РОЗДІЛ 4. ЗАКУПІВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА

Одержана інформація повинна відображати такі ринкові категорії, як пропозиція, попит і ринковий баланс. На базі одержаної інформації, як правило, дається відповідь на наступні питання:

– яка структура досліджуваного ринку? (яка форма ринку має місце?);

– як організований досліджуваний ринок? (як протікає балансування попиту і пропозиції?);

– яким чином розвиватимуться структура і організація ринку?

Для того, щоб можна було глибше з'ясувати значення перерахованих питань і одержати на них достовірні відповіді, інформація часто подається в трьох аспектах:

а) сучасний аналіз ринку ("моментальний знімок");

б) динаміка зміни кон'юнктури ринку;

в) прогнози зміни ринку.

При проведенні аналізу важливим інструментом дослідження ринку закупівель товарів виробничого призначення є запити потенційних споживачів. Використовуючи запити, ринок можна зорієнтувати на потенційний попит.

Дослідження ринку закупівель сировини і матеріалів можуть розглядатися усередині підприємства і як засіб вирішення проблем, що виникають в наукових дослідженнях і конструкторських розробках, які пов'язані з характеристиками нової сировини і комплектуючих. Крім того, необхідно мати на увазі, що важлива інформація про зміни і тенденції розвитку ринку закупівель сировини і матеріалів може бути одержана на основі внутрішньозаводської або внутрішньофірмової звітності. Вивчення ринку з метою закупівель сировини і комплектуючих виробів, як правило, проводиться паралельно з розробкою нової продукції. Наприклад, в машинобудуванні воно починається і здійснюється на стадії конструювання виробів. Задача органів постачання – забезпечити конструкторів необхідними каталогами, описами, проспектами за профілем роботи, що проводиться, з метою їх повної і об'єктивної орієнтації у відповідних питаннях. Проте каталоги і описи звичайно не містять інформації про ціни, без чого важко добитися економічно вигідних рішень за матеріалами і конструкцією майбутніх виробів. Тому прямою задачею забезпечуючих органів є збір інформації про ціни, можливих термінах поставок, транспортних витратах і пошук їх оптимального поєднання.

Кількість матеріалів, дата початку поставок і тривалість періоду їх надходження залежать від виробничих програм підприємства, які, у свою чергу, визначаються результатами вивчення ринків збуту. Загальною проблемою для більшості підприємств є наступна дилема. Як здійснити виробничу програму: шляхом прямого, але не завжди економічно ефективного забезпечення матеріалами або затримуючи випуск продукції у зв'язку з витратами додаткового часу на закупівлю економічно вигідних матеріалів?

Вивчивши ринок і зупинившись на яких-небудь конкретних постачальниках, відділ закупівель зобов'язаний визначити потреби підприємства або фірми в конкретних поставках. Визначення потреб грунтується на стратеги управління запасами, якому в навчальному посібнику присвячений спеціальний розділ. В даному розділі позначимо лише основні принципи визначення потреб. Перш за все, визначення потреб означає виявлення продуктів і послуг, їх якості, кількості в основному двома методами: шляхом визначення потреб на основі замовлень і планомірного визначення потреб на основі витрат.

Визначення потреб на основі замовлень, наприклад в машинобудуванні, відбувається шляхом розкладання специфікацій на окремі комплектуючі з урахуванням вже наявних складських запасів. Первинними потребами тут є потреби в готових виробах, вторинними – вузли, з яких вироби збирають, третинними – деталі, з яких складають вузли. Терміни задоволення подальших потреб визначаються на основі термінів закупівлі попередніх.

Якщо потреби на основі замовлень не можуть бути визначені або використання цього методу недоцільне, тоді використовують метод визначення потреби на основі витрат або минулого досвіду. Прогнозована потреба в цьому випадку визначається за допомогою найпростіших розрахункових методів. На додаток до них на практиці часто користуються інтуїтивними методами прогнозу – перш за все в тих випадках, коли на витрати не впливають сезонні коливання та інші зовнішні чинники.

В західних країнах продукція виробничого призначення, що купується підприємством, класифікується по видах заготовленого товару і способах їх закупівлі. Зі всього різноманіття традиційно виділяються наступні види товарів: сировина і основні матеріали, паливо, комплектуючі і обладнання. Такий розподіл ґрунтується на приблизно однотипній питомій вартості, а також умовах зберігання і використання окремих видів товарів.

Способи поставки матеріалів, що закуповуються, вельми різноманітні. Товари, потреба в яких виникає непередбачено і не вимагають тривалого зберігання, закуповуються, як правило, в терміни, близькі до їх споживання. Матеріали разового і постійного споживання, що зберігаються до певного моменту, закуповуються на умовах договірної поставки, що обумовлює точний час підвезення. При ' такому способі поставки обсяги запасів матеріалів на підприємстві зменшуються, а пов'язані з ним витрати скорочуються. Сприяють різкому зниженню виробничих запасів регулярні поставки таких партій матеріалів, які доставляються споживачу через певні інтервали часу відповідно до графіка потреби в них виробництва на той або інший період. В цілях спрощення процедури оформлення замовлень і зниження невиробничих витрат застосовуються групові поставки декількох видів споріднених товарів, що купуються дрібними партіями. В цих же цілях підприємства стали використовувати автоматизовану систему комп'ютерного зв'язку. Підприємства здійснюють також кон'юнктурні і спекулятивні закупівлі товарів.

Найважливіший елемент в політиці закупівель – аналіз ціни товарів, що купуються. Для аналізу ціни закупівель, так само, як і аналізу вартості власного виробництва, використовуються різні види розрахунків:

а) простий метод калькуляції (показник загальних витрат ділиться на показник виробничої продукції);

б) калькуляція по еквівалентних показниках (витрати розділяють по

окремих статтях і беруться середні показники);