".

Нині є багато визначень логістики. Автори ряду публікацій розглядають її передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв'язки. Інші вважають основним середовищем застосування логістики внутрішньовиробничі процеси з обов'язковим включенням у логістику питань планування завантаження обладнання, визначення розмірів партій запуску деталей. Одні автори виокремлюють як основу логістичного підходу транспортне обслуговування, інші – складське господарство. Так, французькі фахівці з логістики трактують її як "сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції". На думку деяких західних спеціалістів, логістика – це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси. Німецький учений Пфоль вважає, що логістика – це процес планування, реалізації і контролю ефективних та економних з огляду на витрати переміщення та зберіганням матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також одержання інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієнтури. Російський учений Б. К. Плоткін дає таке стисле визначення логістики: це наукова дисципліна про управління потоками в системах. Така різноманітність визначень логістики пояснюється тим, що ця дисципліна поки що перебуває у стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована.

На наш погляд, логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.

Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообігу. Як самостійна наука, що вивчається у вузах, і як галузь досліджень та наукових розробок теорія логістики виокремлена закордонними вченими. Будемо сподіватися, що і в Україні логістика набуде розвитку не тільки яке модне слово, а і як ефективний науково-практичний напрям.

1.2. Макро- і мікрологістика

Теорія логістики в США дає змогу визначити такі категорії, як бізнес- логістика, маркетинг-логістика, промислова логістика, логістика менеджменту, логістика розподілу, логістика забезпечення. Розрізняють такі два рівні логістики:

1) макрологістика – розглядає глобальні проблеми управління матеріальними та інформаційними потоками;

2) мікрологістика – вивчає локальні проблеми управління матеріальним та інформаційним потоками на внутрішньозаводському рівні. Охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками у сфері складування та зберігання. Це внутрішньовиробнича логістика, пов'язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми. Слід розрізняти логістику як господарський процес, як функцію управління і як науку.

Виділяють три види мікрологістики: 1) пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика); 2) виробнича; 3) така, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча). Для всіх цих видів мікрологістики обов'язковою є наявність логістичного інформаційного потоку (надходження даних про матеріальний потік, їх передача, обробка та систематизація з наступною видачею готової інформації). Якщо в межах логістичної системи інтегруються функції постачання виробництва, збуту, розподілу і транспортування, споживання і ринку, тоді вона називається макрологістичною.

Отже, сферами мікрологістики є:

виробництво: планування виробничих завдань з детальним розподілом випуску виробів, контроль за якістю праці, розміщення плану випуску виробів на виробничих ділянках підприємства;

переробка вантажів, що транспортуються: управління запасами, переміщення, зв'язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

маркетинг: матеріальне заохочення, фінанси та розрахунки, вивчення ринку, організація служби постачання;

споживання: проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.