РОЗДІЛ 11. ЛОГІСТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

11.1. Вимоги до організації і управління матеріальними потоками

Раціональна організація і управління матеріальними потоками сьогодні припускають обов'язкове використання основних логістичних принципів: однонаправленсті, гнучкості, синхронізації, оптимізації, інтеграції потоків процесів.

Організації і оперативному управлінню матеріальними потоками належить провідна роль в оперативному управлінні підприємством, в своєчасній поставці продукції і особливо в цілях підвищення ефективності виробництва, пов'язаних з використанням виробничих ресурсів в часі і просторі.

Сучасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати ряду вимог.

1. Забезпечення ритмічної, злагодженої роботи всіх ланок виробництва за єдиним графіком і рівномірним випуском продукції.

Часто ритмічну роботу ототожнюють з рівномірним випуском продукції, проте це неправомірно. Ритмічна робота – це перш за все гармонізація всіх процесів виробництва (основних, допоміжних, обміркованих і управлінських) і ефективне використання ресурсів, тобто робота відповідно до принципів і методів логістики.

Під ритмічною роботою слід розуміти оптимальну (цілеспрямовану, відповідно до закономірностей руху виробничого процесу) організацію в часі і просторі одиничних[1], часткових[2] і приватних[3] процесів в єдиний безперервний виробничий процес, що забезпечує своєчасний випуск кожної конкретної продукції у встановлених обсягах з мінімальними витратами виробничих ресурсів.

В даний час дуже складно реалізувати вимогу ритмічної, злагодженої роботи всіх виробничих підрозділів підприємства через статичне сприйняття виробничого процесу і статичних методів ведення календарно-планових розрахунків ходу виробництва.

2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва.

Безперервність виробничого процесу має дві суперечливі сторони: безперервність руху предметів праці і безперервність завантаження робочих місць. Питання в тому, якій безперервності виробничого процесу віддати перевагу в тих або в інших умовах.

Дослідженнями встановлено, що в процесі виробництва тривалість всіх взаємозв'язаних операцій вирівнюється до деякої календарної межі. Причому мінімальна календарна межа вирівнювання близька за величиною до максимальної тривалості операції в даній сукупності взаємозв'язаних операцій. Вирівнювання тривалості операцій може відбуватися або за рахунок простоїв робочих місць, або за рахунок складування (зберігання) предметів праці, або за рахунок того і іншого одночасно.

Слід мати на увазі, що година простою робочого місця (робочого устаткування) в умовах не потокового виробництва наносить збитки у багато разів більші, ніж збитки виробництва від години пролежування предметів праці одного найменування. Тому загальний критерій оптимізації – мінімум витрат виробничих ресурсів – в умовах не потокового виробництва може бути забезпечений за рахунок організації безперервного завантаження робочих місць, тоді як в потоковому виробництві – вибором варіанту з мінімальним часом міжопераційного пролежування деталей.

3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт

Сьогодні на машинобудівних підприємствах, як правило, використовуються статичні методи планування і управління виробництвом, які породжують низку проблем, які важко вирішувати, а саме:

а) дефіцит виробничих потужностей. Виробництво відстає від графіка через брак робочої сили і устаткування. Це приводить до додаткових наднормових робіт, порушення термінів поставок готової продукції, скаргам споживачів, необхідності вести облік невиконаних заявок та іншим аналогічним труднощам;

б) субоптимальність календарних планів виробництва. Через відсутність чітких пріоритетів замовлень, неефективності діючих правил формування графіків, а також постійних змін поточного стану робіт в цеху багато робіт призначаються до виконання неправильно. В результаті має місце переривання виробничих циклів для виконання таких робіт, у яких несподівано зросли пріоритети, зростає чисельність переналагоджень устаткування, а роботи, які йшли за графіком, раптово починають відставати;

в) велика тривалість виробничих циклів. Намагаючись компенсувати труднощі, пов'язані з проблемами, зазначених у пунктах "а" і "б", персонал, що здійснює планування, практикує виділення додаткового часу на виконання замовлень, що не виконані вчасно. З цієї причини виробництво в цеху перевантажується, змінюються пріоритети замовлень, що у результаті приводить до надмірного збільшення тривалості виробничих циклів;

г) неефективне управління запасами. У той час коли сумарні запаси сировини, напівфабрикатів і готової продукції надмірно великі, по деяких необхідних у виробництві позиціях має місце дефіцит. Високий рівень сумарних запасів пов'язаний з великими витратами щодо їх утримання, а брак сировини приводить до відставання від графіків виробництва;

д) низький коефіцієнт завантаження устаткування. Ця проблема частково є наслідком непрофесійного календарного планування (надмірно часті переходи з випуску одного виду продукції на іншій, переривання робіт),